Костянтин Сапєлкін з Голої Пристані пережив окупацію та поранення
Зображення: Вгору
Мешканець тимчасово окупованої Голій Пристані Костянтин Сапєлкін пережив підтоплення, мародерство та знущання російських військових, а в лютому 2026 року отримав поранення, після чого зміг виїхати на підконтрольну Україні територію та наразі проживає у Херсоні.
Чоловік залишився у Голій Пристані після початку повномасштабного вторгнення. Він став свідком руйнувань міста, мародерства та знущань з людей з боку російських військових. Взимку у його квартирі замерзала вода. Дружина Костянтина, Світлана Лінник, яка виконувала обов’язки викраденого голови громади Олександра Бабича, зазнавала тиску від співробітників ФСБ. Вони приїжджали до їхнього будинку кілька разів на день. Світлана виїхала з окупації в серпні 2022 року, що, за словами Костянтина, дещо полегшило ситуацію. Його теща та її брати також нещодавно виїхали з тимчасово окупованих територій.
Костянтин згадує, що до деокупації Херсона та правобережжя області в Голій Пристані було відносно спокійно. Після відступу російських військ на лівий берег ситуація погіршилася. Окупанти почали активно мародерити, викрадати автівки, встановлювати численні блокпости та перевіряти телефони. Особливо активним мародерство було вночі, коли виносили холодильники, пральні машини та телевізори. Російські військові заселялися у квартири, викидаючи особисті речі мешканців на смітник, вибивали двері та пробивали простінки між квартирами. На одному з блокпостів окупанти розірвали український паспорт Костянтина. Коли чоловік пояснив, що має хронічне захворювання суглоба і не може стояти в довгій черзі за російським паспортом, йому «допомогли», порвавши документ.
Після підриву греблі Каховської ГЕС російськими військами, вода затопила перший поверх п’ятиповерхівки, де жив Костянтин. Місто було майже повністю затоплене, лише деякі ділянки залишилися сухими. Чоловік розповідає, що багато місцевих загинули через підтоплення, їх ховали на дачах, встановлюючи могилки та хрести. Зараз, за його словами, не більше 10-15% Голої Пристані залишилися відносно цілими. У порожні будинки, чиї власники виїхали, заселялися ті, чиє житло було пошкоджене обстрілами або підтопленням. У будинку Костянтина на шість під’їздів залишилася лише одна жінка, її син загинув.
У Голій Пристані відсутні світло та газ. Деякі мешканці використовують генератори, але пальне знайти складно. Минулої зими в квартирі Костянтина замерзала вода, а температура опускалася нижче нуля. До Нового року ще можна було купити газовий балон, але потім їхня доставка стала майже неможливою через атаки дронів. Бензин завозили з Криму, але і газ, і пальне дуже дорогі. Український зв’язок місцями працював добре, на п’ятому поверсі Костянтин мав доступ до інтернету. Російського зв’язку в місті вже давно немає. Працювали кілька невеликих магазинів, де можна було купити харчі.
З 2024 року обстріли в Голій Пристані стали постійними. Біля елеватора, де розташовані російські військові, відбувається обстріл, після чого одразу приїжджають фсбшники та місцеві поплічники росіян, які стверджують, що це «укри» обстріляли. Костянтин розповів, що одна жінка не витримала та сказала їм: «Що ви нас за дурнів тримаєте? Ви ж, каже, ось з елеватора стріляли, воно ж чутно, бо близько». У підвалах п’ятиповерхівок окупанти облаштували пункти управління безпілотниками, які використовували для тренувань, направляючи їх у бік сіл, таких як Кардашинка. Окупаційної влади в Голій Пристані немає, вона перебуває у Залізному Порту, за 50 кілометрів від міста.
Раніше Костянтин поселив на своїй дачі чоловіка на ім’я Микола, який не мав власного житла. Микола доглядав за майном, курками та собаками. Костянтин привозив йому все необхідне. У листопаді 2025 року російський безпілотник скинув вибухівку на дачу. Микола отримав наскрізне поранення ступні шматком деревини. Будинок загорівся. Микола два дні лежав у теплиці з пробитою ногою. Костянтин з другом та сусідом рано вранці, по туманцю, дісталися дачі, забрали Миколу та відвезли його до швидкої допомоги у Голій Пристані, яка тоді ще працювала. Миколу доправили до Скадовської лікарні. Зараз, за словами Костянтина, з чоловіком усе добре.
У лютому цього року Костянтин сам дістав поранення. У його багатоповерхівці залишалися мешканці лише у трьох квартирах. Дрон атакував балкон на другому поверсі, спричинивши пожежу. Після першого удару, коли балкон загасили, прилетів другий дрон, вибивши двері. Після ремонту, третій дрон знову вибив дверні полотна. Костянтин розповів, що четвертий безпілотник поранив його та сусідку. Сусідка отримала уламок у живіт, а Костянтину уламок пройшов під коліном наскрізь, спричинивши сильну кровотечу. У лютому швидка допомога вже не приїжджала на виклики. Сусідка із сином відвезли Костянтина на тачці до місцевого мешканця, у якого була автівка. Він спочатку відмовлявся їхати до Скадовської лікарні, оскільки детектор дронів показував високу небезпеку. Сусідка вмовила його, кажучи, що Костянтин «до ранку не доживе». Чоловік погодився. Щойно вони виїхали за Голу Пристань, за поворотом на Скадовськ, у лобове скло летіло щось.
Історія Костянтина Сапєлкіна є прикладом життя в умовах окупації на лівобережній Херсонщині. Це стосується тисяч мешканців регіону, які щодня стикаються з подібними викликами та небезпеками.
22-річний військовий Володимир Кулинич, який воював на Херсонщині, зник безвісти на Донеччині навесні 2026 року, повідомила його матір.
19 квітня 2022 року російські військові викрали Романа Іщенка з Херсона, його родина вже четвертий рік не має інформації про чоловіка.
Вранці 24 серпня 2026 року російські війська обстріляли Білозерку на Херсонщині, поранено 60-річного місцевого жителя.
За матеріалами: Вгору
- Останні
- Популярні
Новини по днях
28 серпня 2026
