Американські гойдалки з Patriot і контрудари власною балістикою як єдина дієва відповідь російській ескалації
Російсько-українська війна зайшла в глухий кут. Тобто, як «зайшла» – вона там перебуває ще з кінця минулого року. Обороноздатність Сил Оборони України фактично зрівноважилися з наступальними здатностями російської окупаційної армії. Лінія фронту фактично не рухається. Нікчемні територіальні здобутки росіян оплачуються неспівмірними жертвами.Виходи з цього тупика можуть бути лише два: припинення цієї безглуздої війни, як на цьому вже давно наполягає українська сторона, або підвищення ескалації, до якої схильна Росія. Хоча не стільки Росія, скільки її диктатор Путін, адже соціологія що відкрита, що закрита демонструє останніми місяцями послідовне зростання кількості росіян, які виступають за мирні перемовини, зазначає видання ZAXID.net.Наразі війна перебуває на другій її фазі, яка явно затягнулася. Перша тривала лише кілька місяців, її можна умовно назвати «Київ за три дні». В російського вищого військово-політичного керівництва існувала ілюзія, що Збройні сили України з початком війни якщо не здадкуться зразу, то після кількох потужних ударів остаточно деморалізуються й демотивуються, втратять будь яку здатність чинити спротив. Ця надія росіян аж ніяк не випрадалася, що стало остаточно зрозумілим після феєричної Харківсьої офензиви та звільнення Херсона.Відтак росіяни, замість того, щоб усвідомити свою помилку й припинити бойові дії, відкрили другу фазу конфлікту суть якої полягав у війні на виснаження. У Кремля були свято переконані в істинності приказки: допоки товстий схудне – худий здохне. Під товстим, кремлівські завсідники, звісно, розуміли Росію, під худим – відповідно Україну.Читайте також: Десятий раунд виснаження: чому боксерська метафора австрійського полковника описує нову фазу війниОперативні, достовірні і найважливіші новини тут Додайте ZAXID.NET у вибрані в Google ДодатиРосіяни, скоріш за все, досягли б своєї мети, якби Україні не допомагав Захід. Ми можемо Європі й Америці виставляти багато претензій щодо якості й кількості фінансової й військової допомоги, але факт – річ вперта: без цієї допомоги ми б уже давно програли цю екзистенційну для нас битву проти Москви.У другій фазі війни в Кремля була велика надія на Дональда Трампа, який мав би покласти край потужній американській допомозі для України. І ця надія випродалася, але лише частково. Сполучені Штати з приходом Трмапа в Білий дім дійсно припинили надавати Україні будь-які нову матеріальну допомогу (допомогу ж, обіцяну ще експрезидентом Байденом було видано фактично в повному обсязі). Проте, неочікувано для Росії свою частку допомоги стрімко підвищила Європа, тобто Європейська Унія разом з Великою Британією. США ж зі свого боку погодилася надавати Україні зброю, хоч і не безплатно, а за європейські гроші. Окрім того, Пентаґон і надалі надає ЗСУ розвідувальні дані (хоч у цій співпраці й було кілька нетривалих перерв).Отже Україна й надалі отримує допомогу в майже тому ж обсязі, що й раніше. Окрім того, в середині країни вдалося налагодити виробництво зброї, особливо безпілотників. Тому обороноздатність нашої армії не знизилася, а радше навпаки – зросла, про що свідчить доволі успішна «дронова війна».Тут би Росія вдруге замислитися над питання: а може таки варто припинити цю безглузду війну, яка лише веде до шалених втрат людей і матерільних ціностей по обидва боки фронту? До цього Путіна підштовхують і так звані «технократи» в середині країни (наприклад, мер Москви Сєргєй Собянін) й лідери союзних держав (наприклад, президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв).Читайте також: Пастка переваги: чому Путіну не вдається виграти війну на виснаження проти УкраїниЙмовірні сценаріїАле шеф Кремля й чути такого не бажає, бо дуже його захопила ця воєнна «двіжуха». Й оскільки на другій фазі війни просування окупаційних військ фактично зупинилося, то з великою часткою ймовірності можна очікувати, що він розпочне третю фазу. Наше видання вже неодноразово обговорювало гіпотетичні сценарії ескалації у цій війні. Таких сценаріїв є чотири, нагадаємо їх ще раз:1) ядерний удар (тактичний чи стратегічний);2) гібридна війна проти сусідньої країни-члена НАТО з можливістю повторення «донбаського сценарію» за участю проросійських сепаратистів й «іхтамнєтов».3) нова часткова мобілізація у Росії;4) стрімка актвізація інерційного сценарію з ударами по українській логістиці та енергетичній інфраструктурі.Перший сценарій ми відкидаємо зразу ж. Бо ймовірність його реалізації вкрай мізерна з огляду на потужну протидію головних спонсорів путінського режиму – Китаю та Індії. Якщо ж таки справа дійде до «ядерки», то тут як то кажуть: проти лома нема прийому. Хоч ти готуйся, хоч ні.Другий сценарій, можна сказати, вже потроху реалізується. Пригадайцмо російські дрони в Польщі, Балтійських країнах, у Румунії, Швеції, Фінляндії. Чи хоча б один з останніх інцидентів, коли безпілотник з вибухівкою залетів на летовище в Ляйпцігу. Чи коли російська ракета вдарила по польській території.Але чи здатен цей сценарій призвести до чогось серйознішого. Аж ніяк, а вже тим більше до «донбаського сценарію». Бо однією з передумов успіху російської гібридної війни на Донбасі був повний безлад на східному кордоні України. Зрештою кордону там майже не було, а лише смуга на мапі. Тому інфільтрація «іхтамнєтов» відбувалася не одиницями й десятками, а сотнями й тисячами.Тим часом Литва, Латвія, Естонія, Польща, Фінляндія активно ущільнюють й укріплюють свої кордони з Росією і Білоруссю. Високими парканами, ровами, дотами, дзотами й засобами електронного стеження. Тому так легко організувати «громадянську війну» на їхніх територіях не вдасться. Доведеться хіба що прориватися танковими клинами. А це вже, як люблять казати росіяни, цілком інший коленкор.Читайте також: Чи може війна в Україні завершитися цього року, чим і чому?Окрім того, й тут надія на Трампа в Москви не виправдалася. Адже в Кремлі сподівалися, що в разі такого гібридного конфлікту Сполучені Штати кинуть європейських союзників напризволяще. Але все вказує на те, що у Вашингтона цілком інші плани. Білий дім більше не зацікавлений у послабленні як самої Європи, так і європейської підтримки України, як це було ще рік тому. І Дональд Трамп це чітко задекларував на саміті НАТО в Анкарі на початку липня.Далі – мобілізація. Вона, зрештою, й не припинялася. Як оголосив її Путін восени 2022 року, так вона формально триває й досі. Тому мобілізувати кожного росіянина можна хоч вже. Тим більше, що за чотири останні роки Держдума РФ наухвалювала низку законів, які значно спрощують процес потрапляння пересічного росіянина до війська й значно ускладнюють можливість йому цього уникнути. А в деяких регіонах Росії, зокрема в Пензенській області, навіть відпрацьовуються «пілотні проєкти» хапання громадян на вулицях і супроводження їх до військоматів.Чи зможе ця «часткова мобілізація» посприяти Росії в переломі на фронті. Більшість військових експертів сходяться на думці, що навряд чи. На їхню думку, за сьогоднішнього рівня розвитку українських безпілотних сил суто військовий ефект мобілізації буде дуже обмеженим. Спроби наземного наступу в рамках звичайної російської тактики дадуть не надто значний результат і призведуть до непропорційного зростання кількості жертв з російського боку. А в унаслідок того, що через успішні українські мідлстрайки порушено систему російської прифронтової логістику, поява додаткових сил у зоні бойових дій спричинить цілковитий хаос у забезпеченні військ й лише погіршить ситуацію, а може й призведе до «бунтів на кораблі».Окрім того, план повторної мобілізації несе у собі великі економічні й соціальні ризики. Мобілізація, з одного боку, може спровокувати суспільне невдоволення й навіть спротив. З другого – відправка на фронт працездатних чоловіків спричинить ще більший кадровий голод, який може врешті-решт призвести до колапсу російської економіки.І нарешті російська «кампанія примусу» Києва до капітуляції шляхом інтенсифікації ракетно-дронових ударів. Це єдиний реальний сценарій, який, як демонструє досвід минулого року, може принести успіх російській стороні. Оскільки цей сценарій інерційний, то він не вимагає якихось різких поворотів, а лише активізації вже докладених зусиль.За минулу зиму українці, особливо кияни, відчули на власній шкірі, до яких важких наслідків може призвести ця тактика. Наступної ж зими (якщо війна до того часу не закінчиться, а ніщо не вказує на завершення) ситуація може значно погіршитися з огляду на брак антибалістичних ракет-перехоплювачів PAC-3 для комплексів ПРО Patriot. Нарощування ударів по українській логістиці та енергетичній інфраструктурі взимку може призвести до економічного колапсу та гуманітарної катастрофи.Читайте також: Віктор Кевлюк: Війна на виснаження - підсумки 2025-гоПротидія УкраїниЩо Україна може протиставити? Складне питання. Ініційована Трампом війна проти Ірану виснажила запаси й без того дефіцитних ракет-перехоплювачів для балістики. Їхній брак наразі відчувається у всьому світі, тож Україна не одинока в цій біді. Хоча інші країни не зазнають таких інтенсивних ракетних обстрілів.На згаданому саміті НАТО в Анкарі Трамп нібито пообіцяв Зеленському надати ліцензію на випуск ракет для Patriot. Проте сам запуск виробництва забрав би роки. Окрім того, Трамп досить швидко забрав свою обіцянку назад.Ліцензію на виготовлення перехоплювача PAC-3 у 2024 році отримала Німеччина. Проти й там до випуску перших ракет чекати близько року, а стільки часу в України немає.Альтернативою американському Patriot могла б стати франко-італійська систему SAMP/T. Проте на даний момент вона демонструє низьку ефективність проти російської балістики. Та й з ракетами-перехоплювачами до неї теж відчувається дефіцит, зрештою, як і зі самими комплексами.То який вихід? Нарізі єдине доступне рішення – контрудари по російським глибоким тилам, так звані діпстрайки. Україна досить успішно використовує цю тактику. Горять російські НПЗ, нафтобази, оборонні підприємства і склади Wildberries.Це добре, але цього замало. Бо всі ці удари створюють більше ефекту, ніж ефективності, яка б могла вплинути на хід війни. Підвищит
- Останні
- Популярні
Новини по днях
17 серпня 2026
