Максим Висоцький: Які уроки війська варто перебрати і бізнесу
Читаючи новини про знищення складів великих українських компаній, я вкотре подумав: як ми дійшли до цієї точки? І головне — що бізнесу робити далі? За три роки війни я зрозумів одну просту річ: багато досвіду, який армія отримала величезною ціною, сьогодні може бути надзвичайно корисним для корпоративного світу.На перший погляд бойова бригада і велика корпорація не мають нічого спільного. Насправді ж вони дивовижно схожі.Бойова бригада — це організація із 5–10 тисячами людей, багаторівневою структурою управління, власною логістикою, фінансами, ремонтними підрозділами, системою забезпечення та величезним обсягом активів. Якщо перевести все її майно у гроші — танки, бойові машини, артилерію, автомобілі, засоби зв'язку, дрони, склади боєприпасів, інженерне обладнання — мова йде про сотні мільйонів доларів.Фактично це велика корпорація. Єдина різниця полягає в тому, що ця корпорація щодня працює там, де противник цілеспрямовано намагається знищити її людей, інфраструктуру та матеріальні ресурси.Саме тому для командування бригади питання збереження активів — це не питання ефективності. Це питання виживання. І тут, як на мене, починається найцікавіше.Якби військові розміщували свої склади так, як це часто можна побачити у корпоративному секторі, багато бригад перестали б існувати ще у 2022 році. Звісно, є сумні виключення, коли підрозділи керуються іншою логікою, але все ж переважна більшість давно виробила два фундаментальні принципи.Перший — розосередження.Жодна досвідчена бригада не концентрує свої запаси в одному або двох великих складах. Це означало б подарувати ворогу можливість одним ударом залишити підрозділ без дронів, боєприпасів, пального чи продовольства.Саме тому існує ціла система складів різного рівня — бригадних, батальйонних, ротних, а інколи навіть взводних. Активи постійно переміщуються між ними, але жоден окремий склад не містить критичної частки всіх запасів.Так, це складніше. Так, це дорожче. Так, це менш ефективно з точки зору класичної логістики. Але війна змінює критерії ефективності. Дорожче перевезення — значно дешевше, ніж втратити все за один ракетний удар.Другий принцип — маскування.У війську хороший склад — це той, про існування якого ніхто не знає. Його намагаються розміщувати подалі від людних місць. Він не має привертати увагу ні виглядом, ні логістикою, ні інтенсивністю руху.Тому що сучасна війна — це не лише ракети. Це супутники. Це дрони. Це OSINT. Це аналіз відкритих даних. Це випадкові фотографії у соціальних мережах. Це місцеві Telegram-канали. Це сотні дрібних деталей, які разом складаються у розвідувальну картину. Якщо потрібного складу немає — його створюють. Просто в лісі. Максимально непомітним. Іноді тимчасовим. Так, це коштує грошей. Але ще дорожче коштує втратити всі свої запаси.І це дуже ілюстративні уроки для українського бізнесу, які варто взяти до уваги у зміні процесів в компаніях. Бо ворог лише нарощує інтенсивність ударів по великому бізнесу. Енергетична інфраструктура масово атакувалася ще з 2022 року. Минулого року почалися удари по великих комерційних складах. Сьогодні це вже не окремі випадки. Це нова системна тактика противника. І якщо хтось досі сподівається, що його підприємство "не зацікавить" ворога, це, на мою думку, дуже небезпечна ілюзія.Час ще є. Але його стає дедалі менше.Хороша новина полягає в тому, що рішення вже існують. Їх не потрібно вигадувати. Армія виробила їх за три роки війни.Сьогодні в Україні є тисячі ветеранів, які розуміють, як працює система забезпечення під постійною загрозою ударів. Багато військових підрозділів готові ділитися своїм досвідом із бізнесом. Потрібно лише захотіти його почути.Війна навчила мене однієї дуже важливої речі. Рішення, яке працює сьогодні, зовсім не обов'язково працюватиме через три місяці.Тому адаптація має стати безперервним процесом. І, мабуть, найкраще це описує фраза, яку часто повторює Сергій Стерненко: "Змінюйся — або помреш."Для армії це давно стало правилом виживання.Думаю, настав час, щоб таким самим правилом воно стало і для українського бізнесу.Максим Висоцький, ветеран ЗСУ, керівник департаменту корпоративного бізнесу ПриватБанку; сторінка автора у фейсбукЗображення вгорі: ожежа на одному з палаючих складів у Києві. Фото: Kostiantyn Liberov / Libkos / Getty Images«Аргумент»На цю тему:Десятий раунд виснаження: чому боксерська метафора австрійського полковника описує нову фазу війни Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter. КоментаріView the discussion thread. Новини16:06Максим Висоцький: Які уроки війська варто перебрати і бізнесу 15:03Валерій Пекар: Облиште марні сподівання на державу 14:10Ексголова СБУ Малюк не фігурує у справі про вимагання його знайомим $1 млн за уникнення екстрадиції до РФ - НАБУ 13:02Окупанти конфіскують понад 34 тисячі об’єктів житла українців для передачі громадянам РФ - BBC 12:11Сергій Фурса: Удар по менталці - росіяни знову це зробили 11:14ВАКС призначив хитрозадому Кириленку державного адвоката 10:45Суд скасував визнання «недисциплінованим» екскомбата «Маґури» Олександра Ширшина 09:23Незаконно "списали" 1577 військовозобов'язаних: екскерівників Мукачівського ТЦК затримали 08:44Уряд зобовʼязав податкову передати Міноборони дані чоловіків 18-60 років 08:35Дрони уразили склад Wildberries у Єкатеринбурзі, вирує пожежа Підписка на каналTwitter social iconTelegram social iconRSS iconНовини партнерів Реклама ВідеоВам – війна, забудовнику – Дубай: як інвестори оплатили ENSO нове життя в Еміратах На тлі масових цьогорічних руйнувань, Київ досі не може завершити відновлення будинків, пошкоджених ще в 2024 році Як загинуло Чернігівське князівство: монголи, Москва і викрадена спадщина ГоловнаПро сайтОпитування© 2011 «АРГУМЕНТ»Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. Контакт: [email protected]
На перший погляд бойова бригада і велика корпорація не мають нічого спільного. Насправді ж вони дивовижно схожі.Бойова бригада — це організація із 5–10 тисячами людей, багаторівневою структурою управління, власною логістикою, фінансами, ремонтними підрозділами, системою забезпечення та величезним обсягом активів. Якщо перевести все її майно у гроші — танки, бойові машини, артилерію, автомобілі, засоби зв'язку, дрони, склади боєприпасів, інженерне обладнання — мова йде про сотні мільйонів доларів.Фактично це велика корпорація. Єдина різниця полягає в тому, що ця корпорація щодня працює там, де противник цілеспрямовано намагається знищити її людей, інфраструктуру та матеріальні ресурси.Саме тому для командування бригади питання збереження активів — це не питання ефективності. Це питання виживання. І тут, як на мене, починається найцікавіше.Якби військові розміщували свої склади так, як це часто можна побачити у корпоративному секторі, багато бригад перестали б існувати ще у 2022 році. Звісно, є сумні виключення, коли підрозділи керуються іншою логікою, але все ж переважна більшість давно виробила два фундаментальні принципи.Перший — розосередження.Жодна досвідчена бригада не концентрує свої запаси в одному або двох великих складах. Це означало б подарувати ворогу можливість одним ударом залишити підрозділ без дронів, боєприпасів, пального чи продовольства.Саме тому існує ціла система складів різного рівня — бригадних, батальйонних, ротних, а інколи навіть взводних. Активи постійно переміщуються між ними, але жоден окремий склад не містить критичної частки всіх запасів.Так, це складніше. Так, це дорожче. Так, це менш ефективно з точки зору класичної логістики. Але війна змінює критерії ефективності. Дорожче перевезення — значно дешевше, ніж втратити все за один ракетний удар.Другий принцип — маскування.У війську хороший склад — це той, про існування якого ніхто не знає. Його намагаються розміщувати подалі від людних місць. Він не має привертати увагу ні виглядом, ні логістикою, ні інтенсивністю руху.Тому що сучасна війна — це не лише ракети. Це супутники. Це дрони. Це OSINT. Це аналіз відкритих даних. Це випадкові фотографії у соціальних мережах. Це місцеві Telegram-канали. Це сотні дрібних деталей, які разом складаються у розвідувальну картину. Якщо потрібного складу немає — його створюють. Просто в лісі. Максимально непомітним. Іноді тимчасовим. Так, це коштує грошей. Але ще дорожче коштує втратити всі свої запаси.І це дуже ілюстративні уроки для українського бізнесу, які варто взяти до уваги у зміні процесів в компаніях. Бо ворог лише нарощує інтенсивність ударів по великому бізнесу. Енергетична інфраструктура масово атакувалася ще з 2022 року. Минулого року почалися удари по великих комерційних складах. Сьогодні це вже не окремі випадки. Це нова системна тактика противника. І якщо хтось досі сподівається, що його підприємство "не зацікавить" ворога, це, на мою думку, дуже небезпечна ілюзія.Час ще є. Але його стає дедалі менше.Хороша новина полягає в тому, що рішення вже існують. Їх не потрібно вигадувати. Армія виробила їх за три роки війни.Сьогодні в Україні є тисячі ветеранів, які розуміють, як працює система забезпечення під постійною загрозою ударів. Багато військових підрозділів готові ділитися своїм досвідом із бізнесом.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
7 серпня 2026
