Нове відкриття на острові Пасхи може переписати історію в тому вигляді, в якому ми її знаємо
Сьогодні люди населяють – або, принаймні, досліджували – практично кожен куточок планети. Але це масштабне поширення Homo sapiens по земній кулі було повільним процесом. Перші люди покинули Африку від 60 до 90 тисяч років тому, і вид повільно розселявся по Землі протягом багатьох тисячоліть.
Одним з останніх місць, куди дісталися ці стародавні люди, став острів Рапа-Нуї в південно-східній частині Тихого океану, більш відомий як острів Пасхи. Розташований за 3800 кілометрів від узбережжя Чилі (яке анексувало територію в 1888 році), Рапа-Нуї є одним із найбільш ізольованих місць у світі, пише Popular Mechanics.
Його корінні жителі, також відомі як рапануйці, вперше прибули до берегів острова між 1150 і 1280 роками нашої ери і жили в ізоляції до прибуття голландського мореплавця Якоба Роггевена в 1722 році.
Хоча європейці з часом виявили вражаючі статуї моаї, якими найбільше славиться Рапа-Нуї, вони також натрапили на досі не розшифровану писемність, відому як ронго-ронго – тривимірну систему письма, що використовує зображувальні знаки, які називаються гліфами.
Але оскільки ця писемність була вперше описана лише в 1864 році, археологи та історики з того часу розмірковують над питанням, що не зникає: чи винайшли рапануйці цю мову самостійно, чи на них вплинули європейці?
Тепер дослідження намагається вирішити цю лінгвістичну головоломку, припускаючи на основі радіовуглецевого датування, що один із 27 дерев’яних предметів з написами ронго-ронго датується періодом до прибуття європейців, приблизно 1493–1509 роками. Ця знахідка вказує на те, що рапануйці, можливо, винайшли ронго-ронго самостійно – рідкісне досягнення в історії людства, яке зазвичай асоціюється зі складними державами.
Іншим вагомим доказом теорії місцевого походження мови є те, що ронго-ронго функціонує зовсім інакше, ніж європейські мови, що, мабуть, свідчить про відсутність помітного зовнішнього впливу. Головна авторка Сільвія Феррара, археолог і лінгвіст з Болонського університету (Італія), опублікувала висновки своєї групи в журналі Scientific Reports у 2024 році.
“Це питання має вирішальне значення, оскільки воно передбачає можливість самостійного винаходу писемності, подібно до того, як це відбувалося в інших частинах світу, де писемність була оригінальним творінням, наприклад, у Месопотамії, Єгипті, Китаї та Мезоамериці”, – йдеться у статті. “Якщо ронго-ронго передує прибуттю іноземних мандрівників, це може бути ще одним, і найпізнішим, винаходом писемності в історії людства”.
Хоча одна з чотирьох досліджених дерев’яних табличок надає доєвропейські свідчення існування мови, відкриття також супроводжується кількома застереженнями.
По-перше, радіовуглецевий аналіз може визначити лише час, коли дерево було зрубано, а не коли на ньому було зроблено напис – хоча Феррара припускає, що деревина столітньої давності була б непридатною для такого завдання.
Але, що важливіше, дерев’яна табличка є лише поодиноким зразком, оскільки всі інші досліджені таблички відносяться до періоду після контакту з європейцями.
Щоб зібрати подальші докази, Феррарі доведеться вивчити інші збережені таблички – все, що залишилося від давно забутої мови. Але вони розкидані по всьому світу, і отримати до них доступ непросто. Наразі пошуки тривають у спробі помістити досягнення цього корінного народу в правильний історичний контекст.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
27 квітня 2026
