«Присмерк гусарів»: як бій на Хмельниччині 112 років тому змінив історію кавалерії
17 серпня 1914 року на околиці Городка відбувся бій, який став символічною межею між двома військовими епохами. Саме тут класична кінна атака гусарів зіткнулася з реаліями нової війни — кулеметами, артилерією та укріпленими позиціями. У міжвоєнних угорських публікаціях Городок згодом називали «могилою гусарства», а події того дня — «присмерком гусарів».Про маловідому сторінку історії Поділля розповів городоцький краєзнавець та журналіст Дмитро Полюхович.Остання класична атака гусарівДе і коли саме з’явилися гусари, історики достеменно не встановили. Відомо, що цей вид легкої кавалерії сформувався приблизно у XV столітті в Угорщині, а згодом поширився арміями Європи.Протягом століть гусарська атака уособлювала швидкість, відвагу та військову звитягу. Вершники на повному галопі мали прорвати стрій супротивника, а результат бою значною мірою залежав від майстерності, дисципліни й особистої хоробрості кавалеристів.Однак 17 серпня 1914 року на полях біля Городка ця тактика зіткнулася з війною ХХ століття.Саме бій під Городком Дмитро Полюхович називає останнім випадком у європейській воєнній історії, коли кінних гусарів використали як головну ударну силу проти підготовленої лінії оборони супротивника.Австро-угорську кавалерію кинули в атаку на добре укріплені російські позиції. Проти вершників працювали кулемети й артилерія — зброя, яка фактично позбавляла класичну масовану кінну атаку її колишніх переваг.Наслідки виявилися катастрофічними. За даними, які наводить краєзнавець, австро-угорські війська втратили вбитими майже 500 осіб. З російського боку загинули три офіцери та десять нижніх чинів.Перемога як подарунок імператоруТрагедії передувало рішення командувача австро-угорськими військами фельдмаршал-лейтенанта Ернеста фон Фрорайх-Сабо. За версією, яку наводить Дмитро Полюхович, командувач прагнув здобути гучну перемогу саме 17 серпня — напередодні дня народження імператора Австро-Угорщини Франца Йосифа, який народився 18 серпня.Розвідку позицій супротивника належним чином не провели. Дивізію, яку вважали однією з найкращих кавалерійських частин Австро-Угорщини, спрямували просто на укріплені російські позиції та під кулеметний вогонь.Замість перемоги австро-угорська кавалерія зазнала нищівного розгрому. У ніч із 17 на 18 серпня Фрорайх-Сабо вчинив самогубство.Чому Городок називали «могилою гусарства»Гусарські частини після 17 серпня 1914 року не зникли. Вони продовжували воювати, однак характер їхнього застосування змінився: кавалеристи дедалі частіше пересувалися верхи, але перед боєм спішувалися та діяли як піхота.Показовою стала битва під Лімановою у грудні 1914 року. Там австро-угорські гусари разом із німецькими союзниками зупиняли російський наступ на Краків уже переважно як спішені бійці. Навіть на австро-угорських пропагандистських листівках, присвячених цим подіям, гусарів зображували фактично в ролі піхоти — хоча й у характерних червоних гусарських штанах.Саме тому значення городоцького бою виходить далеко за межі історії одного кавалерійського підрозділу. У міжвоєнній угорській літературі Городок неодноразово називали «могилою гусарства», а події 17 серпня — Huszárok alkonya, тобто «присмерком гусарів». Саму ж атаку називали «атакою смерті».Йшлося не лише про сотні загиблих кавалеристів. Городок став символічним місцем загибелі старого способу ведення війни, в якому особиста хоробрість вершника ще могла визначати результат атаки.Кулемети, скорострільна артилерія, окопи та інші технології перетворювали війну на масове промислове протистояння. Відчайдушна кінна атака, оспівана протягом століть у піснях, баладах і літературі, виявилася безсилою перед технічною перевагою.На цьому, за словами Дмитра Полюховича, наголошував і угорський військовий історик полковник Йожеф Ботка, який досліджував події Першої світової у міжвоєнний період. Городок він розглядав як географічну точку краху старої військової доктрини — традиційної тактики кінноти, що ще у XIX столітті залишалася одним із символів військової могутності.Але кавалерія після Городка не зниклаТвердження про «останню гусарську атаку» потребує важливого уточнення. Уже приблизно за тиждень гусари успішно діяли як кіннота у битві біля Красника. Проте це був зустрічний бій, під час якого сторони не встигли створити повноцінні оборонні позиції.Кавалерійські частини існували й надалі та використовувалися навіть під час Другої світової війни. Вершники подекуди беруть участь у бойових діях і в сучасну епоху.Принципово змінилася їхня роль. Кіннота вже не була головною ударною силою, яку масово спрямовували на підготовлену оборону. Натомість її використовували для розвідки, рейдів, переслідування противника та інших допоміжних завдань.Тому 17 серпня 1914 року можна розглядати не як дату зникнення кавалерії, а як символічний кінець епохи класичної гусарської атаки.Єдиний великий бій Першої світової на ПоділліГородоцький бій мав значення і в ширшому контексті початку Першої світової війни. За інформацією краєзнавця, це була перша велика сутичка між військами Австро-Угорської та Російської імперій у цій війні й перша значна перемога російських військ.Тут також загинув перший генерал у цьому протистоянні. Для Поділля ж бій став унікальним ще з однієї причини: це була єдина велика битва Першої світової війни на території краю. Надалі основні бойові дії розгорталися переважно в Галичині, Буковині та на Волині.Чому станція у Городку називається «Вікторія»Події 17 серпня 1914 року залишили після себе ще один слід, яким мешканці та гості Городка користуються й сьогодні, часто навіть не знаючи його походження.Місцева залізнична станція має назву не «Городок», а «Вікторія». За словами Дмитра Полюховича, назву їй дали російські військові залізничники, які у 1915–1916 роках будували стратегічну залізничну гілку Ярмолинці — Гусятин. Нею забезпечували російські війська, що воювали в Галичині.«Вікторія» мала нагадувати про перемогу російських військ під Городком у серпні 1914 року. Так одна з найкривавіших сторінок місцевої історії залишилася буквально вписаною у сучасну топоніміку міста.Минуло 112 років, але значення бою під Городком не обмежується кількістю загиблих чи перемогою однієї імперської армії над іншою. На подільських полях 17 серпня 1914 року зіткнулися дві військові епохи: романтизована традиція кавалерійської атаки та технічна війна ХХ століття.Гусари продовжили існувати. Але після Городка світ, у якому кіннота могла бути головною ударною силою проти укріпленого ворога, стрімко відходив у минуле.Читайте також: Від картоплі до ілюмінатів: що пов’язувало відомого французького вченого з ПоділлямВсі новини на одному каналі в Google News Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook
- Останні
- Популярні
Новини по днях
17 серпня 2026
