«Медіа може стати більше, а справжніх редакцій – менше»: Ігор Маслов про майбутнє медіапростору Прикарпаття
Яким буде медіапростір Івано-Франківщини через п’ять років? Чи виживуть місцеві газети, що чекає на телебачення і радіо, як штучний інтелект змінить роботу журналістів та чому велика кількість інформаційних ресурсів ще не означає справжнього медійного різноманіття? Про основні тенденції, ризики та можливості для регіональних медіа говоримо з представником Національної ради в Івано-Франківській області Ігорем Масловим.За словами медіаексперта, найближчі п’ять років стануть для прикарпатських медіа періодом не просто цифровізації, а глибокої структурної перебудови. Змінюватимуться способи виробництва і поширення інформації, фінансові моделі, професійні ролі журналістів і навіть саме розуміння того, що сьогодні можна назвати медіа.Пане Ігорю, чи можна сьогодні спрогнозувати, яким буде медіапростір Прикарпаття у 2031 році?Точного прогнозу вам ніхто не дасть. Адже на розвиток медіасфери впливають не лише технології чи рішення редакцій. Є значно ширші чинники: безпекова ситуація, тривалість війни, стан економіки, демографічні процеси, міграція, розвиток громад, рекламний ринок, державна політика та європейська інтеграція України. Тому я можу зараз говорити про найбільш імовірний напрям розвитку. І він, до слова, уже достатньо виразний: медіапростір Прикарпаття стане більш цифровим, мобільнішим, мультимедійним і значно залежнішим від платформ. Водночас зростатиме потреба у професійній журналістиці, перевірених джерелах, локальній експертизі та відповідальності перед аудиторією. Можна автоматизувати створення тексту, монтаж відео чи розшифрування інтерв’ю. Але неможливо автоматизувати довіру. А саме довіра буде одним із головних ресурсів медіа наступних років.Важливо також наголосити: це моя експертна оцінка розвитку регіонального медіаринку, а не офіційний прогноз Національної ради.Від кількості медіа – до спроможності редакційА як охарактеризуєте нинішній стан медіапростору Івано-Франківщини?Він достатньо різноманітний. В області працюють телевізійні та радіомовники, онлайн-медіа, друковані видання, провайдери аудіовізуальних сервісів. З’являються нові нелінійні та інтернет-формати. Медіа дедалі активніше працюють не лише через традиційний ефір або власний сайт, а й через YouTube, Facebook, Instagram, TikTok, Telegram, мобільні застосунки та інші цифрові канали. Але кількість медіа – це лише один показник. Не менш важливо зрозуміти, скільки серед них мають постійну редакцію, штат журналістів, власне виробництво, стабільне фінансування і чіткі професійні стандарти.Медіа може бути зареєстрованим, але публікувати матеріали епізодично. Може мати сайт, але майже не створювати власного контенту. Може називатися інформаційним ресурсом, але фактично поширювати пресрелізи, повідомлення з інших сторінок або матеріали без належної перевірки. Тому в найближчі роки головною темою буде не просто кількісне зростання, а редакційна спроможність.Тобто медіа на Прикарпатті стане більше, але сильних редакцій може бути менше?Саме так. Це один із можливих парадоксів наступних п’яти років. Кількість назв, сторінок, каналів і зареєстрованих суб’єктів може зростати. Створити цифровий ресурс сьогодні технічно нескладно. Для цього вже не потрібні великі приміщення, дороге обладнання або великий штат. Але створити повноцінну редакцію значно складніше. Потрібні журналісти, редактори, відеографи, фахівці із соціальних мереж, технічні працівники, юристи, менеджери. Потрібні гроші на зарплати, відрядження, техніку, захист даних, навчання і розвиток. Тому я припускаю, що до 2031 року на Прикарпатті може сформуватися кілька потужних регіональних мультимедійних брендів, навколо яких працюватимуть менші локальні, тематичні та нішеві проєкти. Умовно кажучи, інформаційних ресурсів стане більше, але редакцій, здатних системно проводити розслідування, працювати у громадах, утримувати кореспондентську мережу і виробляти щоденний оригінальний контент, може бути не так багато.Роль соцмереж зростатиме, але сайт залишиться цифровим домом редакціїЯкий сегмент, на Вашу думку, зростатиме найшвидше?Безумовно, онлайн-медіа. Це найбільш доступний і динамічний сегмент. Можна очікувати появи нових локальних сайтів, гіперлокальних сторінок громад, тематичних медіа, авторських проєктів, подкастів, YouTube-каналів і відеоформатів для соціальних мереж. Проте тут потрібно розрізняти онлайн-медіа і просто популярну сторінку. Популярність ще не робить ресурс медіа у професійному розумінні. Медіа передбачає відповідальність, ідентифікацію, редакційні правила, роботу з джерелами, виправлення помилок, відокремлення фактів від коментарів, а журналістики – від реклами. Я думаю, що частина нинішніх сторінок і каналів поступово проходитиме професіоналізацію: визначатиме редакційну політику, реєструватиметься, вибудовуватиме структуру власності, шукатиме сталі джерела фінансування. Інша частина залишатиметься неформальними інформаційними майданчиками. Це теж елемент сучасного інформаційного простору, але не тотожний професійному медіа.Чи не витіснять соціальні мережі традиційні сайти?Соціальні мережі вже стали головним каналом доставки контенту для значної частини аудиторії. Люди часто не заходять на головну сторінку медіа. Вони бачать новину у стрічці Facebook, Telegram, Instagram або TikTok. Але я б не поспішав ховати сайти. Власний сайт – це цифровий дім редакції. Соціальна мережа – орендований майданчик, правила на якому можуть змінитися будь-якої миті. Платформа може змінити алгоритм, обмежити охоплення, заблокувати сторінку, припинити підтримку певного формату або запровадити нові правила монетизації. Редакція практично не контролює ці процеси. Тому сильні медіа намагатимуться працювати за принципом: власний сайт як основа, соціальні мережі як канали поширення. Крім того, сайт залишається архівом, юридично визначеним джерелом, майданчиком для пошукового трафіку, довгих матеріалів, документів, аналітики та спеціальних проєктів. Головна помилка – поставити всю стратегію редакції на одну платформу. Телебачення – без прив’язки до ефірної сітки, радіо – не лише FMЯким буде майбутнє місцевого телебачення?Місцеве телебачення не зникне, але суттєво зміниться. Ми звикли сприймати телеканал як ефірну сітку: програми виходять у визначений час, а глядач підлаштовується під розклад. Ця модель поступово втрачає домінування.Аудиторія хоче дивитися контент тоді, коли їй зручно, на тому пристрої, який вона обрала. Тому місцеві телекомпанії фактично перетворюватимуться на мультимедійні відеоредакції або продакшени. Вони одночасно вироблятимуть телевізійні програми, прямі трансляції, контент для YouTube, короткі вертикальні відео, інтерв’ю, відеоподкасти, документальні та краєзнавчі проєкти. Для багатьох невеликих телекомпаній утримувати цілодобове мовлення з великою кількістю повторів може бути менш доцільно, ніж створювати кілька справді сильних продуктів. У виграші буде не той, хто заповнив найбільше ефірних годин, а той, хто створив контент, який люди свідомо обирають, дивляться до кінця і поширюють.Чи збережеться регіональне радіо?Радіо, на мою думку, має дуже добрі шанси зберегти свої позиції. Воно залишається зручним для автомобільної аудиторії та фонового слухання, а також ефективним засобом оперативного інформування. Для гірських територій і громад, де інтернет-зв’язок не завжди стабільний, ефірне радіо має ще й важливе безпекове значення. Але радіостанція майбутнього – це вже не тільки FM-частота. Це ефір, онлайн-мовлення, мобільне прослуховування, подкасти, відеостудія, соціальні мережі, прямі включення і короткі аудіоформати. Радіо має ще одну перевагу: воно створює відчуття близькості. Голос ведучого, місцеві новини, інформація про дороги, погоду, життя громади – усе це формує особливий зв’язок з аудиторією. Тому я не прогнозував би скорочення радійногосегмента. Радше відбудеться його технологічне розширення.Друковані медіа: виживе контент, якого немає у швидкій стрічціА що буде з друкованими медіа?Друкована преса перебуває у найскладнішій ситуації. Тут діють одразу кілька негативних чинників: вартість паперу, друку і доставки, скорочення та старіння аудиторії, демографічні зміни, конкуренція з безкоштовним цифровим контентом. Частина газет зменшуватиме періодичність виходу. Деякі можуть перейти з тижневого формату на двотижневий або місячний. Можливе об’єднання редакцій сусідніх громад, створення спільних видань або регіональних мереж. Проте я не думаю, що друковані медіа повністю зникнуть. У них залишаються свої аудиторії: люди старшого віку, жителі окремих громад, читачі краєзнавчих, релігійних, професійних і тематичних видань. Друк може зберігатися як спеціальний, престижний або архівний формат. Але газета, яка просто буде переносити на папір інформацію, що кілька днів тому з’явилася в інтернеті, матиме мало шансів. Друкованому виданню потрібно буде давати те, чого немає у швидкій стрічці: пояснення, аналітику, людські історії, історичні матеріали, якісні інтерв’ю, контекст.ШІ пришвидшить роботу редакцій, але не замінить журналістаШтучний інтелект уже активно входить у роботу редакцій. Як він змінить прикарпатські медіа?За п’ять років використання штучного інтелекту стане такою ж звичною частиною редакційної роботи, як сьогодні пошукові системи, смартфони або програми для монтажу. ШІ допомагатиме розшифровувати інтерв’ю, створювати субтитри, перекладати тексти, аналізувати документи, працювати з великими масивами даних, адаптувати матеріал для різних платформ, готувати візуалізації, чистити звук і пришвидшувати монтаж. Це може суттєво посилити невеликі редакції. Роботу, на яку раніше потрібно було кілька годин, можна буде виконати значно швидше. Але разом із перевагами виникають ризики: вигадані факти, помилкові цитати, згенеровані зображення, маніпулятивні відео, порушення авторських прав, непрозоре використання штучного контенту. ШІ може допомогти журналістові, але не повинен підміняти журналіста. Остаточне рішення про публікацію, перевірку фактів і відповідальність за матеріал має залишатися за людиною. Фраза «це зробив штучний інтелект» не може бути виправданням для помилк
- Останні
- Популярні
Новини по днях
22 липня 2026
