«Бували випадки, коли ми з преси дізнавалися, що щось втрачено». Речник УОС Трегубов про cуперечки...
Армія – одна з найзакритіших структур у будь-якій країні. І якщо в мирний час слабка комунікація не становить особливої загрози, то під час війни військові не можуть обмежитися формальними звітами. Так і виникає потреба у речниках – офіцерах, які не лише доносять офіційну позицію, а й намагаються зберігати увагу суспільства та боротися з фейками. «Слово і діло» поспілкувалося з речником Угруповання об’єднаних сил Віктором Трегубовим про те, як стають речниками, як йому працювалося з генерал-майором Драпатим і як змінилася комунікація в ЗСУ з 2014 року.
До моїх задач входить: по-перше, регулярний запис звернень; по-друге – щоденний збір та аналіз інформації й інформаційних наративів, перевірка даних розвідки, щоб я сам був у курсі, що казати, а що ні. І, безумовно, виступи перед пресою.
Оскільки у нас зараз триває кадрова перезмінка, я фактично виконую обов’язки начальника відділу комунікацій. Як ви знаєте, наш генерал-майор став Головнокомандувачем, тож у нас відбуваються кадрові перестановки – і зараз я виконую ще й обов’язки пресофіцера (який пішов у відпустку) і начальника відділу комунікацій (бо той зараз поїхав у Київ).
Пресофіцер – це скоріше людина, яка організовує роботу журналістів у полях. Це окрема складна задача, бо вона відповідає за велику купу акредитацій і за безліч людей, які їздять безпосередньо туди, де стріляють.
Речник же – це людина, яка справді говорить від імені того чи іншого підрозділу, командування чи частини. У моєму випадку – від імені достатньо великого командування, яке зараз здійснює оперативне управління п’ятьма корпусами.
Ми з ним дуже широко перетиналися. Насправді він часто безпосередньо дивився на те, що ми робимо, і нам доводилося працювати разом із ним. Ще одна частина мого функціоналу – це участь у міжнародних заходах та подіях, коли до нас приїжджали експерти й міжнародні журналісти, і, відповідно, підготовка та робота з командувачем перед контактом із ними.
Від Гелетея і Муженка – до Хмари і Драпатого. Хто був міністром оборони та головкомом ЗСУ за час війни з рф«Слово і діло» показує на інфографіці час перебування на посадах міністрів оборони та головнокомандувачів ЗСУ з липня 2014 по липень 2026.23 липня 2026, 13:03
Так що з ним ми контактували достатньо широко та щільно. І маю сказати, що дуже позитивно. Михайлу Васильовичу в принципі простіше працювати з людьми, які не зіпсовані совком. Він тому й любить мобілізованих: йому дуже часто простіше з людьми, які не викривлені радянською військовою освітою.
Нам із ним теж було дуже просто, бо у нього є хороша риса: він, з одного боку, не мікроменеджер, а з іншого – за всім спостерігає. Тобто він усе бачить, але втручається тільки тоді, коли справді треба втрутитися. Тому ти маєш свободу для роботи, можеш працювати нормально та ефективно.
Тобі ніхто не капає на голову, як це, на жаль, часто буває у інших спікерів, коли доводиться фактично лаятися з власним керівництвом, яке вважає, що знає краще, хоча воно просто не на те вчилося. А тут взагалі не той випадок.
З командиром ми узгоджуємо загальні принципи, скажімо так. Тут треба враховувати, що над нами стоять ще й інші структури – Головне управління комунікацій Генерального штабу (ГУК), у яких є своя стратегія. До останнього часу у нас був ще інший Головнокомандувач ЗСУ, який теж мав свою думку щодо того, як і що коментувати. Тому ми перебували в певних заданих межах.
Тим не менш, саме наш командувач визначав загальну стратегію. Наприклад, чи в тому чи іншому випадку ми коментуємо детально, чи обмежуємося більш загальними фразами. Десь так.
Це було доволі смішно. Спочатку я працював трішки на інших напрямках – не буду уточнювати, на яких саме, бо є юридичні нюанси. Я служив ще в АТО у 2015–2016 роках, потім демобілізувався, а від 2022-го знову в строю. У комунікації я потрапив наприкінці 2023-го чи на початку 2024 року.
Спочатку це був Стратком ЗСУ в Києві – спочатку при Головнокомандувачу, потім при Генштабі. Це така собі ЗСУшна редакція, яка готувала медіаматеріали, знімала відеоролики, вела соцмережі тощо. Вона й досі існує. Я там керував відділом соціальних мереж.
Наприкінці 2024 року виникла потреба відправити когось у Дніпро, в ОСУВ «Хортиця», на роботу речника. Разом зі мною було три кандидати. Двоє інших, м’яко кажучи, не виявили жодного ентузіазму, бо це їхати в Дніпро, коли вони в Києві. А я ентузіазм виявив, бо, по-перше, це цікаво, і я хотів себе в цьому спробувати. Та й той факт, що там грошей трішки більше, ніж у Києві, і не так нудно, теж зіграв свою роль.
Тож я поїхав і спробував себе в ролі речника – і воно мені непогано зайшло. Мною задоволене командування, подобається й мені самому. І я бачу, що виконую свою роботу об’єктивно непогано. Якщо порівнювати з іншими колегами чи з тим, як ця робота була налагоджена раніше, це об’єктивно непоганий результат, суто статистично. А це означає, що я на своєму місці.
Згадуваність, цитованість і загальне поширення наративів. Тобто це теж відстежувалося. Були аналітичні програми, фахівці дивилися, як поширюються матеріали, як цитують людей.
Навіть коли я потрапив сюди – при тому, що наше угруповання зараз за протяжністю фронту та інтенсивністю бойових дій не найбільше в Україні (бо є, наприклад, весь Схід, де йде повна «движуха»), все одно цитованість у нас висока.
Зараз її менше, а на «Хортиці» це траплялося чи не щодня. Це капець, але він зрозумілий, бо сильно пов’язаний із тим, як узагалі працює медійка.
Уявіть просту ситуацію: мені телефонує якийсь телеканал, я даю коментар. У записі коментар нормальний. Але потім ставлять матеріал на сайт і щось вирізають або трохи змінюють у цитуванні. Третя людина підбирає заголовок і виносить туди таке... Знаєте анекдот про батька, який намагався дитину навчити розмовляти: «Скажи «тато», ну скажи «тато»! Ох, ну і срака – «Срака!». Ось десь так і виходить.
А потім ще одна людина – і це найбільший біль – ставить ролик на YouTube і підписує його умовно: «Шок! Трегубов розповів, як ми завтра переможемо путіна». А потім це читає тодішній Головнокомандувач і телефонує в ГУК. Були випадки, коли з ГУКу мені телефонували й навіть не могли пояснити, у чому проблема, бо до них дійшли фактично лише вигуки та сполучники. Вони передавали емоцію, що мною невдоволені, але з’ясувати, що саме сталося, одразу не виходило.
Не буду себе вигороджувати: були й випадки, коли мені самому варто було коректніше підбирати слова. Але в більшості ситуацій треба було краще розуміти: якщо зацитують одну фразу, а наступну виріжуть, то сенс загального абзацу зміниться на протилежний.
Є в мене улюблений приклад – ще до того, як я став спікером. Мене потім дуже довго звинувачували через інтерв’ю «Укрінформу». Там була цитата про те, що подібного стрибка у розвитку, за моїми спостереженнями, у нас не було з часів Ярослава Мудрого.
Мене почали звинувачувати в провладній пропаганді: мовляв, це спроба піднести особисто Зеленського до рівня Ярослава Мудрого, бо саме це винесли в заголовок. А реально там йшлося про армію за останні 10 років – з 2014 по 2024 рік. Я казав, що порівняно з 2014 роком, коли армія була гола, боса й обірвана, у 2024-му ми наче епоху перестрибнули. Але народ прочитав це так, ніби ми за Зеленського пройшли цілу епоху.
Це безнадійно, бо так зараз працює медійний процес, на превеликий жаль. Я теоретично можу телефонувати журналістам і казати: «Що ж ви робите?», але я абсолютно точно знаю, що вони не змінять загальні принципи роботи своїх SMM-ників на Ютубі. Навіть якщо редактор буде трішки обережнішим із заголовками, SMM-ник на Ютубі все одно напише: «Шок! путін помре післязавтра, – сказав Трегубов».
Чесно скажу, у командувача зараз до комунікації просто руки не дійшли – у нього такий завал. Розумію, що цей завал триватиме ще деякий час, бо є значно актуальніші моменти.
Втім, я знаю, наскільки його підхід до комунікації відрізняється від попередника. Він значно менше схильний до замовчування й до суто технічної пропаганди у стилі «зустрілися з тими й тими». Тобто в нього комунікаційні підходи об’єктивно більш здорові.
Але як усе буде далі – давайте зачекаємо й подивимося. Бо тут багато факторів. Я завжди кажу, що комунікація нагадує дурну олімпійську гру керлінг. Знаєте таку? Там один дурник кидає велику праску по кризі, і ця праска має потрапити у велике коло. А ще двоє біжать попереду й натирають кригу щітками, щоб краще летіло.
Так от, комунікаційники – це ці двоє зі щітками. Вони можуть дуже сильно допомогти прасці потрапити куди треба. Але якщо людина, яка кидає праску, жбурнула її в протилежний бік або впустила собі на ногу – комунікації безсилі.
Тому зараз головне завдання – правильно кинути цю праску, а вже потім будемо розбиратися, як усе комунікувати.
Основним джерелом є загальні зведення розвідки, до яких ми маємо доступ. Також є чудова система Delta, до якої ми теж маємо доступ, та додаткові перевірки від центрів спостереження БпЛА. Усі ці дані підсумовуєш і вже приблизно розумієш, що відбувається.
Військова платформа Delta: що відомо про систему управління ЗСУДельта – онлайн-система, яка в режимі реального часу дає інформацію про тактичну та оперативну ситуацію на полі бою. Докладніше – на інфографіці.9 серпня 2023, 10:00
Інколи можна паралельно дивитися на пресу: можливо, якийсь інфопривід з’явився, а до нас його невчасно донесли. Можна дивитися на відкриті джерела і, якщо дуже треба, перевіряти безпосередньо на місцях – просто зателефонувати командирові й запитати, що відбувається саме в нього. Так теж робимо, хоч і нечасто.
Із цим була велетенська проблема раніше, на «Хортиці» – це був просто капець. По-перше, «Хортиця» була величезною – до 40 бригад та інших формувань. По-друге, тоді часто діяла тактика, м’яко кажучи, введення в оману власного командування. Вона йшла знизу догори – від рівня роти до вищого командування.
У роті не казали, що втратили окрему позицію, відповідно – у батальйоні, бригаді й так далі. Інформація йшла нагору, а можливості об’єктивної перевірки в реальному часі тоді ще не були настільки ефективними: не було належно сформовано системи безпілотників.
Був
- Останні
- Популярні
Новини по днях
10 серпня 2026
