Від російських обстрілів Донеччини одна людина загинула, ще 10 людей дістали поранення (фото)
Протягом 9 липня росіяни атакували 11 населених пунктів Донеччини. Внаслідок обстрілів одна людина загинула, ще 10 зазнали поранень.
Про це повідомили у пресслужбі Головного управління Національної поліції Донецької області.
Протягом доби ворога обстріляв Білозерське, Дружківку, Краматорськ, Слов’янськ, селища Комишуваха, Красноторка, Малотаранівка, Новодонецьке, Новоселівка, а також села Високопілля та Курицине. Від дій окупантів руйнувань зазнали 17 житлових будинків.
У Вінниці попрощалися із військовослужбовцем із Луганщини Олександром Ширяєвим. Захисник загинув під час бойового завдання поблизу Дружківки.
Про це повідомили у пресслужбі Луганської обласної військової адміністрації.
Олександр Ширяєв народився 4 лютого 1979 року в селі Старий Айдар Луганської області. До повномасштабного вторгнення проживав із родиною у місті Щастя. Після початку великої війни сім’я була змушена евакуюватися до Вінниці.
До лав Сил оборони України Олександр приєднався взимку 2026 року. Він служив у складі 117-ї окремої важкої механізованої бригади у званні сержанта та обіймав посаду старшого бойового медика роти. Захисник рятував поранених військовослужбовців та організовував їхню евакуацію.
Під час бою поблизу Дружківки 26 червня Олександр Ширяєв дістав смертельні поранення. Йому було 47 років.
Минулої доби Краматорська громада 11 разів опинилася під російськими атаками із застосуванням FPV-дронів та безпілотників «Герань-2». Внаслідок одного з ударів загинула 28-річна жінка, також пошкоджено житлові будинки, автомобілі, автозаправні станції та торговельний центр.
Про це повідомляє Олександр Гончаренко, начальник Краматорської міської військової адміністрації.
Протягом 8 липня російські війська здійснили 11 атак по території Краматорської громади. Про це повідомила Краматорська міська військова адміністрація.
Перші атаки розпочалися близько 02:30, коли FPV-дрон влучив у приватний сектор. Згодом безпілотники атакували подвір’я багатоповерхового будинку, цивільний автомобіль, приватний будинок та автозаправну станцію.
Увечері російські війська продовжили обстріли. О 18:50 FPV-дрон влучив у будівлю торговельного центру.
У період із 20:30 до 23:30 громада зазнала серії атак безпілотниками «Герань-2» та FPV-дронами. Внаслідок цих влучань пошкоджено щонайменше 23 приватні будинки, дев’ять автомобілів, дві автозаправні станції та торговельний центр.
Найтрагічніший епізод стався о 20:55, коли FPV-дрон атакував цивільний автомобіль. Унаслідок удару загинула жінка 1997 року народження.
За даними Краматорської міської військової адміністрації, протягом доби російські війська застосовували FPV-дрони та ударні безпілотники «Герань-2», завдаючи ударів переважно по цивільній інфраструктурі громади.
Вишиті троянди – не символ Донеччини. Це результат десятиліть досліджень майстрині з Краматорська Вероніки Романькової. З 2014 року вона вивчала орнаментику регіону, збирала автентичні сорочки й шила нові – кожна під номером та з паспортом. До початку повномасштабного вторгнення їх було понад шістсот. У 2022 році вона виїхала з Краматорська з наплічником – майстерня залишилася зачиненою. Журналістці «Антикризового медіа-центру» Вероніка Романькова розповіла про те, який насправді взір притаманний Донеччині, як війна змінила спосіб зберігати культуру і в якому форматі з нею нині вишивка.
До повномасштабного вторгнення Вероніка Романькова мала у Краматорську власну майстерню «Пані». З 2014 року жінка почала досліджувати орнаментику.
«Я зацікавилася вишивкою – чому саме троянди Донеччини, чому червоно-чорні орнаменти, чому простий хрестик. Потім на виставках до мене підходили етнографи, ми потоваришували: вони давали поради щодо орнаментів і ділилися літературою. Тож я ставала дедалі більш обізнаною і вже обґрунтовано дивилася на орнаменти», – зазначила Вероніка Романькова.
Коли людина замовляла сорочку, то майстриня пояснювала, чому краще обрати саме цей орнамент та кольори, аби вишитий одяг мав не лише декоративну, а й змістовну функцію. До 2022 року в майстерні «Пані» виготовили понад 600 вишитих речей. Кожна мала свій номер і паспорт. Вероніка хотіла, аби одяг, пошитий в її майстерні, передався у спадок. Крім цього, у «Пані» створювали колекції власних сорочок. В останні роки перед повномасштабним вторгненням Вероніка готувала колекцію «Біле по білому», присвячену Лесі Українці з посиланням на орнаменти з видання її матері Олени Пчілки. Однак з початком повномасштабного вторгнення плани змінилися і майстерню довелося зачинити. Частину обладнання залишила, іншу – роздала, розповіла Вероніка:
«Головне – вивезла готові вироби, стародавній одяг і побутові автентичні предмети з власної колекції. Нещодавно одну з вишитих сорочок передала українцям, які через війну опинилися у Японії. Відновити зараз майстерню неможливо: коли ти в постійній міграції між Львовом і Київщиною і без власного дому, то це потребує додаткових коштів».
Нині вишивка продовжує бути в житті Вероніки, але в дещо іншому форматі.
«Фізично я вже не можу виготовляти вишитий одяг, як раніше, але він не зник з мого життя. Цікавлюсь старовинними речами, консультую з дизайну, іноді запрошують показати автентичний одяг у школах і дитсадках. Якщо питають пораду щодо техніки вишивки, кольорів і дизайну, то підказую, надсилаю джерела», – додала Вероніка.
Іноді вишитий одяг сам знаходить майстриню: до Вероніки звернулася жінка, яка принесла тканину з вишивкою її 80-річної бабусі.
«Бабуся вишивала онуці сорочку, але тканина довго лежала. Я розкроїла, зробила пухлики на рукавах, інша майстриня зшила – і онука надягла цю сорочку на день народження своєї бабусі, яка побачила це на власні очі».
За словами Вероніки, ця історія «поставила крапку» на її роботі як майстрині та кравчині.
Як зазначила Вероніка Романькова, окремо вишивки Донеччини чи Луганщини не було – радше орнаменти загалом українського сходу.
«Ні Донеччини, ні Луганщини не було отаких окремих вишивок. У всіх селах була геометрія. Вона виконувала свою оберегову функцію. Все тут було перемішано – і Полтавщина, і Чернігівщина», – додала майстриня.
Серед взорів, які притаманні для сорочок зі сходу України, – восьмикутні зірки, чотирилисники, ромби, хрести, вужики, трикутники тощо. А серед технік – лічильна гладь, вирізування та виколювання.
Брокарівські троянди та рослинні орнаменти стали використовувати пізніше. Наприкінці ХІХ століття французький промисловець Генріх Брокар випускав мило на фабриці в російській імперії, загортаючи його у папір із квітковими етикетками. Саме ці зображення почали використовувати як схеми для вишивання. За словами Вероніки Романькової, на антикварних сайтах сорочки з брокарівськими трояндами коштують дешевше, ніж стародавні з геометричним орнаментом.
«Троянди – не притаманні для Донеччини. Зараз це побутує: дивлюся – випускають проспекти з фото. Але це вже вплив індустріалізації», – зазначила Вероніка.
Водночас майстриня додала, що росія може використати брокарівський орнамент і присвоїти його собі:
«Вони можуть сказати: це наше, брокар – це з росії пішло. Вони перекрутять все. Тому до брокарівського орнаменту треба підходити обґрунтовано – це наша історія, але треба знати, чому».
Щодо кольорів, якими раніше вишивали сорочки, – червоні та сині. Синій робили з рослин або ж індиго, який привозили чумаки. Однак такий імпортний барвник був дорогим. Червоний важко отримати у природі. Натуральний колір виходив завдяки фарбуванню ниток дубовою корою, а от яскравий – завдяки хімічним барвникам.
«Коли з’явилася залізниця, тоді й привезли аніліновий барвник – і червоний, і чорний. Тоді ж з’явився брокарівський вплив на вишитий одяг. Дівчата їздили на ярмарок і хотіли бути модними. А там продавалися орнаменти з паперових вкладишів. І вони приїжджали й додавали ці столичні орнаменти на свою сорочку. І так потихеньку-потихеньку вишивка стала простішою, складні техніки витіснялися, бо молодь завжди хоче щось нове», – зазначила Вероніка Романькова.
Крім цього, до появи хімічних барвників, вишивали сорочки білими, солом’яними, сірими та темно-коричневими нитками. Їх теж фарбували природними барвниками, зокрема дубовою корою та бузиною.
Нині Вероніка задумується про новий формат популяризації стародавніх орнаментів для широкої аудиторії – цифровий. За словами майстрині, ідея поки що сира. За форматом він не буде посібником, як вишити ту чи іншу техніку. У ньому йтиметься про зміст орнаментів, кольорів, аби людина розуміла, чому варто обрати певний взір, якщо бажає вишити сорочку.
«Зараз хочу зробити такий легкий цифровий проєкт. Дуже простий – щоб люди, хто за кордоном, хто в Україні, хто не може вишивати, могли зробити щось у цифровому форматі. Не як вишивати – інформації про це й так багато. А посилання на наші орнаменти, на техніки, на кольори. Хочу, щоб воно не було дуже занурено, а такою легкою обгорткою», – зазначила Вероніка.
Нині майстриня на етапі пошуку нових форм того, що робила раніше.
«Неможливо це відновити, але трансформувати можна. Зараз я інтегруюсь у цифровому форматі. Всі мої скарби – це мої знання, мій досвід і моя валізка», – додала Вероніка Романькова.
Ірина Мартинова
Матеріал створений за фінансової підтримки ІТ-компанії «QuartSoft». Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю Антикризового медіа-центру і не обов’язково відображає позицію фінансових партнерів.
Протягом 8 липня російські війська завдали 1 226 ударів по території Донецької області. За даними поліції, внаслідок атак загинули четверо людей, ще семеро дістали поранення, пошкоджено десятки житлових будинків та інших цивільних об’єктів.
Про це повідомляють у пресслужбі Поліції Донеччини.
Російські війська протягом 8 липня здійснили 1 226 ударів по лінії фронту та житловому сектору Донецької області. Про це повідомили в поліції Донеччини.
Під вогнем опинилися десять населених пунктів: Краматорськ, Дружківка, Слов’янськ, Біленьке, Малотаранівка, Олександрівка, Ясногірка, Михайлівка, Петрівка Перша та Спасько-Михайлівка. Загалом пошкоджено 41 цивільний об’єкт, серед яких 23 житлові будинки.
Найбільших втрат зазнала Дружківка. За даним
- Останні
- Популярні
Новини по днях
10 липня 2026
