Штраф від ТЦК за ВЛК можна оскаржити в суді: що варто знати обмежено придатним
Суди у 2026 році по-різному оцінюють штрафи ТЦК за непроходження повторної ВЛК колишніми «обмежено придатними». В одних справах суди вважають порушення триваючим, в інших – закривають провадження через пропуск тримісячного строку.
Про це пише «Судово-юридична газета».
Сплив терміну повторного проходження військово-лікарської комісії для колишніх «обмежено придатних» формує нову судову практику. Поки ТЦК виносять постанови про штрафи у 17 000 грн та звертаються до судів за обмеженням водійських прав, судова практика 2026 року сформувала різні підходи:одні судді вважають непроходження ВЛК триваючим правопорушенням, а інші закривають справи через пропуск тримісячного строку.
Законодавче скасування статусу «обмежено придатний до військової служби» на підставі Закону України № 3621-IX та встановлення обов’язку проходження повторного медичного огляду для громадян віком від 25 до 60 років Законом № 4235-IX заклали основу для нових судових спорів. Кінцевий дедлайн для самостійного звернення до ТЦК та СП або через електронний кабінет із метою отримання направлення на ВЛК було визначено до 5 червня 2025 року.
Після цієї дати органи військового управління розпочали фіксацію невиконання зазначеної норми. Наслідком стали постанови про накладення адміністративних штрафів у розмірі 17 000 грн за частиною 3 статті 210 та частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), затримання громадян поліцією для складання протоколів, а також позови ТЦК про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами за статтею 283-2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ).
Проте аналіз судових рішень Другого, П’ятого, Восьмого апеляційних адміністративних судів та місцевих загальних судів станом на літо-осінь 2026 року свідчить про відсутність єдиного підходу. Судова практика демонструє неоднорідність у питаннях кваліфікації правопорушення як триваючого, обчислення строків давності за статтею 38 КУпАП, а також оцінки належності поштових доказів ТЦК.
Найбільшою процесуальною інтригою у справах про оскарження штрафів ТЦК за непроходження ВЛК до 5 червня 2025 року стало застосування частини 7 (або частини 9) статті 38 КУпАП. Норма передбачає, що в особливий період адміністративне стягнення за статтями 210 та 210-1 КУпАП може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Суди розділилися у питанні: що саме вважати «днем виявлення» та чи є це правопорушення триваючим?
Позивач, військовозобов’язаний зі статусом «непридатний у мирний час, обмежено придатний у воєнний час», був доставлений поліцією до ТЦК та СП. На нього склали протокол, а пізніше начальник ТЦК виніс постанову про накладення штрафу в розмірі 17 000 грн за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за непроходження ВЛК до 5 червня 2025 року. Міськрайонний судвідмовив у задоволенні позову громадянина щодо неправомірності дій ТЦК.
П’ятий апеляційний адміністративний суд м. Одеса скасував рішення першої інстанції, визнав постанову ТЦК протиправною та закрив провадження у справі. Суд зазначив, що днем вчинення правопорушення є день, коли особа не виконала обов’язок — тобто 6 червня 2025 року.
Таке правопорушення не має характеру триваючого та вичерпується фактом непроходження повторного медичного огляду до конкретної дати.
Перебіг 3-місячного строку накладення стягнення з дня його виявлення розпочався з 6 червня 2025 року. Оскільки оспорювану постанову про штраф прийнято 28 листопада 2025 року, ТЦК вийшов за межі тримісячного строку, передбаченого частиною 9 статті 38 КУпАП, що є безумовною підставою для закриття провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Справа № 595/130/26
Позивач звернувся з позовом до ТЦК та СП про скасування постанови від про штраф 17 000 грн за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Його доставили до ТЦК працівники поліції, де під час звірки даних встановили непроходження ВЛК до 5 червня 2025 року. Районний суд відмовив у задоволенні позову.
Восьмий апеляційний адміністративний суд м. Львів залишив апеляційну скаргу без задоволення, а штраф у силі. Апеляційна інстанція відхилила доводи про пропуск строку за ч. 7 ст. 38 КУпАП, вказуючи, що факт невиконання обов’язку виявлено саме 6 грудня 2025 року під час звірки даних. Оскільки постанову винесено 10 грудня 2025 року, штраф накладено в межах 3 місяців з дня виявлення та в межах 1 року з дня вчинення.
Справа № 335/9388/26
Позивач дізнався про штраф лише після блокування банківських рахунків виконачою службою у серпні 2026 року. Позивач стверджував, що його примусово доставили 11 грудня 2025 року, а строк для штрафу сплив 6 вересня 2025 року. Крім того, наголошував, що вже сплачував штраф за іншою постановою.
Суд відмовив у задоволенні позову, вказавши, що позивач, не пройшовши огляд до 5 червня 2025 року включно, з 6 червня 2025 року перебуває у стані безперервного продовження цієї бездіяльності (триваюче правопорушення). Стягнення накладено 22 грудня 2025 року — тобто в межах одного року з дня вчинення та протягом трьох місяців із дня виявлення під час доставлення 11 грудня 2025 року.
У постанові від 23 червня 2026 року у справі № 359/502/26 Шостий апеляційний адміністративний суд також підтвердив концепцію триваючого правопорушення. Суд зауважив, що граничною датою вчинення є 6 червня 2025 року, однак датою виявлення є день, коли ТЦК офіційно провів звірку даних через систему «Оберіг». Відтак штраф від 6 січня 2026 року визнано законним, бо його винесено за 12 днів від дати фіксації в базі даних та в межах річного терміну.
У справі № 595/130/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд сформулював висновок щодо обов’язку військовозобов’язаних, які раніше мали статус «обмежено придатний». Суд виходив із того, що такі громадяни мали самостійно пройти повторний медичний огляд відповідно до положень Законів № 3621-IX та № 4235-IX. Цей обов’язок виникав безпосередньо із закону і не залежав від попереднього вручення повістки з боку ТЦК. У цій справі суд не прийняв аргумент про те, що відсутність повістки звільняла позивача від обов’язку пройти повторний огляд.
Тимчасове обмеження у праві керування авто (ст. 283-2 КАСУ)
Паралельно з накладенням штрафів ТЦК та СП звертаються до загальних місцевих судів як адміністративних із позовами про застосування тимчасового обмеження громадян у праві керування транспортними засобами під час мобілізації. В окремих справах 2026 року суди апеляційної інстанції залишали такі позови без задоволення через недоведеність передбачених законом умов для застосування обмеження.
Справа № 950/703/26
Суд відмовив ТЦК у задоволенні позову про обмеження у праві керування авто. ТЦК подав апеляцію, стверджуючи, що громадянин не пройшов ВЛК до 5 червня 2025 року, поліція не змогла його доставити, а вимогу від 24 лютого 2026 року пошта повернула з відміткою «відсутній за адресою».
Апеляційну скаргу ТЦК не задоволено, а рішення про відмову в позові залишено в силі.
Надані докази поштового направлення вимоги не містили опису вкладення, що не дозволило суду достовірно встановити зміст поштового відправлення.
Крім того, обов’язок самостійно звернутися до ТЦК для отримання направлення на ВЛК за Законом № 3621-IX не є тотожним обов’язкам, передбаченим статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за порушення яких законодавство передбачає можливість застосування тимчасового обмеження права керування.
ТЦК не надав доказів видачі керівником ТЦК направлення на ВЛК згідно з пунктами 69, 74 Порядку № 560, а також належних доказів вручення або надсилання повістки до ініціювання процедури обмеження права керування.
Справа № 550/596/26
Суд відмовив ТЦК у застосуванні обмеження права керування авто стосовно відповідача (третя особа — Головний сервісний центр МВС).
Надані ТЦК копії конвертів із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» також не містили опису вкладення, що не дозволило перевірити фактичний зміст поштового відправлення.
ТЦК не довів наявності сукупності умов, визначених частиною 8 статті 283-2 КАСУ, зокрема належного вручення повістки, вчинення правопорушення за ст. 210-1 КУпАП та належного вручення вимоги.
Судова практика 2026 року окреслює процесуальні лінії захисту та підстави для оскарження дій органів військового управління.
З урахуванням правової позиції П’ятого апеляційного адміністративного суду у справі № 484/1355/26, варто посилатися на те, що дедлайн 5 червня 2025 року визначає кінцеву дату виконання відповідного обов’язку, а порушення в цій справі суд не визнав триваючим. Відтак у випадках, коли суд виходить із такої правової кваліфікації, тримісячний строк для накладення стягнення обчислюється з 6 червня 2025 року.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
21 вересня 2026
