Десятий раунд виснаження: чому боксерська метафора австрійського полковника описує нову фазу війни
Війна Росії проти України, за оцінкою австрійського військового експерта Маркуса Райснера, увійшла у десяту фазу і водночас, якщо скористатися його боксерською метафорою, у десятий раунд виснажливого поєдинку.Більший і формально сильніший російський суперник намагається затиснути Україну в “клінч”, нав’язати їй традиційну війну на виснаження та використати свою перевагу в ресурсах. Україна ж досягає успіху тоді, коли тримає дистанцію, діє нетрадиційно й завдає ударів там, де противник їх не очікує.Наразі, як оцінює Райснер, стратегічна ініціатива належить Україні. Їй удалося витримати важку зиму та зірвати розгортання масштабного літнього наступу Росії, паралельно посиливши удари по російській логістиці, енергетичній інфраструктурі та стратегічній глибині. Водночас протиракетна оборона залишається її головною вразливістю, а найближчі місяці до зими можуть стати визначальними.В інтерв’ю Укрінформу керівник Інституту підготовки офіцерів Терезіанської військової академії полковник збройних сил Австрії Маркус Райснер прокоментував нинішню фазу війни та боротьбу за стратегічну ініціативу, роль дронів і далекобійних ударів, перспективи російського наступу та умови, за яких Москва може бути змушена погодитися на припинення вогню.Читайте також: Пастка переваги: чому Путіну не вдається виграти війну на виснаження проти УкраїниМИ ПЕРЕБУВАЄМО У ДЕСЯТІЙ ФАЗІ ЦІЄЇ ВІЙНИ– Пане полковнику, ви аналізуєте російську війну проти України через призму послідовних фаз. У якій фазі, за вашою оцінкою, ми перебуваємо зараз і що є її визначальною рисою?Ми вперше побачили цілком конкретні погрози Росії на адресу Європи– За моєю оцінкою, зараз ми перебуваємо в 10-й фазі цієї війни. Її початок передусім ознаменували масовані й потужні українські удари дронами та крилатими ракетами по енергетичній інфраструктурі Росії. Вона почалася у травні цього року й триває дотепер, улітку.Це також фаза, під час якої ми вперше побачили цілком конкретні погрози Росії на адресу Європи – Росія погрожує європейським компаніям, залученим до української програми далекобійних дронів. Крім того, саме зараз – ще у травні – ми побачили спробу США виступити посередником для досягнення певного припинення вогню. Утім, ця спроба поки не стала успішною.Сам фронт застиг. Росіяни хоча й атакують, але не можуть по-справжньому просуватися вперед. Українці обороняються, однак також не можуть відвойовувати території у якихось значних масштабах.На оперативно-стратегічному рівні відбувається подальша ескалація. Повітряна війна дедалі більше переносить конфлікт на стратегічний рівень, тоді як Україна на оперативному рівні намагається атакувати російську фронтову логістику.У цій фазі ми знову побачили й цілком конкретні російські погрози. Наприклад, випробування ядерної ракети “Сармат” 12 травня, великі ядерні навчання та третє застосування ракети середньої дальності типу “Орєшнік” – також у травні, як послання Європі. Цікаво також, наскільки активно так звані Tech-Bros – керівники провідних американських технологічних компаній – підтримують Україну. Palantir відіграє важливу роль завдяки системам MAVEN і PRISMA. MAVEN допомагає Україні, використовуючи дані про цілі, завдавати точкових ударів по Росії, а PRISMA дає змогу максимально ефективно застосовувати обмежені спроможності протиповітряної оборони. До цього можна додати Ілона Маска зі Starlink.Для цієї фази, на мою думку, показово й те, що 5 липня Пєсков уперше публічно назвав “спецоперацію” війною. У відомій російській градації рівнів ескалації це, на мій погляд, ще один крок – від локальної війни у напрямі до так званої регіональної війни.Останньою кульмінацією, якщо можна так сказати, стало звільнення українського міністра оборони. На мою думку, він був одним із головних рушіїв інноваційних ідей та їх реалізації на оперативно-стратегічному рівні, зокрема щодо ударів далекобійними дронами. Він також намагався зменшити втрати українських збройних сил, щоб на фронт не доводилося знову й знову відправляти нових солдатів, а замість них ширше застосовувалися безпілотні системи.Існують різні теорії щодо причин цієї заміни. Але лише в наступні тижні й місяці ми побачимо, чи вплине це на ведення війни Україною, чи ні.– Що має статися на фронті, у повітряній війні або в міжнародній політиці, щоб ви могли говорити про початок нової фази?– На мою думку, початок нової фази настав би тоді, коли, наприклад, із боку Росії відбулася б чітка подальша ескалація. Згадайте: у вересні в Росії відбудуться парламентські вибори. Можливо, Путін чекає завершення цих виборів, щоб потім розпочати нову хвилю мобілізації, як ми вже бачили у 2022 році. Нова хвиля мобілізації супроводжувалася би подальшим зростанням інтенсивності атак і означала б ескалацію.Ще одним варіантом ескалації може стати те, що Росія, як і очікується, з початком осені та взимку знову почне завдавати важкі удари по критичній інфраструктурі. Це одна з причин, чому Зеленський сказав, що завданням нового уряду є підготувати Україну до зими, тобто посилити заходи захисту.З іншого боку, нова фаза могла би бути ініційована й Україною, наприклад, якщо її удари на стратегічному чи оперативному рівні дадуть настільки відчутний ефект, що Росію змусять сісти за стіл переговорів для обговорення припинення вогню. Це також могло б започаткувати нову фазу.– Хто зараз володіє стратегічною ініціативою?– На мою думку, зараз стратегічна ініціатива належить Україні. Вона вийшла з дуже важкої зими й навесні змогла провести підготовчі заходи, щоб не дати розгорнутися російському літньому наступу.Було добре видно, що Україна настільки завадила очікуваному російському наступу влітку, що росіяни виявилися неспроможними на масштабне просування. Так, вони роблять це точково на тактичному рівні, але не в тій формі, на яку розраховували.На мою думку, ми також уперше бачимо, що Путін більше не може заперечувати: українські удари на оперативному і передусім на стратегічному рівні завдають величезної шкоди.І це головне, на що я постійно вказую: хоч що робила би будь-яка зі сторін, результат має бути вимірюваним. Якщо Путін скликає антикризову нараду й каже, що існують проблеми з постачанням пального, то це вимірюваний результат. Він свідчить про успіх українських сил на оперативно-стратегічному рівні.Читайте також: Чи може війна в Україні завершитися цього року, чим і чому?УКРАЇНА ДОСЯГАЄ УСПІХУ, КОЛИ ВОЮЄ НЕСТАНДАРТНО– Що, на вашу думку, є визначальним чинником успіху української оборони дотепер?– Я завжди порівнюю цю війну з боксерським поєдинком. Ми, по суті, перебуваємо в десятому раунді. З одного боку – нібито сильніший російський противник, якого можна порівняти з боксером Миколою Валуєвим, а з іншого – спритний український андердог, подібний до Девіда Хея, який переміг Валуєва.Україна має не допустити, щоб її затягнули у традиційний спосіб ведення війниУкраїна досягає успіху щоразу, коли воює нестандартно й діє так, як противник не очікує. Росіяни, навпаки, успішні тоді, коли їм удається змусити Україну перейти до традиційних форм боротьби, наприклад, до війни на виснаження.У боксі виснажені бійці часто входять у клінч. Це вигідно більшому боксерові, який навалюється своєю вагою на меншого, може трохи перепочити й набратися нових сил.Україна має не допустити, щоб її затягнули в цей клінч – тобто в такий традиційний спосіб ведення війни. Різноманітні спроможності й методи дронової війни дають змогу діяти на відстані. Україна досягала успіху тоді, коли, наприклад, просунулася в район Курська, провела операцію “Павутина”, несподівано системами HIMARS руйнувала російську логістику або почала переривати постачання пального дронами Hornet – у співпраці з колишнім генеральним директором Google Еріком Шмідтом.Саме в такі моменти Україна була успішною. На мою думку, новий міністр оборони має продовжити цей шлях. Якщо він знову повністю зануриться у традиційний спосіб ведення війни, цього буде недостатньо.Читайте також: Віктор Кевлюк: Війна на виснаження - підсумки 2025-гоЩЕ 300 ТИСЯЧ СОЛДАТІВ НЕ ДОПОМОЖУТЬ РОСІЇ ПОДОЛАТИ УКРАЇНСЬКУ “СТІНУ ДРОНІВ”– Якою, на вашу думку, є фактична оперативна мета російської кампанії цього літа?– Оперативна мета росіян однозначна – вони намагаються захопити пояс “міст-фортець” із Костянтинівки, Дружківки, Краматорська та Слов’янська і в такий спосіб на оперативному рівні захопити основну частину Донбасу.На стратегічному рівні мета Росії, як і раніше, полягає в тому, щоби взяти Україну в лещата, тобто увійти в клінч, стратегічно виснажити її і фактично довести до краху у війні на виснаження.– Чи здатна Росія, на вашу думку, наявними зараз силами домогтися вирішального прориву? І від чого залежатиме подальший перебіг війни?– Думаю, що простого підтягування додаткових солдатів буде замало. Спосіб ведення війни настільки змінився, що вирішальну різницю створює передусім застосування спеціальних систем озброєння. Достатньо згадати про дрони.На тактичному рівні ми маємо патову ситуацію, оскільки обидві сторони створили “прозоре поле бою”. Через застосування багатьох десятків тисяч дронів подолати це поле бою майже неможливо. Якби Росія просто підтягнула ще 300 тисяч військових, цього, на мою думку, було б замало, адже вони розбилися б об українську стіну дронів.Хіба що Росія й надалі свідомо йтиме на надзвичайно високі втрати і посилатиме солдатів уперед доти, доки в України не закінчаться дрони. Але я думаю, що навіть російське керівництво зрозуміло: це не принесе стійкого успіху.Зараз завдання росіян – знайти ті шпарини, які є “ахіллесовою п’ятою” України. Саме в ці слабкі місця їм треба було вдарити, щоб потім, використавши мобілізаційний імпульс, здійснити прорив. Але цих слабких місць та “ахіллесових п’ят” вони ще не виявили. Вони їх шукають, однак справжнього прориву поки не досягли. Існують різні технологічні та тактичні підходи, проте справжнього успіху наразі немає.Україна знає, що в неї є час приблизно до осені, щоби змусити Росію до припинення вогнюЦе може змінитися.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
3 серпня 2026
