Пошук ворожих ретрансляторів у Києві — ілюзія: експерт назвав реальні джерела сигналу РФ

07.10.2026, 16:16 vesti-ua.net

Пошук ворожих ретрансляторів на дахах і балконах Києва з точки зору радіофізики та військової інженерії є ілюзією, що відволікає від реальних загроз. Справжній важіль противника — базові станції на щоглах у Білорусі та повітряні ретранслятори типу "Гербера".

Про це повідомляє Vesti-UA.net із посиланням на заяву авіаційного експерта Анатолія Храпчинського.

На думку Анатолія Храпчинського, заховати у мегаполісі активний радіопередавач, здатний підтримувати зв'язок із безпілотником у повітрі, технічно неможливо. Це пов'язано з тим, що будь-який такий пристрій випромінює радіохвилі, а отже, "світиться в ефірі".

Експерт стверджує, що в Україні діє одна з найрозвиненіших систем радіочастотного моніторингу, а фахівці УДЦР, Держспецзв'язку та профільних підрозділів спецслужб мають для цього необхідне обладнання.

Ідеться як про стаціонарні радіопеленгатори, так і про мобільні комплекси радіоконтролю на спеціально обладнаних автомобілях із поворотними антенними решітками та прецизійними аналізаторами спектра. За оцінкою Храпчинського, локалізувати несанкціоноване джерело випромінювання у місті — завдання кількох десятків хвилин, причому з точністю до конкретного вікна чи поверху.

Крім того, за його словами, противнику немає сенсу створювати власну інфраструктуру, коли працює цивільна. Якщо передати телеметрію чи короткий пакет даних із міста, дрон можна оснастити звичайним модемом із SIM-картою.

Експерт нагадав, що історично до 70% обладнання в мережах 3G та 4G LTE українських мобільних операторів — це китайські вендори Huawei та ZTE, а стандартний стільниковий зв'язок і роумінг є готовим середовищем обміну інформацією.

Водночас, за словами Храпчинського, є й позитивна динаміка: Україна приєдналася до глобальної ініціативи Clean Network, і на рівні майбутнього розгортання мереж 5G китайські системи виключені з контуру безпеки. Він стверджує, що пілотні кластери та стратегічні оновлення ядра зв'язку будуються на обладнанні шведського Ericsson і фінської Nokia.

Реальну системну небезпеку Храпчинський бачить не у Києві, а за сотню кілометрів на північ — уздовж українсько-білоруського кордону. Справжнім важелем ворога він називає базові станції на висотних щоглах у Білорусі (Гдень, Хойники, Махновичі та ін.), які працюють у нестандартних сантиметрових діапазонах Mesh-зв'язку (3,2–4,1 ГГц). За його описом, це суверенна цифрова радіомережа, піднята на висоту 70–80 метрів, що б'є спрямованими антенами у бік України.

Головною сполучною ланкою експерт вважає висотні повітряні ретранслятори — безпілотники типу "Гербера", які баражують на висоті півтора-два кілометри. За його словами, вони тримають пряму радіовидимість, передають цифрові команди ударним групам і транслюють оптичні кадри виконання завдань та донаведення на ціль онлайн.

Боротися з цим необхідно, на думку Храпчинського, точковим контрбатарейним РЕБом по білоруських вежах і фізичним перехопленням повітряних ретрансляторів у небі.