Херсонка Надія Скобель досліджувала кургани та степи з Польщі, мріє повернутись додому
Зображення: Вгору
Херсонська науковиця Надія Скобель, ботанік за фахом, досліджує південні степи, старі цвинтарі та кургани. Заради продовження освіти та наукової роботи їй довелось виїхати до Польщі під час окупації, але вона продовжила дослідження Херсонщини. Щойно правобережжя Херсонської області звільнили, Надія почала приїжджати сюди в експедиції.
У 2022 році, з початком повномасштабного вторгнення, Надія Скобель працювала лаборанткою на кафедрі ботаніки та планувала вступати до аспірантури Херсонського державного університету. Окупація Херсонщини поставила під загрозу не лише її життя, а й наукову кар’єру. Магістерська робота Надії була присвячена флорі старих цвинтарів Херсона, а також вона займається охороною степів.
У травні 2022 року, за підтримки свого наукового керівника, доктора біологічних наук професора Івана Мойсієнка, Надія ухвалила рішення покинути окупований Херсон. Вона шукала підтримки у польських колег.
Переїхавши до Варшави, Надія продовжила освіту дистанційно, вступивши в аспірантуру рідного ХДУ. Вона поєднувала навчання з адаптацією та роботою лаборанта в польському виші. Оформлення пройшло оперативно, оскільки бакалаврський диплом ХДУ був виданий двома мовами та відповідав польським вимогам, не потребуючи додаткової верифікації. У Варшаві Надію тепло прийняли колеги, зокрема Івона Дембіч, яка багато років досліджувала українські степи, надавши їй прихисток у своєму домі.
«Перший час спілкувалась англійською, бо ще не знала польської. Багато було безкоштовних курсів для біженців при університеті. Я ходила на них і досить швидко акліматизувалася», – розповіла Надія Скобель.
Пропрацювавши пів року на технічній позиції, Надія Скобель виграла грант для українських вчених без наукового ступеня, що дав їй річне стажування. За цим грантом вона займалася оцифруванням флористичних даних із природно-заповідних територій Нижнього Придніпров’я. Після цього були ще кілька грантових проєктів, у межах яких Надія проводила дослідження як у Польщі, так і в Україні. Це включало вивчення флори старих цвинтарів Варшави (програма NAWA), аналіз урбанізованих лук як елементів сталого розвитку міста (стипендія CRASP та Elsevier) та моделювання рослинного різноманіття на степових ділянках кладовищ Північного Причорномор’я (спеціальний грант IAVS).
Темою її дисертації стала флора старих цвинтарів правобережного злакового степу. Надія захистила її в червні 2026 року в Івано-Франківську, отримавши науковий ступінь доктора філософії. Крім власного наукового шляху, вона активно долучається до досліджень свого наукового керівника, професора Івана Мойсієнка, присвячених впливу війни на природу українського півдня. Надія їздила в експедиції на Херсонщину, зокрема брала участь у дослідженні курганів.
«Ми були біля Малої Олександрівки, міряли вирви на курганах, досліджували, що росте в цих вирвах. І порівняння робили: на кургані є пошкоджені ділянки, а є непошкоджені ділянки степів, де не було окопів», – розповіла дослідниця про свою участь в експедиції.
Аналізуючи, як війна вплинула на природу півдня України, Надія констатує, що в місцях вибухів флора порушена. Замість типових степових видів з’являються рослини, які зазвичай зустрічаються біля доріг або в містах. На питання про те, що у природі Херсонщини їй подобається найбільше, Надія без вагань відповіла: ковилові степи.
«Перший раз, коли я поїхала в експедицію, ми одразу потрапили на ковилові степи. І ось ця густота ковилового, можна сказати, моря, коли до горизонту її видно, і так густо, що хочеться зробити гарну фотографію. У Польщі, наприклад, таких ковилових степів я ніколи не бачила», – пояснила науковиця.
Надія щороку приїжджала в Україну на очні тижні навчання, університетські практики та наукові конференції. Вона брала участь в експедиціях у Херсонській, Миколаївській, Одеській областях та на Поліссі. «У період вегетаційний, квітучий, я завжди була в Україні», – уточнює дослідниця. Проте поїздки додому з кожним разом даються складніше через небезпеку та важкі емоції. Цьогоріч Надія вперше не наважилася приїхати до батьків на зимові свята.
«Я вже не можу так вільно і безпечно приїхати в Херсон через атаки дронів на цивільних. Сколихнула нещодавно новина, як в маршрутку поцілив дрон, а там дівчина їхала з документами на вступ», – каже Надія Скобель. Її засмучує, як змінилася Херсонщина за роки повномасштабної війни. Пересуватися областю стало небезпечно, а села спорожніли.
«Така, не знаю, як це сказати, не занедбаність, а покинутість цих місць, з яких виїхали люди. На це боляче дивитися. Раніше я активно їздила по цих територіях, знаю, як було до. І як боляче тим людям, які там раніше жили», – з гіркотою констатує Надія. Попри успішну інтеграцію в європейське наукове середовище, вона мріє про повернення: «Мені подобається жити в Україні, це – мій дім. І я маю проєкт, який буду реалізовувати в Україні».
Сьогодні Надія не лише продовжує власні дослідження, а й виступає амбасадоркою платформи iNaturalist. Як волонтерка, вона допомагає оцифровувати дані для світових баз біорізноманіття, роблячи українські знахідки доступними вченим з усього світу. Завдяки її зусиллям записи гербарію Херсонського університету тепер є у глобальній мережі.
Науковці дослідили 12 пошкоджених війною курганів на Херсонщині, зафіксувавши сліди бліндажів, окопів та вибухів.
Херсонська волонтерка Олена Тарасенко померла після важких уламкових поранень, отриманих внаслідок російського артобстрілу наприкінці травня.
Майже рік селище Козацьке та село Веселе на Херсонщині залишаються замінованими та недоступними, там загинула 63-річна жінка.
За матеріалами: Вгору
- Останні
- Популярні
Новини по днях
12 липня 2026
