Коли травма військовослужбовця дає право на статус особи з інвалідністю внаслідок війни
Верховний Суд розглянув справу чоловіка, якому ще у 2011 році встановили статус особи з інвалідністю внаслідок війни через травму, пов’язану з виконанням обов’язків військової служби, однак у 2023 році орган соцзахисту відмовився продовжувати цей статус.
КАС ВС врахував обставини первинного встановлення статусу, його багаторічне продовження та те, що III групу інвалідності з відповідною причиною у 2023 році встановили безстроково, пише «Судово-юридична газета».
КАС ВС звернув увагу на відмінність між поняттями «виконання обов’язків військової служби» та «захист Батьківщини чи участь у бойових діях». Перше поняття є ширшим, а тому отримання травми чи іншого ушкодження здоров’я під час виконання обов’язків військової служби не у кожному випадку є достатньою підставою для надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.
Водночас, оцінюючи обставини конкретної справи, Верховний Суд дійшов висновку, що відмова органу соцзахисту була необґрунтованою.
У 2011 році Центральна військово-лікарська комісія встановила причинний зв’язок травми чоловіка з наявними захворюваннями та зазначила, що травма пов’язана з виконанням обов’язків військової служби.
Житомирська обласна МСЕК встановила йому III групу інвалідності. У довідці МСЕК причиною інвалідності також було зазначено: «Травма, Так, пов’язана з виконанням обов’язків військової служби».
На підставі довідки МСЕК, довідки про травму, матеріалів службового розслідування обставин її отримання та витягу з протоколу Центральної ВЛК орган соціального захисту у 2011 році видав чоловікові посвідчення інваліда війни — нині особи з інвалідністю внаслідок війни — III групи.
Надалі чоловік кожні три роки проходив МСЕК та підтверджував інвалідність, а орган соцзахисту продовжував строк дії його посвідчення. Востаннє його було продовжено до жовтня 2023 року.
Після чергового проходження МСЕК 9 жовтня 2023 року III групу інвалідності встановили вже безстроково. Причиною інвалідності було зазначено травму, пов’язану з виконанням обов’язків військової служби.
Чоловік звернувся до органу соціального захисту із заявою про продовження строку дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.
Однак цього разу йому відмовили.
Орган соцзахисту послався на пункт 1 частини другої статті 7 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та зазначив, що встановлення відповідного статусу можливе за умови підтвердження участі у захисті Батьківщини чи бойових діях на території інших держав.
Чоловік оскаржив відмову до суду.
Житомирський окружний адміністративний суд задовольнив позов.
Суд визнав протиправними дії органу соцзахисту щодо відмови у встановленні чоловікові статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення.
Також суд зобов’язав орган соцзахисту надати позивачу цей статус з 30 вересня 2023 року та видати посвідчення.
Однак Сьомий апеляційний адміністративний суд скасував це рішення та відмовив у задоволенні позову.
Апеляційний суд виходив із того, що позивач не довів, що його інвалідність стала наслідком поранення, контузії, каліцтва або захворювання, отриманих під час захисту Батьківщини чи виконання інших обов’язків військової служби, пов’язаних із перебуванням на фронті.
На думку апеляційного суду, травма, внаслідок якої чоловікові встановили інвалідність, не була пов’язана з його участю у захисті Батьківщини, бойових діях на території інших держав або виконанням інших обов’язків військової служби, пов’язаних із перебуванням на фронті.
Позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
КАС ВС проаналізував статтю 7 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та положення законодавства про військово-лікарську експертизу.
Суд зазначив, що для віднесення особи до осіб з інвалідністю внаслідок війни має значення зв’язок отриманого ушкодження здоров’я з обставинами, визначеними законодавством.
При цьому Верховний Суд окремо наголосив: отримання ушкодження здоров’я під час проходження військової служби та подальше встановлення інвалідності внаслідок такого ушкодження саме по собі не є достатньою підставою для надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.
Суд також зазначив, що поняття «виконання обов’язків військової служби» та «виконання обов’язків із захисту Батьківщини чи участі в бойових діях на території інших держав» не є тотожними.
Перше поняття за своїм змістом є значно ширшим.
Закон «Про військовий обов’язок і військову службу», зокрема, відносить до виконання обов’язків військової служби перебування на території військової частини протягом робочого часу, прямування на службу або зі служби, службові поїздки, виконання відповідних обов’язків поза військовою частиною за наказом командира та низку інших випадків.
Отже, як підкреслив КАС ВС, отримання поранення чи іншого ушкодження здоров’я, навіть пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби, не у кожному випадку є підставою для надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.
Верховний Суд вказав, що визначальною умовою для отримання такого статусу є пов’язаність причини інвалідності із захистом Батьківщини чи участю в бойових діях.
Верховний Суд окремо проаналізував передбачені Положенням про військово-лікарську експертизу формулювання щодо причинного зв’язку травм та захворювань.
Зокрема, Положення розрізняє такі формулювання:
КАС ВС зазначив, що причинний зв’язок із формулюванням «травма, ТАК, пов’язана з виконанням обов’язків військової служби» є окремою та самостійною підставою для встановлення відповідної групи інвалідності. Для встановлення такого причинного зв’язку не вимагається, щоб травма була отримана під час участі у захисті Батьківщини, перебування на фронті чи в районі воєнних дій.
Водночас, якщо поранення пов’язане саме із захистом Батьківщини, відповідне формулювання про причинний зв’язок ушкодження здоров’я із захистом Батьківщини має міститися у постанові ВЛК.
Оцінюючи саме обставини справи № 240/6876/24, Верховний Суд врахував, що причинний зв’язок травми позивача з виконанням обов’язків військової служби був встановлений Центральною ВЛК ще у 2011 році.
Таку саму причину інвалідності було зазначено у довідці МСЕК, якою чоловікові встановили III групу інвалідності.
Саме на підставі цих документів, а також довідки про травму та матеріалів службового розслідування орган соціального захисту ще у 2011 році встановив позивачу статус інваліда війни та видав відповідне посвідчення.
Надалі строк дії посвідчення продовжувався відповідно до довідок МСЕК, якими підтверджувалася група інвалідності.
У 2023 році III групу інвалідності з причиною «травма, пов’язана з виконанням обов’язків військової служби» встановили безстроково.
Верховний Суд також звернув увагу на Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни.
Відповідно до нього посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни видається на підставі довідки МСЕК про групу та причину інвалідності. Особам, яким групу інвалідності встановлено без строку перегляду, видаються безстрокові посвідчення.
Урахувавши норми законодавства та встановлені обставини конкретної справи, КАС ВС дійшов висновку, що позивач, як особа з безстроково встановленою інвалідністю, підтвердженою відповідною довідкою МСЕК, набув статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та, як наслідок, право на отримання відповідного посвідчення.
Тому Верховний Суд погодився із судом першої інстанції, що відмова органу соцзахисту була необґрунтованою та порушувала право позивача на відповідний статус і пов’язаний із ним соціальний захист.
Окремо КАС ВС звернув увагу на судову практику, яку використав апеляційний суд.
Апеляційний суд послався на висновки Верховного Суду у справах № 824/32/19-а, № 1140/2362/18 та № 0540/9350/18-а.
Проте Верховний Суд зазначив, що ці правові висновки були сформульовані за інших фактичних обставин.
Так, справа № 824/32/19-а стосувалася соціального захисту військовослужбовця строкової служби, справа № 1140/2362/18 — працівника податкової міліції, а у справі № 0540/9350/18-а причиною інвалідності було захворювання, отримане під час проходження служби.
Тому КАС ВС визнав наведені постанови нерелевантними до обставин цієї справи.
Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу позивача, скасував постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду та залишив у силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду.
Таким чином, залишилося чинним рішення, яким дії органу соціального захисту щодо відмови визнано протиправними, а орган соцзахисту зобов’язано надати позивачу статус особи з інвалідністю внаслідок війни з 30 вересня 2023 року та видати відповідне посвідчення.
Постанова Верховного Суду від 6 серпня 2026 року у справі № 240/6876/24 набрала законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
11 серпня 2026
