Чому Євген Коновалець був похований не в Україні – і де його перепоховають через 88 років
У 2026 році Україна розпочала процедуру повернення останків Євгена Коновальця. Як склалася ця історія, чому його поховали в Нідерландах і чому його перепоховання важливе сьогодні – розповідаємо далі у матеріалі 24 Каналу.
15 липня 2026 року Кабінет Міністрів України ухвалив розпорядження №703-р щодо організації перепоховання Євгена Коновальця в Україні.
До цього наша держава отримала дозвіл Нідерландів на ексгумацію та перевезення останків. І, власне, 11 серпня на кладовищі Кросвейк у Роттердамі відбулася офіційна церемонія.
Організаційні питання за дорученням Президента України координували Кирило Буданов і команда Офісу Президента, Андрій Сибіга та команда Міністерства закордонних справ, а також Олександр Алфьоров і представники Українського інституту національної пам'яті.
Євген Коновалець – перший голова ОУН / Фото istpravda.com.ua
Після завершення необхідних процедур останки мають перевезти до України. Церемонію прощання планують провести в Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ у Києві. Перепоховання має відбутися на території Національного військового меморіального кладовища.
Повернення Коновальця стало частиною ширшої програми репатріації останків діячів українського визвольного руху. У травні 2026 року з Люксембургу в Україну перевезли останки Андрія Мельника та його дружини Софії Федак-Мельник. Їх перепоховали на Національному військовому меморіальному кладовищі.
Євген Коновалець народився 14 червня 1891 року в селі Зашків неподалік Львова. Під час Першої світової війни він потрапив до російського полону, а після початку Української революції 1917 року повернувся до Києва.
Коновалець став одним з організаторів і командирів Січових стрільців – військової формації, яка діяла в складі Армії УНР. Після поразки визвольних змагань він продовжив боротьбу за українську державність в еміграції.
1920 року Коновалець був одним із засновників Української військової організації. У 1929 році у Відні він став першим головою Організації українських націоналістів.
У міжвоєнний період українські землі були розділені між кількома державами, а незалежної України не існувало. Коновалець жив за кордоном і працював над створенням міжнародної мережі українського визвольного руху. Він мав литовське громадянство та користувався литовським паспортом.
Євген Коновалець під час відпочинку біля озера у Женеві, фото 1930-х років / Фото istpravda.com.ua
Саме цей юридичний статус пояснює участь литовського консульства в організації похорону. Після загибелі Коновальця його тіло не перевезли до України, а поховали в Роттердамі – місті, де він загинув.
23 травня 1938 року Євген Коновалець зустрівся в Роттердамі з Павлом Судоплатовим. Той діяв під вигаданою особою та представлявся учасником антирадянського підпілля з радянської України. Насправді Судоплатов був співробітником радянських спецслужб.
Під час зустрічі він передав Коновальцю коробку цукерок з українським орнаментом. Усередині був вибуховий пристрій. Після завершення зустрічі, коли Коновалець вийшов на вулицю Колсінгел, коробка вибухнула. Полковник загинув на місці. У матеріалах про вбивство часто згадують, що пристрій мав спрацювати після зміни положення коробки.
Місце вбивства Коновальця у Роттердамі / Фото uainn.press
28 травня 1938 року Коновальця поховали на кладовищі Кросвейк у Роттердамі. На церемонії були його дружина Ольга, литовський консул і кілька соратників.
Євген Коновалець був одним із ключових військових і політичних діячів українського визвольного руху першої половини ХХ століття. Його діяльність охоплювала період Української революції, еміграції та формування організованого підпілля.
Під час революції він командував Січовими стрільцями та брав участь в обороні Києва. Ця формація була однією з найбільш організованих військових частин Армії УНР. Серед подій, пов'язаних із Коновальцем, – боротьба з більшовицькими військами та придушення повстання на київському заводі "Арсенал".
Після інтернування в польському таборі в Луцьку Коновалець продовжив політичну та організаційну діяльність за кордоном. УВО, яку він допоміг створити 1920 року, стала однією з основ організованого українського підпілля. 1929 року Коновалець очолив ОУН.
Він намагався поєднати різні покоління українського руху – ветеранів Армії УНР і молодших активістів, які діяли в Галичині та інших українських землях. Після його вбивства внутрішні суперечності в ОУН загострилися, а 1940 року організація розкололася на два основні напрями – прихильників Андрія Мельника та Степана Бандери.
Зауважимо, що не зовсім коректно називати УПА прямим продовженням Січових стрільців. Водночас організаційні мережі ОУН і попередніх визвольних структур вплинули на формування українського підпілля та військового руху 1940-х років.
Поховання Коновальця в Роттердамі було наслідком вимушеної еміграції та відсутності незалежної української держави, а не відмови від України. На момент його смерті українці не мали власної держави, яка могла б організувати національне поховання полковника.
Тепер Україна готується перевезти його останки та перепоховати в Києві. Після завершення процедури Коновалець має спочити на Національному військовому меморіальному кладовищі – поруч із представниками різних поколінь українського війська.
Могила Євгена Коновальця у Роттердамі / Фото ОУН
Для сучасної України це повернення має і практичне, і символічне значення. Воно завершує багаторічну історію поховання за кордоном та повертає до національного меморіального простору одного з діячів, які формували український військовий і політичний рух у ХХ столітті.
Остаточною датою завершення цієї історії стане день фактичного перепоховання. Станом на 12 серпня 2026 року останки Євгена Коновальця вже ексгумували, але їхнє повернення до України та перепоховання ще попереду.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
12 серпня 2026
