«Дочекаємося кожного»: як український прапор став символом надії для родин полонених у Луцьку
Щотижня у центрі Луцька розгортають десятки синьо-жовтих прапорів. На них — портрети, імена та написи про військових, яких чекають із полону або розшукують як зниклих безвісти.
Для родин український прапор став символом надії, пам’яті та боротьби за повернення їхніх близьких, розповіла Суспільному переселенка з Маріуполя Лариса Лях.
«За нього наші воїни, найкращі воїни, захищають нашу державу, за цей стяг, за нашу волю», — говорить Лариса Лях.
Жінка показує прапор, з яким зустрічала військових з полону. Перший напис на ньому зробив лучанин Дмитро Селютін, який боронив «Азовсталь».
«Коли повномасштабна війна почалася, прийшлось з Маріуполя виїжджати. Тепер ми стоїмо за маріупольський гарнізон, який стояв за нас до кінця», — каже переселенка.
9-річний Захар Бабак разом з братом, мамою та тіткою щотижня приходить на площу із синьо-жовтим стягом.
«Пшениця і небо — символ нашої України, — каже хлопець. — На цю акцію вже ходжу рік. Я чекаю свого тата 37 місяців з полону. І моя мрія, щоб тато повів мене на 1 вересня, на яке мене тато ще ніколи не вів».
«Блакитно-жовтий прапор — це символ незламності, символ віри, надії. Ми за свій прапор будемо стояти, скільки потрібно. І за наших хлопців, — каже Людмила Аршулік. — Наша Україна варта того. І ми дочекаємося кожного».
На прапорі Діани Кучерук — портрет чоловіка. Він потрапив у полон під час боїв на Курщині.
«Мій чоловік цей прапор захищав. Тому якби такі, як мій чоловік і всі наші герої не пішли, цього б стягу ми вже б не бачили», — говорить Діана Кучерук.
Щоразу учасники акції розгортають по кілька десятків прапорів, додала лучанка.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
23 серпня 2026
