Китай отримує від Москви військові технології, і чим довше триває війна в Україні, тим небезпечніше це для США
Британське міжнародне видання The Economist опублікувало знакову та одночасно тривожну статтю під заголовком «China is gaining troubling military know-how from Russia», що можна перекласти як «Китай отримує від Росії небезпечні військові технології».
Підзаголовок до публікації стверджує: «Китай вчиться вдосконалювати свої безпілотники, атомні підводні човни та системи протиповітряної оборони».
Порушена в публікації проблематика новиною не є, але в статті зібрано воєдино всі небезпечні напрями співпраці між Москвою та Китаєм, а також правильно поставлено питання про те, що ця співпраця становить дедалі серйознішу небезпеку для США та Заходу, і ця небезпека посилюється тим більше, чим довше триває агресивна війна путінської Росії проти України.
Попри всю свою наче б потужність і технічні досягнення, Китай та його армія не мають реального бойового досвіду, який, як показала практика московської війни проти України, має вирішальне значення для формування стратегічних і тактичних підходів, розробки нової техніки, її вдосконалення та розробки способів її бойового застосування.
Усі ці навички та напрацювання Китай зараз отримує від Москви як плату за підтримку, послуги, постачання підсанкційної продукції.
Крім того, Москва володіє розробками, що дісталися їй після розвалу СРСР, а також пострадянськими напрацюваннями у сфері стратегічних озброєнь – в області підводних човнів, протиракетної оборони, використання космічних апаратів у військових цілях тощо. У усьому цьому вкрай зацікавлений Китай, який прагне гегемонії щонайменше в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, хоча вже йдуть розмови про Арктику, Антарктику та взагалі Світовий океан.
Потрапивши у залежність від Піднебесної, особливо з початком кривавої авантюри Путіна в Україні, Кремль змушений розплачуватися за послуги «Великого Китайського Брата» не лише сировиною, а й ноу-хау — як тими, що дісталися від Союзу, так і розробленими пізніше на основі радянського заділу. Серед цих напрацювань далеко не все застаріло й є відсталим, особливо якщо Китай зможе їх актуалізувати на основі сучасних технологій, китайських науково-технологічних і виробничо-технічних можливостей, які вже починають випереджати Штати та Європу.
Постає питання: чи усвідомлюють у Вашингтоні, що чим довше триває війна в Україні, а Пекін усе тісніше співпрацює з Москвою, тим сильнішою та підготовленішою до протистояння зі Штатами на Тихоокеанському театрі воєнних дій стає Піднебесна, і це стосується не лише Тайваню?
Далі наводиться переклад зазначеної публікації видання The Economist з невеликими редакторськими правками, що не спотворюють суть і зміст.
* * *
«Допомога, яку Китай надає Росії у війні в Україні, давно викликає занепокоєння в західних країнах. Експорт нібито цивільних компонентів, таких як двигуни та електроніка, зрештою використовується в безпілотниках та іншій зброї, яка вбиває українських солдатів і мирних жителів, сприяючи російській війні на виснаження. Однак останнім часом тривогу в західних столицях викликає інший бік цієї торгівлі. Китай, імовірно, отримує від Росії підготовку, розвідувальні дані та передові військові технології. Це може дати Китаю перевагу в майбутній війні за Тайвань, змістивши баланс сил у протилежний бік Євразії.
Як повідомили виданню The Economist джерела, обізнані з європейською розвідкою, з 2024 року китайські солдати проходять підготовку із застосування безпілотников та ведення бойових дій у міських умовах на військовому комплексі неподалік Волгограда на південному заході Росії. Цей комплекс регулярно використовується 8-ю російською армією, яка є основою російських операцій на сході України. Його тактика навряд чи може слугувати зразком для наслідування. Тим не менш, Китай не воював з часів короткого прикордонного конфлікту з В’єтнамом у 1979 році. Для завоювання Тайваню йому необхідний доступ до новітніх даних та уроків бойових дій, щоб компенсувати брак бойового досвіду.
Тепер у Китаю також більше важелів впливу для отримання деяких з найкращих військових технологій, якими Кремль раніше не бажав ділитися. Американські та союзницькі офіційні особи вважають, що це може включати модернізацію китайських систем протиповітряної та протиракетної оборони. Вони також побоюються, що Росія допомагає Китаю виробляти менш помітні атомні підводні човни. Китай розглядає ці судна як критично важливі для будь-якої війни за Тайвань, яка може перерости в ядерну конфронтацію з Америкою.
6 липня Китай продемонстрував свої ядерні амбіції, уперше провівши випробувальний запуск міжконтинентальної балістичної ракети з одного зі своїх підводних човнів. Того ж дня Китай показав еволюцію своїх військових зв’язків із Росією, провівши спільні військово-морські навчання, що включали операції за участю підводних човнів, протичовнові операції та операції з використанням безпілотників, а також протиповітряну й протиракетну оборону. У навчаннях біля східного узбережжя Китаю, крім восьми надводних кораблів і двох підводних човнів, брали участь військово-морські та повітряні безпілотники. Навчання передбачали «сценарій боротьби з безпілотними системами», заявив контр-адмірал Сергій Сінко, командир російського континґенту.
Це були перші спільні військово-морські навчання Китаю та Росії, присвячені відпрацюванню дій в умовах застосування безпілотників та протидії їм. Китай особливо зацікавлений у вивченні досвіду російського флоту (в основному негативного, але останнім часом кращого) у відбитті українських військово-морських безпілотників у Чорному морі. Це також був лише другий раз і второй рік поспіль, коли в навчаннях брали участь російський та китайський підводні човни. Чжан Цзюньшу, відставний офіцер китайського флоту, заявив, що участь одного з найновіших російських дизель-электричних підводних човнів, які надзвичайно тихі під час роботи на батареях, допоможе Китаю відпрацювати навички полювання на підводні човни. Китай також використав один зі своїх найновіших дизель-електричних підводних човнів власного виробництва. За навчаннями послідувало сьоме спільне морське патрулювання двох флотів у Тихому океані за останні шість років.
Навряд чи Росія буде напряму втручатися у війну через Тайвань, як і Китай не втручався у війну в Україні. Їхні оборонні зв’язки далекі від договору про взаємну оборону. Але спільні навчання та патрулювання надають Китаю рідкісні можливості вчитися у загартованих у боях російських збройних сил.
Понад те, «тепер Китай може вимагати від Росії того, чого Росія не може вимагати від Китаю», — каже Лайл Ґолдштейн із Університету Брауна.
Він зазначає, що китайські військові журнали свідчать про те, що Народно-визвольна армія Китаю (НВАК) особливо зацікавлена в російських даних про американське та союзницьке озброєння, таке як ракетні установки HIMARS, які також використовуються на Тайвані.
Навіть обмежене збільшення такої допомоги може дати Китаю перевагу у війні за Тайвань, яка значною мірою залежатиме від безпілотників, підводних човнів і ракет. Росія також може надавати розвідувальну інформацію та іншу допомогу за потреби, не вступаючи у бойові дії. А російські повітряні або військово-морські операції в інших регіонах Азії можуть відвернути американські та союзницькі ресурси від Тайваню під час кризи. Ще одна проблема — зростаюче військове співробітництво між Росією, Китаєм і Північною Кореєю.
Навіть якщо інтереси цієї трійки далекі від збігу, кожна з них може «скористатися регіональною кризою у своїх інтересах для досягнення власних цілей», заявив адмірал Семюел Папаро, очільник Тихоокеанського командування США, на слуханнях у Конгресі у квітні.
Китай намагається применшити свої військові зв’язки з Росією, щоб відвернути критику Заходу щодо його підтримки війни в Україні. Коли Володимир Путін відвідав Пекін у травні, у розлогій спільній заяві був лише короткий розділ про оборону, в якому йшлося про те, що обидві сторони розширять спільні навчання та патрулювання, зміцнять військове співробітництво та «працюватимуть разом над вирішенням різних ризиків і проблем». Китай заперечує повідомлення про те, що він навчав російських солдатів або направляв китайських солдатів для вивчення досвіду війни в Україні. Однак усе більше свідчень говорить про протилежне.
Безпілотники викликають серйозне занепокоєння. Китай має величезну перевагу перед будь-яким противником, будучи найбільшим у світі виробником цивільних безпілотників. Він також одним із перших розпочав виробництво військових безпілотників. Задовго до вторгнення Росії в Україну його збройні сили почали використовувати китайські аналоги американських висококласних безпілотників Reaper та Predator. Китай навіть експортував безпілотники на Близький Схід та в Африку, де вони використовувалися в бойових діях. А приблизно з 2021 року Китай почав розробляти автономні рої безпілотників як спосіб протидії американським військам у конфлікті на Тайвані.
Однак за останні чотири роки війна з використанням безпілотників розвивалася з карколомною швидкістю. Україна першою застосувала дешеві безпілотники з видом від першої особи (FPV), часто створені на основі китайських комерційних квадрокоптерів, оснащених вибухівкою. У міру того, як Росія переймала аналогічну тактику, обидві сторони знаходили нові способы придушення безпілотників одна одної. Це призвело до поширення з обох боків «прив’язаних» FPV-безпілотників, з’єднаних з операторами оптоволоконним кабелем. Обидві сторони також експериментували з безпілотниками зі штучним інтелектом, які захоплюють цілі навіть за наявності перешкод. Іран також продемонстрував, як велика кількість дешевих безпілотників може придушити протиповітряну оборону на близькій відстані та виснажити запаси значно дорожчих протиракетних комплексів.
Америка та багато її європейських союзників мають вільний доступ до даних безпілотників і тактичних уроків, отриманих на передовій в Україні, які вони використовують у своїх власних програмах із розробки безпілотників. Частина цього досвіду також передається Тайваню, який у 2022 році запустив програму зі створення власної індустрії безпілотників (без використання
- Останні
- Популярні
Новини по днях
24 липня 2026
