Путін читав Стуббу і Стере лекцію з історії замість обговорення миру в Україні — FT

28.10.2026, 03:53 newformat.info

Президент Росії Володимир Путін під час телефонної розмови з президентом Фінляндії Александром Стуббом і прем’єр-міністром Норвегії Йонасом Гаром Стере зосередився на власному трактуванні історії та так званих «першопричинах конфлікту», а не на конкретних шляхах припинення війни проти України.

Розмова, яка відбулася 27 жовтня, тривала близько 90 хвилин, хоча спочатку на неї планували відвести менш ніж пів години. За даними видання, значну частину часу Путін присвятив історичним екскурсам, зокрема середньовічній історії слов’янських народів.

Питання негайного припинення вогню, на якому наполягає Україна, фактично залишилося поза основною увагою. За інформацією джерел, Стубб і Стере не перебивали російського президента, намагаючись зрозуміти, наскільки серйозно Москва готова до діалогу з європейськими країнами.

Метою розмови було безпосередньо передати російському керівництву позиції щодо майбутніх мирних переговорів і сприяти відновленню дипломатичного процесу. Контакт відбувся на тлі підготовки до наступного раунду переговорів за участю України, США та Росії, який очікується в Абу-Дабі в листопаді.

Після розмови з Путіним Стубб і Стере зателефонували президенту України Володимиру Зеленському. Вони обговорили результати бесіди та подальші дипломатичні зусилля за участю України, США, європейських держав і НАТО.

Зеленський подякував лідерам Фінляндії та Норвегії за підтримку дипломатії й наголосив на необхідності припинити затягування війни Росією.

«Обговорили підготовку тристоронньої зустрічі, яка запланована на листопад на рівні команд — української, американської, російської. Мир має настати, деескалація необхідна, і затягування Росією війни має припинитися», — повідомив президент України.

Водночас Стубб і Стере наголошували, що діяли як керівники своїх держав і не представляли всю Європу. Саме цей момент став однією з причин критики з боку інших європейських політиків.

Ініціатива фінського та норвезького лідерів викликала неоднозначну реакцію в Європі. Прем’єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен заявила, що скептично ставиться до таких самостійних кроків, і наголосила на необхідності спільної європейської позиції.

На її думку, європейські країни мають координувати дії та не виступати перед Москвою окремо одна від одної.

Прем’єр-міністр Швеції Ульф Крістерссон також висловив застереження. Він зазначив, що не всі європейські лідери були поінформовані про розмову, і поставив під сумнів готовність Путіна до реального мирного врегулювання.

Водночас сам факт прямих контактів із Москвою не означає, що Фінляндія та Норвегія відмовляються від підтримки України. Обидві держави залишаються серед європейських країн, які надають Києву військову та іншу допомогу.

Суперечка виникла на тлі дискусій у Європейському Союзі щодо того, хто і на яких умовах має представляти європейські інтереси в майбутніх переговорах із Кремлем.

Європейські чиновники побоюються, що відсутність узгодженої позиції дозволить Москві використовувати розбіжності між країнами. Зокрема, Кремль може намагатися представити окремі європейські ініціативи як перешкоду для досягнення домовленостей зі США.

Тому низка європейських урядів виступає за формування спільного переговорного підходу, який дасть змогу уникнути конкуренції між окремими лідерами та суперечливих сигналів Москві.

Додатковою перешкодою для переговорів залишаються територіальні вимоги Росії. За повідомленнями ЗМІ з посиланням на джерела, під час розмови з лідерами Фінляндії та Норвегії Путін заявив, що Москва не відмовиться від наміру встановити контроль над усією територією Донбасу.

Помічник російського президента Юрій Ушаков також повідомив, що в Кремлі відхилили пропозицію щодо організації прямих переговорів із Зеленським, яку, за його словами, передали через Стубба та Стере.

Таким чином, телефонна розмова засвідчила одночасно прагнення частини європейських лідерів відновити прямі дипломатичні контакти з Москвою та відсутність очевидних ознак готовності Росії відмовитися від своїх максималістських вимог. Питання припинення вогню, територіальних поступок і гарантій безпеки України залишаються ключовими перешкодами на шляху до миру.