«Полтава» із 105-ї бригади: пережив поранення, повернувся на фронт і командує мінометниками
Військовослужбовець 105-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ Андрій із позивним «Полтава» вже сім років у війську. За цей час він змінив кілька етапів служби, виконував бойові завдання на Сумському напрямку, отримав поранення та після лікування знову став до строю.
Тепер Андрій командує мінометним розрахунком. Історію захисника розповіли на офіційній сторінці 105-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ, пише газета Місто.
Андрій розпочав службу зі строкової підготовки в Луцьку, а згодом підписав контракт. Після початку повномасштабного російського вторгнення його направили на Сумський напрямок. Хоча спочатку відрядження мало тривати шість місяців, військовий вирішив залишитися у підрозділі.
Із 2024 року він служить у складі тернопільської 105-ї бригади ТрО.
Позивний захисника пов’язаний із його походженням. Коли побратими дізналися, що Андрій із Полтавської області, довго над іменем не думали.
«”Ти звідки?” Кажу, з Полтавської області. “Будеш Полтава, щоб довго не думати”. Так воно і пішло», – пригадує військовий.
Після переведення до бригади Андрій мав змогу обрати напрямок. Розглядав безпілотні системи, артилерію, розвідку та піхоту, але зупинився на мінометному підрозділі.
Спочатку став навідником, а згодом отримав пропозицію очолити розрахунок. Командиром він служить із травня 2026 року.
Для Андрія важливо, щоб військові в його підрозділі не обмежувалися лише власними обов’язками. Кожен має знати роботу побратима й за потреби бути готовим його замінити.
«У нас всі справляються, у нас всі навчені, всі все вміють. У нас кожен може замінити кожного, якщо треба буде. Якщо, не дай Бог, якась проблема, кожен замінить кожного», – розповідає «Полтава».
Нових бійців навчають працювати з мінометом, використовувати прицільні пристрої, виконувати розрахунки та готувати озброєння до бойової роботи.
Окремий виклик для мінометників — фізичне навантаження. Потрібно переносити обладнання й боєприпаси, облаштовувати позиції та бути готовими до тривалого чергування.
Як пояснює Андрій, іноді боєприпаси доводиться доставляти до позицій вручну. Одна міна для 120-міліметрового міномета важить 16 кілограмів. У холодну пору року така робота стає ще складнішою.
Водночас командир наголошує, що його розрахунок справляється з поставленими завданнями.
«Ні разу не було, що ми щось не виконали», – наголошує Андрій.
Він пов’язує це з підготовкою, досвідом та злагодженістю військовослужбовців.
Одного разу позицію Андрія обстріляв російський танк. Уламки влучили військовому в ногу та живіт. Бронежилет допоміг уникнути тяжчих наслідків.
На лікування знадобився приблизно місяць. Після відновлення Андрій повернувся до побратимів і продовжив виконувати бойові завдання.
Своїм нинішнім підрозділом військовий задоволений. Каже, що йому подобаються робота, колектив і командування.
«Мене все влаштовує. Якби мені тут не подобалося, то б вже перевівся. Так якщо я вже тут з 2024 року, то мені все подобається», – розповідає «Полтава».
Найбільше Андрій сумує за родиною. Удома на нього чекають дружина, мама та маленький син. У січні хлопчику виповниться три роки.
Через службу військовий не може бути поруч із дитиною так часто, як хотів би. Тому головна мрія після завершення війни — повернутися додому й надолужити час, який не вдалося провести із сином.
Поки що Андрій не загадує далеко наперед. Його увага зосереджена на службі, виконанні бойових завдань і побратимах, із якими він щодня працює пліч-о-пліч.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
2 листопада 2026
