«Я довіряю своєму чоловікові, тому продовжую чекати»
До повномасштабної війни Ігор був музикантом: грав на круїзних лайнерах, подорожував світом і співав у хорі, де познайомився з майбутньою дружиною.
Після 24 лютого вони залишилися в Києві й разом волонтерили на хлібозаводі. Потім Ігор почав виступати для поранених у військовому шпиталі, а згодом залишився там служити санітаром.
У листопаді 2024 року його перевели до бойового підрозділу на Запорізький напрямок. Після одного з бойових виходів зв’язок із групою Ігоря зник.
Про волонтерство, фронт та зникнення захисника «Точці Сходу» розповіла його дружина Анна.
«24 лютого 2022 року ми з Ігорем були в Києві. Тоді ми ще не були одружені, але вже знали одне одного — познайомилися в хорі, в якому разом співали. Ігор взагалі музикант, а для мене спів був просто захопленням. Ми навіть мали разом ставити виставу, але повномасштабна війна перекреслила ці плани. Ми не планували виїжджати за кордон чи навіть залишити Київ. Розуміли, що зараз вирішується доля нашої країни, а отже — і наша. У перші тижні нам дуже хотілося бути корисними, хоч якось допомагати. Тоді багато людей виїхали зі столиці, майже нічого не працювало, і ми знайшли хлібзавод, де були потрібні волонтери. Виходили на нічні зміни, стояли біля величезної печі, діставали гарячі хлібини і складали їх у ящики. Це була важка, виснажлива робота, але тоді для нас було важливо просто робити хоч щось».
«У вересні 2022 року Ігор став військовим. Один із його знайомих музикантів запросив його виступити у військовому шпиталі в Києві. Вони грали для поранених військових, і згодом Ігорю запропонували залишитися там — продовжувати виступати й водночас служити санітаром. Так він потрапив до війська. Майже два роки, до листопада 2024 року, Ігор служив у шпиталі. За цей час дуже змінилося і наше життя. Влітку 2022 року ми одружилися. А в листопаді 2024-го зі шпиталю відібрали частину військовослужбовців і перевели до бойових підрозділів. Так Ігор потрапив на Запорізький напрямок».
«У лютому 2026 року Ігоря відправили на чергове бойове завдання. І коли він не зателефонував, я знову подзвонила його командиру, але той не відповів. Тоді я знайшла контакт заступника командира батальйону і він повідомив, що зв’язку з групою Ігоря немає, тривають їхні пошуки. Спочатку я просто чекала. Молилася і вірила, що їх знайдуть сьогодні, завтра, за кілька днів. Але час минав, а жодної інформації не з’являлося. Я намагалася знайти людей, які могли бути пов’язані з його бригадою чи знати щось про місце, де він служив. Писала абсолютно незнайомим людям. Згодом у бригаді мене запевняли, що хлопці, найімовірніше, відійшли з позиції і скоро знайдуться. Наскільки мені вдалося з’ясувати, бизько сорока хвилин вони відбивали атаку, а потім росіяни знищили цю позицію».
«У мене немає інформації, яка могла б підтвердити, що мій коханий живий. Я просто знаю його. Знаю, що він уже не раз вибирався зі складних життєвих обставин. Я довіряю йому і, мабуть, саме ця довіра дає мені надію. Ігор майже завжди возив із собою гітару. Під час нашої останньої зустрічі всі його інструменти залишалися вдома. Але на фронті, в одному із сіл, він десь знайшов простеньку гітару і почав на ній грати. Коли їх переводили далі, Ігор забрав її із собою. Те село дуже сильно обстрілювали, там були руйнування, загинули військові з його бригади. Після зникнення Ігоря цю гітару знайшли серед його речей і повернули мені. Іноді я думаю, що він її врятував, тепер вона у мене».
«Ігор дуже веселий і надзвичайно справедливий. Він ніколи не підлаштовується під інших і не намагається комусь сподобатися заради власної вигоди. Якщо вважає щось нечесним, завжди скаже про це прямо.
Окрім того, що Ігор грає на гітарі, він ще й співає та пише вірші. Це його строки:
“Десь в запорізьких степах
Де під небом сивіють ковилі
Я розчавляю свій страх
І лунає мелодія сили”.
Колись працював музикантом на круїзних лайнерах, виступав із різними музикантами й побував у багатьох країнах. Коли ми познайомилися, мене дуже захоплювали його розповіді про подорожі. Я думала, що колись ми теж будемо разом багато подорожувати світом. Між нами є різниця у віці, у нас різні захоплення, але ми однаково дивимося на найважливіші речі в житті. Мабуть, саме тому я зрозуміла, що хочу бути поруч із ним».
Слідкуйте за новими матеріалами у рубриці Полонені на нашому сайті.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
14 липня 2026
