Росія готує позов проти країн Балтії до Міжнародного суду ООН зі звинуваченнями в дискримінації росіян – Re:Baltica
«Країни Балтії відкрито готуються до депортації російськомовних, щоб нарешті вирішити свою проблему з негромадянами». Із такою кричущою заявою минулого тижня виступило Міністерство закордонних справ Росії (МЗС), презентуючи спільно з Білоруссю підготовлений звіт «про ситуацію з правами людини в окремих країнах».
Це вже втретє, коли Росія та Білорусь, яких регулярно звинувачують у порушенні прав людини, готують такий документ, щоб звинуватити «колективний Захід» у подвійних стандартах. Це лише один із незліченних випадків, коли мішенню стають країни Балтії. Однак тепер цей крок вписується в межі так званої «юридичної війни». Саме так Бюро із захисту Конституції Латвії (SAB) назвало тактику Росії щодо зловживання міжнародним правом та створеними для його захисту інституціями.
Одним із найпомітніших прикладів є кроки Росії з підготовки позову проти балтійських держав до Міжнародного суду ООН у Гаазі, у якому їх звинувачують у дискримінації росіян. Незалежно від результату цей процес міг би роками займати дипломатів і, найімовірніше, став би найдорожчим судовим процесом в історії держав. Він дав би Кремлю ще одну трибуну, з якої можна було б дискредитувати країни Балтії та виправдовувати агресію проти України.
Re:Baltica (Балтійський центр журналістських розслідувань) спільно з Delfi (Естонія) та литовським суспільним мовником LRT дослідили, на яких підставах Москва має намір подати позов проти країн Балтії, та хто допомагає їй складати цей документ, інформує Українська редакція LSM.
Роками триває обмін «люб’язностями»
Про намір Росії звернутися до Міжнародного суду стало відомо у 2022 році. Поки її армія спустошувала Україну, московські дипломати у травні спочатку надіслали протести всім країнам Європейського Союзу (ЄС), заявляючи, що своїми санкціями вони порушують Конвенцію ООН про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (ICERD), а восени зосередили увагу лише на країнах Балтії.
«На практиці таку ноту можна вважати формальною заявою про те, що між Росією та Латвією існує спір», — говорить представниця Міністерства закордонних справ Латвії Діана Егліте про документ, отриманий від Росії у листопаді.
Відтоді Литва та Латвія отримали по п’ять таких нот, а Естонія — чотири. З неофіційних джерел Re:Baltica відомо, що Москва надсилає тексти обсягом у десятки сторінок, у яких перелічує, як у країнах Балтії нібито дискримінують росіян. Приклади охоплюють період від відновлення незалежності Латвії до сьогодення. Росія посилається навіть на Конституцію Латвійської РСР, у якій, наприклад, були гарантовані права на навчання рідною мовою.
Москва цитує дописи політиків у соціальних мережах, переказує дебати в Сеймі та посилається на публікації у засобах масової інформації. З документів очевидно, що Росія уважно стежить за кожним кроком, зробленим у цьому напрямку.
«Звинувачення стосуються всіх тем, за які Росія будь-коли, починаючи з відновлення незалежності Латвії, дорікала Латвії — існування статусу негромадянина, обмеження використання російської мови, реформу освіти, демонтаж пам’ятників, що прославляли СРСР, та інші заходи», — розповідає Міністерство закордонних справ Латвії. У нотах Росії, за словами латвійського МЗС, немає юридичних аргументів — «лише факти, засновані на суб’єктивній інтерпретації та подані в оболонці дезінформації».
Так само Росія наполегливо закликає дипломатів країн Балтії до зустрічей. Спочатку йшлося про Москву або Мінськ, але згодом до цього переліку додалися також Баку та Стамбул. Коли Латвія пропонує вести переговори в письмовій формі, Росія трактує це як небажання врегулювати спір на досудовому етапі. Тим часом Естонія заявила, що такі переговори можуть відбутися в Тарту або Гаазі, коли Москва сама повернеться до загальноприйнятих норм міжнародної поведінки, тобто припинить війну в Україні.
Конвенція вимагає від держав перед зверненням до суду спробувати самостійно врегулювати розбіжності. У країнах Балтії ніхто не вважає, що Росія своїми закликами до переговорів справді прагне щось вирішити — мета полягає лише у формальному виконанні процедури. Естонський суддя Андрес Пармас (Andres Parmas) пояснює, що саме через відсутність попередніх консультацій Міжнародний суд свого часу відхилив позов Грузії проти Росії.
Використовує пропагандистів із багаторічним досвідом
«Володимире Володимировичу, добрий день», — так починається електронний лист, який рік тому потрапив до віртуальної поштової скриньки Володимира Сіміндея. Він — історик, який виріс у Ризі та вже давно працює в інтересах Кремля, очорнюючи країни Балтії та Україну.
Листа надіслала Анастасія Таранова, юристка московського адвокатського бюро Monastyrsky, Zyuba, Stepanov & Partners (MZS). «Наразі ми у співпраці з [Міністерством закордонних справ] працюємо над питанням дискримінації російського населення в країнах Балтії», — пише Таранова. Для його ретельного вивчення та оцінки з погляду перспективи підготовки російського юридичного позову бюро потрібні експертні висновки «зокрема з питань, пов’язаних з історією, етнологією та соціологією».
На думку бюро, Сіміндей міг би бути одним із таких експертів. Йому пропонували підготувати для кожної країни Балтії характеристику етнічного складу населення; опис того, як давно там проживають росіяни; аналіз «укорінення» російської мови та освіти російською мовою «на цих територіях»; а також провести «аналіз заходів, здійснених органами влади, які свідчили б про те, що органи влади відповідної держави визнають існування російської меншини в країні».
Сіміндей — не єдиний, до кого Таранова зверталася по допомогу. Пропозицію долучитися отримав також Микола Межевич — дослідник, який регулярно поширює пропаганду про країни Балтії. «Шановна колего, я був у відпустці та відрядженні. Погоджуюся з вашою пропозицією. Готовий обговорити деталі», — відповів він Тарановій.
Саме бюро MZS також було обране не випадково. Воно співпрацювало з Міністерством закордонних справ Росії, зокрема представляючи Кремль у Міжнародному суді ООН у справі з Україною щодо закриття Керченської протоки. До команди юристів у цій справі входила і авторка листа Таранова. Один із партнерів бюро — юрист Дмитро Ловирєв — є сином генерал-полковника Федеральної служби безпеки Росії (ФСБ) Євгена Ловирєва.
Ні Сіміндей, ні Межевич не відповіли на прохання надати коментар. MZS запропонувало звертатися із запитаннями до Міністерства закордонних справ Росії та відмовилося коментувати залучення експертів, заявивши, що не коментує інформацію з анонімних джерел або дані, які могли бути отримані незаконним шляхом. Міністерство закордонних справ Росії не відповіло на запит про коментар.
SAB повідомило Re:Baltica, що Росія для збору інформації використовує мережу лояльних активістів і що «майже напевно» їх також залучать до підготовки позову. Москві також допомагають перебіжчики, які через переконання або уникаючи судового переслідування переїхали з Латвії до Росії та Білорусі.
Найдорожчий процес в історії держави
«Зрозуміло, що це не про перемогу в судовому процесі чи справедливість, — говорить представниця Міністерства закордонних справ Латвії Діана Егліте, яка характеризує потенційний позов Росії як частину тривалих гібридних атак Кремля проти Заходу. – За допомогою гібридних атак Росія прагне чинити тиск на Латвію та наших союзників, щоб послабити підтримку України й змінити політику щодо Росії».
«Мета Росії — посіяти розгубленість, відволікти наші ресурси та поширювати у світі сумніви щодо того, що, можливо, ми справді є маленькою, неприємною нацистською державою», — додає представниця Міністерства закордонних справ Естонії Керлі Вескі.
Міністерство закордонних справ Литви має подібну позицію — звинувачення Росії є юридично та фактично необґрунтованими й по суті виконують пропагандистську функцію.
Лекторка Ризької юридичної вищої школи Ієва Мілюна не бачить у звинуваченнях Росії порушень ICERD і оцінює шанси Латвії як «досить хороші». «Заходи, про які хоче говорити Росія, є боротьбою Латвії з наслідками історичного минулого, а саме окупації та русифікації», — наголошує Мілюна.
У найгіршому сценарії — якщо суд визнає порушення конвенції — він може призначити компенсації. Крім того, ще на початку процесу суд може визначити тимчасові заходи захисту: «Наприклад, що з 1 вересня у російськомовних школах мають бути відновлені заняття російською мовою».
Незалежно від результату судовий процес буде тривалим і дорогим. Мілюна зазначає, що такі справи можуть тривати від трьох до десяти років, а витрати можуть сягнути мільйонів євро. «У випадку Латвії це може перетворитися на найдорожчий процес в нашій історії», — вважає вона.
Також естонський юрист Пармас не бачить підстав для такого позову. Він вважає, що працівники, яких завезли під час окупації, після відновлення незалежності мали можливість отримати естонський паспорт, якщо самі вважали необхідним скласти присягу на вірність державі та вивчити естонську мову. В естонській політиці, бізнесі та культурній еліті є багато людей російського походження.
Пармас згадує, що протягом усіх 1990-х років Естонія перебувала під наглядом так званої Комісії ОБСЄ у справах національних меншин Макса ван дер Стула: «Зрештою вони були задоволені тим, що Естонія робила щодо громадян Росії та осіб без громадянства у сфері громадянства. Я був би здивований, якби через 30 років ці вимоги раптом могли досягти успіху».
Однак це не означає, що дії Росії слід сприймати легковажно, оскільки самі тимчасові заходи суду становлять неприємний ризик. «Це не означало б, що остаточне рішення на якомусь пізнішому етапі буде для нас негативним, але це був би великий удар по нашому престижу. Саме на це Росія і розраховує», — сказав Пармас «Delfi».
Судового позову наразі ще немає. Коли він буде поданий — невідомо. Представниця Міністерства закордонних справ Росії Марія Захарова заявила, що стадію досудового врегулювання спору буде завершено до кінця року. Латвійська розвідка — SAB — не сумнівається, що позов буде: питання лише в тому, коли саме. «Росія впевнена у своїй позиції та вважає, що в Міжнародному суді існує сприятливе для неї середов
- Останні
- Популярні
Новини по днях
14 липня 2026
