Мільман: Путін розуміє лише силу і єдиний, хто може її серйозно задіяти, - це Трамп
Є публічний порядок денний, офіційні заяви, офіційна комунікація, але водночас Євроатлантичний блок повинен нарешті визначитися для себе, наскільки він буде готовий у фізичний спосіб відбивати можливу російську агресію і наскільки Сполучені Штати будуть готові відповідати тим викликам, які є зараз буквально на кордоні Європейського Союзу - для Естонії, Латвії, можливо, для Польщі. З чим можуть приїхати російські посланці? І наскільки непохитною буде рішучість Заходу?
Центральне питання, яке має бути на цьому саміті безумовно, - що НАТО буде робити для допомоги Україні. НАТО сьогодні - це не єдиний, монолітний блок, на жаль, існують серйозні розбіжності між Сполученими Штатами Америки та європейськими членами НАТО. Також осторонь тримається і Туреччина, яка продовжує підтримувати з Росією відносини на певному рівні. Можна сказати, навіть на досить високому рівні.
З іншого боку, у нас є країни НАТО, які бачать у Росії однозначно найбільшу загрозу їхньому суверенітету і незалежності. Це країни Балтії, Польща, Фінляндія, Швеція, Норвегія, яка теж має кордон із Росією. Ми сьогодні говоримо про блок, у якому багато проблем. І за лаштунками цієї, безумовно, основної проблеми - що НАТО має нарешті ухвалити рішення щодо України, є ще одна серйозна проблема, яка має відношення до власної безпеки європейського континенту.
Упродовж останніх кількох днів наші бійці відпрацьовували по стратегічних російських цілях, зокрема це Омський нафтопереробний завод. Росію накриває хвиля бензинової кризи. Росіяни намагаються залучати додаткові потужності - казахську нафту, наприклад. Скоро вони будуть в Китаї закуповувати нафту. Але суть в іншому: в Росії виникає додаткове поле напруги.
Ми не хочемо недооцінювати російських намірів, але є ще сувора дійсність. І те, що росіяни намагалися продавати на Захід під час великих торгів - величезну територію, колосальні ресурси, які вони можуть кидати в топку війни, - це грає проти них. Російське населення незадоволене. А основне - падає російська військова логістика. Чи це може стати певним аргументом? Чи тумблер у голові у Путіна може спрацювати, чи хтось з еліт йому може підказати, що з такими темпами українці можуть винищити все найважливіше для балансу ведення війни – і тоді що?
Ось це треба однозначно розуміти й визнавати. І це Путін сам визнає. Тому що Путін завжди відмахується, він каже, що все добре, і що російська армія просувається в Україні, і що ось уже скоро буде велика перемога. А тут йому довелося визнати, що існує справжня проблема, яка пов’язана з логістикою і з відсутністю бензину в Росії. Причому проблема дійшла не просто до якихось там провінційних міст Росії - проблема в самій Москві і в Петербурзі. І те, що в Москві це проблема, - це особиста проблема і для Путіна теж.
Другий момент - збитки, яких було завдано Омському нафтопереробному заводу. Він найбільший у Росії, його потужності, здається, удвоє або навіть у більше разів більші, ніж у нафтопереробних заводів, які розташовані поблизу Москви. Він, здається, найбільший. Це найсерйозніша шкода, якої завдано Росії.
Те, що там пропаганда говорить про те, що в них усе добре, - це не відповідає дійсності. Вони розуміють, що у них серйозна проблема, і вони нічого з цим зробити не можуть.
Далі. На цьому тлі багато хто, можливо, не звертає на це уваги, але в Росії зараз серйозна проблема, яка пов’язана з кредитами, з банкрутствами та з іншими економічними проблемами. Понад пів мільйона людей уже оголосили себе банкротами. Це досить велика цифра. У багатьох банків є проблеми з поверненням кредитів. Ось буквально сьогодні була інформація, яка говорить про те, що назріває серйозна криза в банківській сфері Росії. І це теж треба брати до уваги.
Усе тріщить по швах. Але це не говорить про те, що завтра це все впаде. Це може впасти і через рік, і через два, і через три. Але те, що кризова ситуація сьогодні в Росії однозначно існує, — це вже визнає і уряд Росії, визнає і сам Путін. Їхні спроби представити населенню, що все під контролем, - на мою думку, в цю тезу вже ніхто не вірить.
Я відстежую різні відео, які з’являються в соцмережах у Росії, - там дуже серйозна критика уряду. Нарешті у людей прокидається якесь критичне мислення. Я не кажу про те, що у всієї маси російського населення або у більшості російського населення, але дуже багато критики вже йде на адресу і уряду, і влади. Це відіграє суттєву роль.
Але, знову ж таки, це не говорить про те, що це допоможе Путіну або змусить його сісти за стіл переговорів. Путіну абсолютно байдуже, скільки людей гине, скільки ще загине - йому байдуже. Якщо йдеться про Україну, то це взагалі його не цікавить. Його не цікавлять власні громадяни, його не цікавить власна армія і власні солдати. Тому що якби його це цікавило, то вже давно війна закінчилася б. І це теж треба брати до уваги: йому байдуже. З цим, можливо, багатьом у Росії складно погодитися, але це факт. І ми бачимо, що це дійсно так.
Далі. Тут ще є один дуже важливий момент: усе залежить від того, як діятиме президент Трамп.
Це дасть змогу, можливо, просунутися в якомусь напрямі переговорів і хоча б спробувати дати перепочинок українській армії і зрозуміти, куди далі рухатися і як і що робити. І, можливо, перестануть гинути українські громадяни, українські солдати й офіцери. Це дуже важливий момент.
Усе в цій ситуації залежить від Трампа. Чому? Тому що в нього є цей набір інструментів. Я говорю про серйозні економічні санкції, які він може накласти. Він може заборонити дуже багато речей, які сильно вдарять по російській економіці, яка не витримає цього натиску. І російська економіка може просто луснути і оголосити себе банкрутом. Це в силах Трампа.
Трамп дуже багато може зробити і з російською нафтою. Але що ми бачили - що, наприклад, під час війни проти Ірану президент Трамп заморозив санкції на продаж і купівлю російської нафти. Тому з цієї точки зору дуже багато залежить від самого Трампа, як він вчинить. Дуже сподіваюся, що зустріч Зеленського з Трампом на цьому саміті в Анкарі приведе до якихось позитивних результатів для України. Що ми бачимо зараз — що Трамп починає вірити в те, що Україна здатна вести серйозні воєнні дії і завдати серйозної шкоди Росії. І це його вражає.
Але як це «монетизувати», як це привести до того, щоб Трамп змусив Путіна припинити воєнні дії? Це, авжеж, дуже серйозне питання.
У мене великі сумніви стосовно того, що в оточенні Трампа багато доброзичливців України. Піту Геґсету, їхньому міністру оборони, здається, байдуже, що відбувається з Україною. І в Пентагоні є багато людей, яких привів Геґсет, які не зовсім підтримують Україну, а багатьох генералів, які були в Пентагоні, він звільнив. Це теж дуже серйозно.
Президенту Трампу потрібна перемога. Іранські угоди продати в Америці як перемогу він не може фізично. Сила Дональда Трампа була в тому, що він міг і продавав себе як найуспішнішого, найкрутішого хлопця у Всесвіті американському люмпену. Але робити це без конкретних перемог надзвичайно тяжко.
Ми живемо в часи, коли класичні інституції вже не працюють - працюють індивідуальні вольові рішення. Певні траєкторії ми можемо простежувати - траєкторії Трампа і траєкторії Путіна. Вони різняться, але можна в принципі в такий спосіб компонувати наше майбутнє. І ось тривожний дзвіночок, який засвідчив правоту ваших слів: мислення Путіна найкраще відобразив його речник Пєсков - сказав, що ведеться війна. Раніше тільки про одну згадку цього терміну в Росії садили людей у тюрму, а зараз Пєсков відходить від теми СВО й починає оперувати терміном "війна".
Ось така виходить комбінація: Трамп, якому потрібна перемога і він "за ціною не постоїть", - і Путін, який розуміє, що в нього в буквальному сенсі під ногами палає нафтоносна російська земля.
Це, дійсно, так, я з вами абсолютно згоден. Але Трамп зараз зосереджений і на Ірані також.
Я хочу навести приклад, як діє Трамп, щоб проаналізувати, як він міркує. У Трампа бачення світу дуже специфічне, воно особливе, воно не таке, як у нас, - ми мислимо зовсім іншими категоріями. У Трампа, по-перше, абсолютно відсутній ціннісний аспект. Демократія, права людини, вільний світ, свобода слова, свобода релігії - він узагалі не перебуває в цьому спектрі, його не існує. Трампу байдуже. Він говорить про те, який Ердоган хороший правитель, яка він хороша людина і його друг. До речі, він заявив перед самітом в Анкарі, що якби це не був саміт у Туреччині, то він, мабуть, не поїхав би, а тут він їде, тому що Ердоган його друг.
У Венесуелі викрали Мадуро. А з ким домовилися? З віцепрезидентом. Той самий режим, та сама корупція, ті самі проблеми. Що Мадуро, що віцепрезидент, який був за Мадуро, а тепер виконувач обов’язків президента, - Трампу байдуже. Сьогодні він навіть заявив таке: а чому б Ірану не мати балістичні ракети? А як він аплодував Путіну в Анкориджі 15 серпня минулого року на червоній доріжці - це всі ми пам’ятаємо.
З цієї точки зору ця людина має зовсім інше бачення дійсності.
Зеленський у цьому плані десь розуміє, як працювати з Трампом. І останнім часом немає критичних заяв Трампа щодо нього чи якихось серйозних конфліктних ситуацій. І якщо Зеленський зможе знайти цю правильну лінію, то зрештою, можливо, він зможе вмовити Трампа ухвалити якісь рішення, які завдадуть серйозної шкоди Путіну і його режиму. По-іншому це не може бути.
На мою думку, Трамп повністю провалився в Ірані. Адже що сталося - усі думали з початку війни, що Америка та Ізраїль переможуть, в Ірані буде зміна режиму, і все зміниться, і буде зовсім інший стратегічний баланс сил на Близькому Сході. А тепер виходить, що Іран диктує Трампу, коли він відкриє Ормузьку протоку, коли закриє. А до війни Ормузька протока взагалі була відкрита, не було жодних проблем.
Іран усе влаштовує. Ось зараз був черговий удар по танкеру: Іран випустив ракету. Америка відповість чи не відповість - це теж питання. Але ситуація повністю змінилася. Трамп не може представити цю перемогу. Швидко переключитися на Росію і на війну в Україні йому буде складно. Ба більше, він повинен дійсно зробити щось серйозне, щоб показати, що
- Останні
- Популярні
Новини по днях
12 липня 2026
