Врятував полонених одним ударом FPV: неймовірна історія 22-річного військового з Бердичева
У свої 22 роки молодший сержант Михайло пройшов шлях, на який у багатьох військових ідуть роки. Він брав участь у важких боях за Бахмут, працював у штурмових групах, став оператором ударних БпЛА, а нині виконує бойові завдання у складі бердичівської 68-ї окремої артилерійської бригади як оператор розвідувального безпілотника. За мужність і відвагу військовослужбовець нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Михайло родом із Бердичева. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, йому було лише 18 років. Після мобілізації батька хлопець вирішив, що теж має стати на захист країни. У територіальному центрі комплектування йому спершу порадили завершити навчання. Він дослухався до цієї рекомендації, тому отримав диплом електрика, а вже того самого дня повернувся до Бердичівського ТЦК із зібраними речами. Документи оформлював потай від батьків, аби уникнути зайвих суперечок. Про це розповіли на сторінці 68-ї ОАБР.
«Батько спочатку сварився, але рішення мною уже було ухвалене. Він підказав, що взяти із собою на перший час, я швиденько все купив і поїхав», — згадує Михайло.
Службу він розпочав у новоствореній 77-й окремій аеромобільній бригаді Десантно-штурмових військ. Перед відправленням на фронт пройшов 35-денну підготовку у Великій Британії, а вже у лютому 2023 року опинився на одному з найгарячіших напрямків — у районі Бахмута, Оріхово-Василівки та Дубово-Василівки.
Першою військовою спеціальністю Михайла стала служба у штурмових підрозділах. Саме там він уперше зіткнувся з реаліями великої війни, постійними артилерійськими обстрілами та втратою побратимів.
«Перед першим боєм я думав, як поводяться люди, як сам поведуся. Насправді там усе вирішує адреналін. Падає снаряд поруч — не влучило, значить не моє, значить будемо жити далі. До стресу звикаєш, але повністю звикати не можна. Бо якщо станеш байдужим — прогавиш свій осколок чи кулю», — ділиться військовий.
Після поранення та реабілітації він повернувся до служби. Саме в цей період у бригаді сформували окрему роту ударних безпілотних авіаційних комплексів. Михайло пройшов відповідне навчання й став оператором FPV-дронів.
У новій ролі екіпаж, у складі якого він служив, неодноразово входив до числа найрезультативніших за ефективністю ураження противника. На Харківському та Бахмутському напрямках військові знищували живу силу, бронетехніку та інші цілі ворога.
Одним із найпам’ятніших епізодів служби стала операція, під час якої операторові вдалося допомогти українським військовополоненим. Під час розвідувального польоту командування повідомило, що російські військові ведуть кількох українських бійців у свій тил. Михайло дочекався моменту, коли конвойні відійшли від полонених на безпечну відстань, після чого завдав точного удару FPV-дроном по окупантах. Це дало українським військовим шанс вирватися та втекти. На рахунку підрозділу також є випадки захоплення російських військових у полон.
У боротьбі з ворожою логістикою українські оператори використовували не лише майстерність, а й винахідливість. Помітивши, що російські військові доставляють провізію своїй піхоті у пакунках, обмотаних червоним скотчем, українські дронарі почали скидати вибухові пристрої, оформлені аналогічним способом. Противник сприймав їх за продукти чи воду, що дозволяло ефективно уражати окупантів.
Попри війну Михайло зміг знайти місце і для особистого життя. Під час однієї з ротацій у 2024 році він написав дівчині зі свого рідного Бердичева, яку до цього знав лише побіжно. Згодом стосунки швидко переросли у створення сім’ї. Уже під час наступної відпустки військовий освідчився, а сьогодні разом із дружиною виховує однорічного сина.
Через наслідки контузій і погіршення слуху Михайла визнали обмежено придатним до служби у Десантно-штурмових військах. Проте залишати військову службу він не планував. Дізнавшись про формування 68-ї окремої артилерійської бригади, військовослужбовець перевівся до її лав.
Тепер він працює оператором розвідувального безпілотного комплексу літакового типу. Його завдання — вести повітряну розвідку на великій висоті, виявляти важливі цілі в глибокому тилу противника, коригувати ураження та допомагати руйнувати логістику окупантів ще до того, як вони зможуть забезпечити свої штурмові підрозділи боєприпасами чи технікою.
Попри зміну спеціальності, незмінним для Михайла залишається головне — довіра до тих, хто поруч.
«Побратим — це більше ніж друг із цивільного життя. Це людина, перевірена в бою, яка точно прикриє твою спину в будь-якій ситуації. Без цього там ніяк».
Історія молодшого сержанта Михайла — це приклад свідомого вибору, професійного зростання та відданості своїй справі. Попри молодий вік, він уже пройшов складний бойовий шлях, неодноразово доводив свою ефективність на полі бою та продовжує виконувати бойові завдання, наближаючи перемогу України.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
10 липня 2026
