Вісім місяців шукала сина, а знайшла його у вигрібній ямі: у Гнівані засудили брата за вбивство брата

28.10.2026, 10:53 33kanal.com

17-річний хлопець застрелив 24-річного брата й приховав тіло на родинному подвір’ї. Матір до останнього сподівалася знайти сина живим. Суд установив, що молодший роками зазнавав насильства з боку старшого, і призначив убивці п’ять років ув’язнення. Чому покарання виявилося меншим за мінімальний строк, передбачений статтею про умисне вбивство?Злочин, який вісім місяців залишався таємницеюБерезень 2025 року. У родинному будинку в Гнівані між братами виник черговий конфлікт. Старшому – 24 роки, молодшому — лише 17.Коли вдома нікого не було, підліток вистрелив у брата з переробленого стартового пістолета. Поранення виявилося смертельним.Після вбивства хлопець не повідомив про те, що сталося, а спробував приховати злочин. Тіло старшого брата він переніс до вигрібної ями на території домоволодіння.У квітні мати звернулася до поліції із заявою про зникнення сина. Почалися пошуки. Жінка не знала, що сталося з її дитиною, і продовжувала сподіватися на повернення.Таємниця розкрилася 27 листопада 2025 року. Саме тоді мати виявила останки сина у вигрібній ямі на подвір’ї.На початку розслідування «33-й канал» опублікував матеріал про вбивство брата молодшим братом — студентом педагогічного університету.Тоді журналісти збирали свідчення місцевих жителів, розповідали про обставини зникнення і затримання підозрюваного. Правоохоронці затримали хлопця у навчальному закладі. На початковому етапі розслідування він заперечував причетність до злочину.Сусіди розповідали, що брати мали спільну матір, але різних батьків. Для місцевих жителів ця трагедія стала шоком: важко було збагнути, як одна родинна сварка могла закінчитися смертю, а тіло загиблого стільки часу залишалося прихованим.Проте на той момент громадськості була відома лише частина історії. Тепер, після судового розгляду, на перший план вийшли обставини, які передували вбивству.Що відбувалося за зачиненими дверимаЗа висновками суду, молодший брат із дитинства зазнавав систематичного фізичного та психологічного насильства з боку старшого. Крім того, він був свідком жорстокого поводження брата з тваринами.Суд дослідив докази, заслухав учасників процесу та врахував висновки лікаря-психолога. Було встановлено, що тривалий психотравмувальний вплив призвів до стану кумулятивного афекту. Це поняття означає особливий психоемоційний стан, який може формуватися внаслідок тривалого накопичення психотравмувальних переживань. Ідеться не просто про миттєвий гнів чи звичайну сварку, а про стан, пов’язаний із тривалим психологічним напруженням.Суд також зазначив, що досліджені докази та показання свідків не підтвердили, що обвинувачений раніше виявляв агресію до оточення, застосовував до інших фізичну силу або демонстрував зброю.Ці обставини стали важливими для оцінки вчиненого та визначення покарання.П’ять років замість семи: що вирішив суд23 жовтня 2026 року Вінницький міський суд оголосив вирок у справі. Молодого чоловіка визнали винним в умисному вбивстві та кримінальних правопорушеннях, пов’язаних із незаконним поводженням зі зброєю. Йому призначили п’ять років позбавлення волі.Чому не сім, адже саме від цього строку починається санкція частини першої статті 115 Кримінального кодексу України?Суд застосував статтю 69 КК України. За наявності передбачених законом підстав вона дозволяє призначити покарання нижче від найнижчої межі санкції відповідної статті.Серед обставин, які суд узяв до уваги, — тривале фізичне й психологічне насильство з боку загиблого, стан кумулятивного афекту, висновки психолога, визнання вини та щире каяття обвинуваченого.Отже, п’ять років ув’язнення — це результат індивідуальної оцінки обставин справи й застосування судом механізму пом’якшення покарання, передбаченого Кримінальним кодексом.На момент оприлюднення повідомлення суду вирок не набрав законної сили. Це означає, що його можуть оскаржити в апеляційному порядку.Але хто? Хіба рідна мати піде проти єдиного сина, що залишився живим? Навіть якщо він убив іншого?Родинна трагедія, у якій немає переможцівУ цій історії немає щасливого фіналу. Один брат загинув. Інший проведе роки у в’язниці. Мати, яка вісім місяців шукала сина, дізналася правду найстрашнішим способом — знайшовши його останки на власному подвір’ї. А потім — що його вбивцею стала інша найдорожча для неї людина.Суд визначив міру покарання, але жоден вирок не здатен повернути родині втрачене життя. І жодне юридичне формулювання не передасть повною мірою того, що пережила мати.Водночас ця справа ставить перед суспільством складне питання: що відбувається у родині, коли насильство триває роками, а його наслідки стають очевидними лише після непоправної трагедії?Не можна виправдовувати вбивство самим фактом попереднього насильства. Але так само не можна відкидати обставини, які суд визнав доведеними і врахував під час призначення покарання.Домашнє насильство не завжди залишає видимі сліди. Воно може супроводжуватися страхом, приниженням і тривалим психологічним тиском. Саме тому такі випадки не можна замовчувати або сприймати як «сімейні справи», у які стороннім не слід втручатися.Тетяна КВАСЮК