Тривожність і способи самозаспокоєння під час війни: про виставку сучасного мистецтва у Львові
У Львівському муніципальному мистецькому центрі триває виставка «Тривога лягає поруч» мисткині Софії Короткевич. У ній художниця досліджує тривожність, порушення сну, страх майбутнього та різні способи самозаспокоєння, за допомогою яких люди намагаються впоратися із власними переживаннями під час війни.
Кураторка проєкту Віта Котик допомогла вибудувати експозицію так, щоб особистий досвід мисткині перетворився на ширшу розмову про спільне переживання тривоги. Крім того, виставка — адаптована для людей із порушеннями зору, що доповнює її загальну концепцію.
Мисткиня Софія Короткевич розповідає, що ідея виставкового проєкту «Тривога лягає поруч» сформувалася поступового — з окремих робіт, спостережень і власного досвіду. Все розпочалося з відеоінсталяції «Сонний параліч», яку розмістили в третій виставковій залі. Цю роботу вона створила в 2025-му році в межах проєкту «Докусинтез». Тоді під час освітнього модуля в межах підготовки до цього проєкту Софія та інші учасники були у Києві, а також відвідували місця, які постраждали від обстрілів. До того ж, вона мала власні проблеми зі сном і не могла повноцінно спати протягом двох років.
Для Софії Короткевич робота з проблемами тривоги стала виходом за межі звичних для неї тем. Раніше художниця часто зверталася до природи, ландшафтів та суспільних явищ, натомість цього разу вирішила більше зображувати стани людини, зокрема під час війни. На її думку, сьогодні про ментальне здоров'я потрібно говорити відкрито, а мистецтво може бути одним зі способів зробити ці розмови видимими.
Читайте також: Ракети, які пролітають над будинками: у Львові презентували виставку ліногравюр «ПРОСТІР: НЕБЕЗПЕКА»
«У мене був трохи такий внутрішній бар’єр, бо це означало більше відкрити щось дуже особисте. Крім того, у цих роботах звучить багато досвіду моїх знайомих, які поділилися ним зі мною та архівом документальних кадрів війни. Однак цього разу вирішила підсвітити щось людське — той тривожний стан, в якому зараз кожен з нас перебуває і по-своєму справляється або навіть не справляється»,
— пояснює мисткиня.
Софія Короткевич ділиться, що її власне відчуття тривоги під час війни стало гострішим: раніше воно здавалося їй більш зрозумілим і контрольованим, а тепер стало таким всеохопним, що впоратися з ним буває складніше. Водночас художниця підкреслює: їй допомогла психотерапія та різні способи самозаспокоєння.
Кураторка виставки Віта Котик під час створення експозиції звернула увагу на ще один аспект — через масштабність тривоги суспільство поступово починає сприймати її як норму: «Ми вдаємо, ніби цей стан став для нас нормальним, наче ми з усім впораємося, але це не завжди так».
Тому одним із завдань виставки, як зазначає кураторка, стало показати: навіть якщо тривога є спільним досвідом, це не означає, що її потрібно замовчувати або звикати до неї. Навпаки — вчитися про це відверто говорити.
Експозицію розмістили у трьох залах Львівського муніципального мистецького центру. Кожна з яких містить різні роботи Софії Короткевич, а саме: відео, серії асамбляжів та графіки, інсталяції та скляні об’єкти (зокрема скляні подушки та листи).
У першій кімнаті зібрали роботи, які показують різні (часом протилежні) способи впоратися з тривогою. Зокрема, це психотерапевтичні практики — скручування квітів зі серветок та відеоробота «Народна мудрість», присвячена побутовим способам самозаспокоєння, як-от зняття вроків. За словами мисткині, часто народними способами люди намагалися впоратися зі страхом і невизначеністю.
У другій кімнаті зображена тема майбутнього, яке складно уявити під час війни. Тут представлені фрагменти спалених листів собі (що є також одним із методів у психотерапії) та серія відбитків сірникових будинків, їх каркаси, конструкції та фізичну вразливість. Це також і про потребу художниці повторювати одні і ті ж події, як сталий ритуал, імітація стабільності. Цю серію мисткиня створила під час блекаутів в Україні 2022 року.
Третя кімната відтворює атмосферу спальні: простір, який дає відчуття комфорту й водночас демонструє неможливість повністю розслабитися. Тому тут є відеоінсталяція «Сонний Параліч», яка вміщує фрагменти із «Архіву Війни». Ця збірка воєнних снів оповідає про важкість українцям відновлюватися за допомогою сну під час війни.
У першій залі виставки можна побачити квіти, зроблені зі серветок. Вони виникли з особистої практики Софії Короткевич під час психотерапії. На емоційно складних сеансах мисткиня несвідомо скручувала серветки, якими витирала сльози. Одного разу вона побачила на столі кілька таких серветок і помітила, що вони нагадують квіти. Так, виникла ідея зобразити цю практику на виставці.
«Загалом я запропонувала публіці цей метод, щоб перетворити свої слабкості (те, що в народі часто уявляють як слабкість, наприклад, коли сльози — це ніби про безсилля і їх не варто показувати) в силу, у такий образний сад, за яким ти слідкуєш і над яким ти проводиш роботу над собою, щоб щось змінити»,
— каже мисткиня.
Відвідувачам і відвідувачкам також пропонують долучитися до цієї практики: просто сісти й залишити свою тривогу в скрученій квітці.
Ще одна робота пов'язана з психотерапевтичною практикою написання листа собі в майбутнє. Такий метод мав би допомогти людині сформулювати плани, підтримати себе та подивитися вперед. «Був такий період, що я не могла навіть собі уявити найближче майбутнє», — ділиться вона.
Замість написаних листів у виставці з'явилися спалені аркуші, запаковані у скляні конверти. Для художниці це також про те, що навіть відомі та досліджені психологічні практики можуть не працювати для кожного.
Тему неможливості повноцінно відпочити на виставці продовжують скульптури з подушками. Одна з них встановлена на гострих цвяхах. Так, м'який предмет, який мав би асоціюватися з комфортом, стає потенційно небезпечним.
Софія Короткевич зазначає, що сон зазвичай є одним із найдоступніших способів відновлення, однак під час війни навіть він може перетворитися на джерело страху та тривоги.
Про це йдеться і в інсталяцїі «Сонний параліч». В окремій кімнаті відвідувачі та відвідувачки може сісти або прилягти серед м’який конструкцій та переглянути відео. На екрані поєднуються кадри з повсякденного життя, документальні матеріали війни та історії людей. За словами мисткині, це створює контраст між відчуттям затишку в кімнаті та реальністю війни, яка залишається за її межами.
Стан «сонний параліч» (коли свідомість уже прокинулася, а тіло ще перебуває у стані сну) для художниці став метафорою життя під час війни: людина немов відчуває страх, тиск, неможливість рухатися, але водночас знає, що цей стан рано чи пізно завершиться.
Виставку «Тривога лягає поруч» адаптували для людей з порушеннями зору. Для мисткині це був перший такий досвід, тому вона співпрацювала з громадською організацією «Фундацією 03:00», яка консультує із грамотного та інклюзивного оформлення мистецьких виставок в Україні.
Так, на експозиції можна знайти такі доступні елементи, як-от: дублювання текстів шрифтом Брайля та озвучення усіх текстів. У межах проєкту створили спеціальний аудіогід виставкою, завдяки якому незрячі та люди з порушеннями зору можуть почути детальний опис роботи, що дозволяє уявити артоб’єкт: як він виглядає або що зображує, який на дотик, розмір чи навіть запах.
Крім того, тут є спеціальні полиці, де кожен охочий може доторкнутися до тематичних предметів: пір’я, скло, цвяхи, папір, постільна білизна тощо. За словами мисткині, тактильний досвід допоможе краще відчути матеріальність, а відтак зрозуміти особливість виставки.
Віта Котик зазначає, що адаптовувати виставку стало для команди окремим викликом: доступність потрібно було інтегрувати в загальну композицію, не руйнуючи загальний задум експозиції.
«Ті елементи, які забезпечують доступність для незрячих людей та інших глядачів і глядачок мають бути якось логічно побудовані разом з усією загальною композицією виставки. Я б не сказала, що були баталії, але в якомусь місці комусь із нас треба було поступитися, наприклад, щоб незряча людина не спіткнулася в щось, коли буде проходити маршрут експозиції», — зазначає кураторка.
Водночас команда побачила в цьому не лише технічний виклик, а й новий спосіб прочитання самої виставки. За словами Віти Котик, тема невидимості людей із інвалідністю певною мірою перегукується з темою тривоги: обидві можуть бути поруч із нами, але залишатися непомітними, якщо ми безпосередньо з ними не стикаємося.
Софія Короткевич каже, що для неї мистецтво не може існувати окремо від суспільства. Тому розмова про ментальне здоров'я для неї є частиною ширшої фіксації досвіду війни.
Вона вважає, що за допомогою мистецтва війна залишатиметься в історії не лише через статистику, документи та сухі факти, але воно допомагає зафіксувати її через людські переживання (візуальні, тактильні та аудіальні образи).
Так, одним із джерел для відеороботи «Сонний параліч» став архів снів про війну, який дослідник Центру міської історії Богдан Шумилович почав збирати після початку повномасштабного вторгнення. Для художниці це стало ще одним способом говорити про те, що люди часто не можуть або не хочуть сформулювати вголос.
«Раніше я досить скептично ставилася до сновидінь та їхнього зв’язку із нашим ментальним здоров’ям. Однак у процесі створення цієї вистави зрозуміла, що у снах є дуже багато реальності, яку ми навіть не завжди озвучуємо», — говорить мисткиня.
Вона додає, що саме тому назва «Тривога лягає поруч» для неї вийшла за межі початкової історії про сон: «Те, що тривога лягає поруч, — це те, що ми з собою завжди носимо і, на жаль, не можемо відкласти в бік, коли навіть намагаємося відпочити».
Виставка «Тривога лягає поруч» триватиме до 24 серпня. Вхід — вільний.
Раніше ми розповідали, що у Львові вперше показали скульптуру сучасного чеського митця-провокатора.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
13 серпня 2026
