Охтирка ХХ століття: від броварень до нафтогазових родовищ
Охтирка у ХХ столітті пройшла складний шлях від повітового містечка до важливого промислового та культурного центру Сумської області.
Промисловість Охтирки в ХХ столітті зазнала масштабної трансформації. Місто пройшло шлях від дрібних приватних броварень і кустарних майстерень до розбудови провідних підприємств та відкриття потужних нафтогазових родовищ.
На 1903 рік в місті існує 2 друкарні, 6 цегельних і 2 миловарні заводи, воскобійня, 2 заводи воскових свічок, 4 млини, ковбасна фабрика та бойня. У 1907 році починає давати першу продукцію чавуноливарний завод.
Із журналів звітів Охтирського земства дізнаємося імена власників цих невеликих підприємств: цегельні заводи мали Є. Бабич, Д. Тимошенко, А. Карабан, М. Фоменко, Ф. Підгірний, шкіряний завод мав Я. Безпалов, звіти для земства друкували в друкарнях, які належали В. Заїкіну, Певзнеру, Розторгуєву. Друкарня останнього збереглася до наших днів по провулку Друкарському.
Для заможних постояльців у місті збудовані готелі. Два з них належали купцю Г. Чикалу, один зберігся до наших днів по вулиці Незалежності. У земських звітах згадується і готель, власником якого був П. Копитовський.
28 серпня 1910 року о 18 годині в Охтирці вперше спалахнули електролампочки. Будівля першої електростанції збудована у 1909 році і до цього часу залишається домінантою центральної вулиці міста, яка колись називалася Бульваром (нині вул. Незалежності). Будівля нагадує замок, з круглими баштами по кутах, які завершуються псевдо бійницями і зубцями зверху.
Зберігся і цікавий кований карниз з архітектурними деталями на металевих кронштейнах, що оперізує фасад споруди. Серед охтирчан існувала думка, буцімто башти, які прикрашають будівлю, зведені для краси. Насправді ж вони мали технологічне призначення і слугували димарями для виходу диму. Ось так архітектор, наш земляк, охтирчанин Василь Григорович Яковлєв, вирішив питання побудови електростанції в центрі міста. Це – справжній архітектурний шедевр, який милує око і донині.
Життя міста в цей період історії значно залежало від діяльності земства та рішень, які воно приймало. Пошта, лікарня, заклади освіти, бібліотеки, агрономічна діяльність і ветеринарне обслуговування та інші соціальні сфери перебували під його опікою. 14 жовтня 1910 року земські збори приймають рішення про телефонізацію міста, визначивши, хто може користуватися безкоштовно телефонним зв’язком. Першими абонентами телефонної станції були купці Курили.
Земська управа брала на себе зобов’язання забезпечувати лікарню медикаментами, інстументарієм, харчуванням, опікувалася рівнем кваліфікації медперсоналу. Для цього було відкрито чотиримісячні курси для фельдшерів, які проводилися двічі на рік. А в жовтні 1906 року почали направляти лікарів для поліпшення медичних знань на професійні курси підвищення кваліфікації. Таке навчання тривало 2,5 місяці та оплачувалося земством.
Кілька років витратило земство, щоб відкрити бактеріологічну лабораторію. У 1908 році відкрито інфекційне відділення. Через нестачу кваліфікованих кадрів було вирішено відкрити фельдшерську школу, яка пізніше стане медичним училищем нашого міста.
Пріоритетною в роботі земства на початку ХХ століття була освіта. Часто розглядалися питання допомоги вже існуючим закладам, так і побудова нових. Потреба така була в Охтирці. Із звітів за 1911 рік дізнаємося, що в місті мешкало 2867 дітей шкільного віку. У земських школах навчалося 574 особи, в державних – 468, у церковних – 626. Тобто, навчанням не охоплено 1199 дітей. Крім того земство завжди підтримувало вчителів та членів їхніх родин.
Згадується Охтирка як промислово розвинене місто і в енциклопедичному словнику Ф. А. Брокгауза та І. А. Ефрона 1890-1907 рр. В ньому зазначено, що в місті в цей час 8 працювало винокурних заводів, цегельних – 14, шкіряних – 3, пиво-медоварних – 2, цукрових – 2, мукомельних млинів – 4.
Попереду на місто чекали різні випробування: націоналізація, Голодомори, Друга світова війна, післявоєнна відбудова, перехід від планової до ринкової економіки. В 2022 році Охтирка мужньо зустріла ворога, ставши форпостом для всієї країни.
Охтирка – місто-герой, з твердою вірою в Перемогу, зустрічає 35-ту річницю Незалежності України та свій 385-й День народження! Тримає оборону, підтримує ЗСУ та відновлює зруйноване господарство!
Попри всі випробування, Охтирка завжди була і залишається містом, де хочеться жити, залишатися, повертатися та будувати своє майбутнє!
- Останні
- Популярні
Новини по днях
27 серпня 2026
