Наш веб-сайт використовує файли cookie, щоб забезпечити ваш досвід перегляду та відповідну інформацію. Перш ніж продовжувати користуватися нашим веб-сайтом, ви погоджуєтеся та приймаєте нашу політику використання файлів cookie та конфіденційність. cookie та конфіденційність

Він вийшов по воду. А мама через дві години почула лише одне слово: "Сергій…"

33kanal.com

Він вийшов по воду. А мама через дві години почула лише одне слово: Сергій…

17-річний Сергій Гончарук з Донеччини міг стати ким завгодно – кухарем, зварювальником, психологом.Але найбільше він хотів просто допомагати людям. І саме за це заплатив найдорожчим.Коли почалось повномасштабне вторгнення, їхнє село Новоселівка-3 опинилось у напівкільці – евакуації не було. Родина Світлани жила в підвалі разом із сусідами.А Сергій разом зі старшим братом Толіком не міг сидіти склавши руки.Коли люди почали виїжджати з села, багато хто залишив своїх тварин – не було кому їх доглянути.Через дорогу від хати стояла корова, яку господарі кинули: вона кричала вдень і вночі, бо її ніхто не доїв і не годував.Неподалік залишився прив’язаний собака, який не міг сам собі знайти їжу. Були й свині, зачинені в хліві.Сергій не міг цього чути. Він приходив до мами і просив:“Мамо, ми підемо її відв’яжемо, ми не можемо це слухати. Мамо, там собака лишилася прив’язана, потрібно її погодувати”.Мама сварила їх, щоб менше ходили селом. Але хлопці нічого не боялись.ScreenshotЗранку 23 квітня в селі було тихо. Сергій з Толіком пили каву в будинку, а потім пішли по воду.Через пів години почався обстріл. Дві з половиною години родина сиділа в підвалі, поки снаряди падали поруч.Коли все стихло, сусід пішов шукати хлопців. Повернувся швидко. Дивиться на маму і мовчить.– Хто? – спитала вона.– Сергій…Юнак лежав біля криниці. А Толіка поряд не було. Його не знайшли, він досі вважається зниклим безвісти.Домовини не було. Яму викопали в садочку – так і поховали сина під вечір.О п’ятій ранку Світлана зібрала всіх дітей і через поле вивела їх із села.Встигла схопити лише шкільний випускний альбом. Хтось із дітей – телефон, хтось – ланцюжок на руку. І все.24 квітня родина виїхала. 3 травня село захопили російські війська.Сергія ніхто не перепоховав. Він досі лежить у тому садочку.“Коли обмивала Сергія, я не плакала. Кричала та ревіла, як вже опинилась у безпеці. Тепер іноді, коли всі розходяться спати, я залишаюся сама і починаю думати: а де мої сини?Ми досі не змогли нормально поховати Сергія. А про Толіка взагалі нічого не відомо…”Йому було 17. Він просто хотів нагодувати чужого собаку і відв’язати корову.Не забудьмо. Не пробачимо.Олег Байрак

  • Останні
Більше новин

Новини по днях

Сьогодні,
28 жовтня 2026

Новини на тему

Більше новин