Інавгурація Трампа: що новий президент США пообіцяв Америці, світу та Україні?

20.01.2025, 21:49 mind.ua

Сходження до влади правителя завжди в історії видавалося помпезною та символічною подією, і навіть сучасні демократії не стали винятком – інавгурація Дональда Трампа, вартістю в $200 млн, підтвердила цю амбітну традицію. Про особливості події, про акценти першої офіційної промови в статусі президента та про символічні меседжі, які вплинуть на Україну, Mind розповів політолог Валерій Майданюк.Чому інавгураційна промова Трампа більше, ніж слова?Перша промова державного лідера завжди має велике значення та ретельно готується як певна декларація основних напрямків майбутньої політики. Водночас життя завжди вносить корективи і перші промови багатьох президентів, зокрема українських чи американських, далеко не завжди відповідали їхньому подальшому політичному курсу, не кажучи вже про те, що вони майже ніколи не були ідентичними завершальному періоду їхнього правління.Хай там як, перші місяці свого терміну президенти зазвичай орієнтовані на ідеї та обіцянки, викладені в перших зверненнях, допоки реальність на посаді не повертає їх у русло рутинних політико-бюрократичних та економічних берегів, у яких протікає їхня державна політика. Але Трамп не вперше у президентському кріслі і має значний управлінський досвід, тож його перша офіційна декларація не повинна виглядати як мрія ентузіаста, яка невдовзі присиплеться рутиною.З цього приводу українці добре пам’ятають першу промову Володимира Зеленського у Верховній Раді: той реформаторський, змінотворчий запал 2019 року, той антибюрократичний настрій, з котрого ще не вивітрився ореол персонажа серіалу «Слуга Народу» Василя Голобородька. З огляду на президентський досвід, слова, озвучені Трампом, мали б бути чимось середнім між реальними намірами та нещодавніми передвиборчими обіцянками, на гребені яких він виплив на вершину політичного Олімпу.Варто враховувати, що Трамп перебуває у тому віці, в якому чимало реалізованих у бізнесі лідерів, а особливо тих, котрі мали багатства впродовж життя, думають не тільки про гроші чи економічні вигоди, але й приділяють велику увагу амбіціям, політичній спадщині, а подекуди навіть патріотизму.Трампові не треба думати, як заробити і що залишити нащадкам, так само у свої 78 років він не переймається швидкоплинною громадською думкою на тлі знакових подій та тенденцій планетарного масштабу. 47-й президент США має чимало особистих підстав і справді виконувати те, що сказав в інавгураційній промові, а анонсована перша низка указів засвідчує енергію та поспіх, з якими Трамп береться до роботи.Що пообіцяв Трамп?У своїй інавгураційній промові Трамп оголосив початок «золотої ери» Америки, котру обіцяв ставити на перше місце. Політик заявив, що Америка буде сильнішою, ніж будь-коли раніше, й декларував створення найсильніших збройних сил. Загалом амбіції, американська перевага та вищість пронизували всю інавгураційну промову Трампа.47-президент США висловив претензії до Панамського каналу, який Штати віддавали Панамі, а не Китаю, й оголосив, що забере канал назад. Досить дивною прозвучала ідея перейменувати Мексиканську затоку в Американську. Така налаштованість на зміну назв свідчить про наявність необов’язкових амбіцій, котрі покликані продемонструвати домінування США у Західній півкулі, хоча було б значно більше користі, якби такі амбіції Трамп втілював щодо росії чи Китаю.У промові Трамп побіжно згадав «розширення територій» та здобуття «нових територій», що може стосуватися насамперед Гренландії, де вже активізувався місцевий сепаратизм 50-тисячного населення данського острова. Показовою є й згадка про вшанування 25-го президента США Вільяма Мак-Кінлі, правління котрого було епохою імперіалізму та протекціонізму, коли США заволоділи Кубою, Філіппінами, Пуерто-Рико, Гавайями і почали експансію у східну півкулю.Українцям та демократіям Далекого Сходу хотілося б сподіватися, що озвучені наміри про сильну Америку стосуватимуться й захисту демократії по всьому світу та відсічі диктатурам, а не лише побудови геополітичної фортеці на Північноамериканському континенті, як своєрідної форми «захищеного ізоляціонізму».У внутрішній політиці Трамп пообіцяв «революцію здорового глузду», відмову від ліво-ліберальної ідеології та повернення до політики двох статей замість гендерного різноманіття. На мексиканський кордон Трамп пообіцяв відправити війська та ввести надзвичайний стан, а наркокартелі оголосити іноземними терористичними організаціями. Також новий господар Білого дому оголосив війну іноземним бандам в американських містах, анонсував депортацію мільйонів нелегальних мігрантів і насамперед – злочинців.В економічній політиці Трамп наголосив на створенні зовнішньої податкової служби та підвищенні мит і податків для іноземних країн, що вдарить насамперед по китайській торгівлі.Натомість оголошений Трампом «надзвичайний стан» в енергетиці означатиме розширення видобутку та експорту американської нафти, що може знизити світові ціни на «чорне золото» й вплинути на скорочення російського бюджету. Подібно до падіння світових цін на нафту, котрі у 1980-х роках обвалили економіку СРСР, новий сплеск на нафтовому ринку може суттєво похитати й економіку рф, що вплине на її подальше бажання воювати та зробить кремлівського тирана більш договороздатним.Чого чекати Україні?В інавгураційній промові Україну Трамп не згадав жодним словом, але сказав про завершення воєн, яких «ми не починали». Хоча тут згадав про звільнення трьох ізраїльських заручників на Близькому Сході.Говорячи про свою історичну спадщину, Трамп заявив, що хоче бути миротворцем і об’єднувачем. Він пообіцяв, що США не будуть брати участі у війнах. Звучить досить контраверсійно, якщо згадати про «нові території».В інавгураційні промові Трамп не дарма не згадав варіанту розв’язання російсько-українського конфлікту. Його передвиборча позиція щодо України й раніше була максимально розмитою і могла дуже по-різному тлумачитися як прихильниками, так і противниками військово-фінансової допомоги Україні.Водночас декотрі справжні випади, такі як дописи сина Дональда Трампа про те, що скоро «Зеленський втратить свої гроші», можна сприймати і як антагоністичну до України позицію, і як переговорний хід, який підвищує ставки задля максимальної вигоди Вашингтона. Адже Україна піде не більші поступки, коли бачитиме, що до неї ставляться суворо, а підтримка не гарантована.Можливо, саме для цього в грудні 2024 року Україна відклала підписання угоди з адміністрацією Байдена про співпрацю у видобутку корисних копалин. Нам варто мати що запропонувати новій владі США, орієнтованій на розвиток американської промисловості. Особливо, коли Україна володіє третьою часткою запасів літію в Європі, важливого для виробництва акумуляторних батарей, які цікавлять Ілона Маска. Подальші переговори між Києвом та Вашингтоном не матимуть й видимості захисту демократії, а концентруватимуться навколо вигоди США у підтримці України.Але, з огляду на втрачений час, навіть подальша підтримка не гарантує швидкого миру. Трамп вже провалив обіцянку про мир за 24 години, пише New York Times, і Україна, на думку видання, є значно складнішим викликом. На відміну від ситуації в Газі, тут немає готового мирного плану від попередника, який Трамп міг би використати.Єдиним, хто справді може закінчити війну за 24 години є російський диктатор путін, котрий розпочав агресію. Але російські війська щодня просуваються на українському Донбасі і кремль зараз не зацікавлений у поступках. Примусити росію до миру можна лише продемонструвавши силу або на полі бою, або притиснувши росію справжніми санкціями та економічними важелями.Трамп може може піти обома шляхами й чекати, поки з'явиться ефект. Але логіка диктаторів, які керуються амбіціями, а не економічним розрахунком, подібна до логіки наркомана чи алкоголіка. Купуючи наркотики? наркоман не керується їх фінансовою нерентабельністю – так само і сп’янілий від влади та параноїдальних амбіцій диктатор не рахується з ціною своїх воєнних авантюр.Очевидно, що бізнесмен Трамп переймається насамперед вигодою та могутністю США й українській владі варто буде переконливо довести, чому міцна і сильна Україна вигідна для Сполучених Штатів і заслуговує на підтримку.Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.