Avalon: про що ми говоримо, коли говоримо про девелопмент
Людиноцентричність, що перетворилась з маркетингу на спосіб приймати рішенняМи більше не купуємо квадратні метри. Ми обираємо спосіб життя.Є речі, які змінюються майже непомітно. Ми перестали купувати квитки в касах. Рідше стоїмо в чергах до банку. Підписуємо документи телефоном, працюємо з різних міст і дедалі більше цінуємо не речі, а час.Разом із нами змінюються й міста. Те, що ще десять років тому вважалося перевагою, сьогодні стало базою. Локація, паркінг чи красивий фасад більше не є єдиними аргументами під час вибору житла. Люди дедалі частіше ставлять собі інше запитання: яким буде моє життя тут щодня?Саме це питання ми в Avalon ставимо собі щоразу, коли починаємо новий проєкт.Не скільки поверхів буде в будинку. Не скільки квартир ми створимо. А чи хотілося б нам самим тут жити.Ми часто чуємо запитання: чому Avalon приділяє стільки уваги дворам, громадським просторам, лобі, коворкінгам чи сервісам?Тому що життя не закінчується за дверима квартири.Воно починається там, де дитина вперше знаходить друзів на майданчику. Де сусіди знайомляться за ранковою кавою. Де після роботи хочеться ще трохи залишитися у дворі, а не поспішати додому. Саме ці моменти формують відчуття дому значно сильніше, ніж площа квартири чи висота стелі.Для нас людиноцентричність – не маркетингове слово. Це спосіб приймати рішення.Саме тому ми одними з перших в Україні запустили повністю онлайн-придбання житла через Дію. Не тому, що хотіли бути першими. А тому, що побачили, як змінився світ. Якщо сьогодні люди можуть за кілька хвилин відкрити рахунок, оформити документи чи купити авіаквиток, чому купівля квартири досі має забирати дні, а іноді й тижні?Ми переконані, що хороший сервіс – це той, про який людина майже не думає. Бо він просто працює.Так само ми дивимося і на архітектуру.Будинок ніколи не існує окремо від міста. Він стає його частиною на десятки років. Саме тому ми багато говоримо не лише про власні проєкти, а й про розвиток Львова, про якісне міське середовище, про архітектуру, яка поважає контекст, і простори, що роблять життя людей кращим.Ми віримо, що девелопмент давно перестав бути лише про будівництво. Це відповідальність за те, якими будуть міста завтра. За те, як люди почуватимуться у своєму районі через десять чи двадцять років. За те, чи захочуть вони називати це місце своїм домом.Можливо, саме тому ми ніколи не починаємо з креслень.Ми починаємо з людини.І все, що створюємо, зрештою має один найважливіший сенс – щоб хтось одного дня відчинив двері, подивився у вікно й подумав: «Я вдома».Tue, 28 Jul 2026 13:30:00 +030020308035Публікаціїhttps://mind.ua/publications/20308035-avalon-pro-shcho-mi-govorimo-koli-govorimo-pro-developmenthttps://mind.ua/publications/20308035-avalon-pro-shcho-mi-govorimo-koli-govorimo-pro-development#comment_header_layerНовини розділу Публікації на mind.uaПервін Дадашова, НБУ: «Збереження 50%-го податку на прибуток банків уповільнить зростання темпів кредитування до 15–20%»Директор Департаменту фінстабільності Нацбанку – про перспективи кредитування бізнесу, борги держави з компенсації відсотків, міжнародні гарантії та вартість кредитівУкраїнська банківська система має значний профіцит ліквідності для кредитування, але дедалі частіше стикається з обмеженнями, які не пов'язані з браком грошей.З одного боку, корпоративне кредитування впевнено зростає: чистий кредитний портфель бізнесу за 2025 рік зріс більш ніж на 30%, а за перше півріччя 2026 року – ще на 12%. З іншого – вартість гривневих позик для реального сектору залишається високою, на рівні близько 15–18% річних, тоді як горизонт планування довгострокових інвестицій в умовах війни фактично звузився до трьох років.Втім, вартість кредитів визначає вже не лише монетарна політика Національного банку. На кредитний ринок і здатність банків забезпечити економіку ресурсом для відновлення та зростання дедалі сильніше впливають воєнні ризики, податкова політика, доступ банків до міжнародних гарантій, ефективність державних програм підтримки бізнесу, євроінтеграційні вимоги до капіталу й розвиток механізмів страхування.Водночас економіка змушена адаптуватися до нових викликів. Банки оперативно наростили фінансування енергетики та оборонно-промислового комплексу. Однак ключовий інструмент підтримки бізнесу – програма «5-7-9%» – знову розширюється за рахунок напрямів, які не потребують державного субсидування. Як наслідок, заборгованість держави перед банками з компенсації відсотків до кінця 2026 року може сягнути 10 млрд грн, а ризик перекладання цього фінансового навантаження на позичальників стає цілком реальним.Не менш гострим є питання балансу між фіскальними потребами держави та розвитком кредитування. Продовження дії 50%-го податку на прибуток банків, яке у 2023 році здавалося виправданим антикризовим рішенням, дедалі більше суперечить потребі банків нарощувати капітал відповідно до євроінтеграційних вимог. До цього додається ще одна проблема – нерівномірний доступ до міжнародних гарантій: основними їх отримувачами залишаються державні та іноземні банки, тоді як українські приватні банки, які забезпечують значну частину приросту кредитування, фактично обмежені у використанні цього інструменту.Чому кредити не дешевшають попри надлишок ліквідності? Як міжнародні гарантії та страхування воєнних ризиків можуть розширити можливості для інвестицій? Де проходить межа між підтримкою бюджету та стимулюванням економічного відновлення? Про це, а також про майбутнє банківського кредитування та структурні зміни, які переживає український фінансовий сектор, у межах спецпроєкту «Бізнес і банки: діло кредиту» в інтерв’ю Mind розповіла директор Департаменту фінансової стабільності Національного банку Первін Дадашова.Про вартість кредитів, гарантії для банків і перспективи зниження ставок– В умовах високої облікової ставки НБУ кредити для бізнесу залишаються дорогими. Які чинники сьогодні найбільше впливають на кінцеву вартість корпоративних позик і яка частина ставки не залежить від монетарної політики регулятора?– Коли ми оцінюємо складові вартості кредиту, насамперед маємо зважати на монетарні та загальні макроекономічні умови в країні. Саме вони закладають фундамент вартості грошей на довгострокову перспективу. Ключове питання – рівень інфляції та довгострокова цінова стабільність. Досягнення інфляційного таргету (5% на рік) і його утримання тривалий час формують найкращі умови для того, щоб кредитні ставки знижувалися.Поки що інфляція залишається вищою за цільовий рівень і є чимало чинників посилення інфляційного тиску (за даними НБУ, у червні річна інфляція становила 7,2% – Mind.). Допоки це триває, банківські ставки, зокрема, відображатимуть і загалом підвищені інфляційні очікування. Відповідно ставки відштовхуються навіть від рівня дещо вищого за вартість фондування від населення, оскільки фінустанови закладають імовірність, що в майбутньому ресурс може подорожчати. Тобто інфляційна динаміка та монетарні умови транслюються на кредитний ринок через депозитні ставки.Ще дві важливі складові обумовлюють рівень кредитних ставок: операційні витрати банку на адміністрування всіх процесів, від яких залежить його робота, і вартість ризику. До операційних витрат належать витрати на утримання персоналу й відділень, IT-підтримку, модернізацію мережі та розвиток банківських сервісів. У середньому внесок цих витрат у ставку становить до 2 в. п. і безпосередньо залежить від складності кредитного продукту.Вартість ризику – це обсяг очікуваних втрат від кредитного ризику, які банк має зарезервувати для забезпечення стійкості, щоб кредитні збитки не доводилося покривати за рахунок капіталу. До повномасштабного вторгнення цей показник у середньому був у межах 1–2 в. п. залежно від банку та його кредитного портфеля. Проте в умовах війни джерел очікуваних кредитних збитків стає більше через загрози руйнувань та економічні труднощі в позичальників, тож банки змушені враховувати підвищену вартість ризику у ставці.Наостанок, будь-який банк має закладати певну маржу, щоб залишатися прибутковим, що також впливає на кінцевий рівень кредитної ставки.– Чи можна стверджувати, що вища середня ставка в одному банку порівняно з іншим (скажімо, 17% проти 14% річних) свідчить про те, що ця фінустанова закладає більшу вартість ризику у свою бізнес-модель?– Це може бути однією з причин. Банк може в цілому кредитувати більш ризикованих клієнтів. Якщо в корпоративному сегменті це не так помітно, то в роздрібному чітко видно, коли бізнес-модель деяких установ заточена саме під видачу високоризикових позик. Але й у корпоративному бізнесі можуть бути варіації. Наприклад, якщо позичальник отримує фінансування траншами, імовірність неповернення такого кредиту нижча, ніж коли банк видає всю суму одразу.Отже, види кредитних продуктів і специфіка контрагентів визначають унікальний ризик-профіль портфеля конкретного банку. Але це цілком нормально: якби на ринку не було гравців, готових фінансувати складні чи нестандартні проєкти, ризикованіші напрямки, загальний доступ до кредитування у країні був би обмеженішим.– Монетарна складова кредитної ставки залежить від НБУ, а операційна вартість і ризики – від ринку та самих банків. Чи мають банки простір для маневру за цими двома компонентами для зниження ставок?– Можливість такого маневру для окремих банків є більшою, ніж загалом по системі. Деякі банки можуть помітно поліпшити ефективність і скоротити витрати на одиницю наданих кредитів. У певних учасників ринку ці витрати є надмірними. Це питання оптимізації штату, розгалуженості мережі та їх відповідності масштабам діяльності. Це найбільш актуально для малих фінустанов. Поки банк не збільшить обсяги кредитування, його витрати на кожен кредит залишатимуться значно вищими, ніж у великих конкурентів.Але для системи загалом можливість зниження адміністративних витрат банків дуже обмежена. Ці витрати не є надмірними, до того ж на них тиснуть війна та несприятлива ситуація на ринку праці, поліпшення сервісів.Щодо ризиків, то основний інструмент для їх зменшення – гарантії. І якщо два роки тому ми говор
- Останні
- Популярні
Новини по днях
28 липня 2026
