Окупанти вдарили авіабомбою по центру Слов’янська – є загибла

02.11.2026, 09:50 acmc.ua

Окупаційні війська рф ввечері 1 листопада вдарили по центральній частині Слов’янська. На житлові будинки ворог скинув авіаційну бомбу.

Про це повідомив начальник Слов’янської міської військової адміністрації Вадим Лях.

За інформацією, на житловий квартал міста окупаційні війська росіян скинули авіаційну бомбу «ФАБ-250». Внаслідок удару ворог пошкодив два багатоповерхові будинки. Крім цього, протягом доби через російські обстріли в Словʼянську загинула 70-річна жінка.

Вадим Лях також додав, що протягом жовтня у громаді загинули 30 людей, 118 отримали поранення.

Редактор стрічки новин – Павло Піскун

Стежте за новинами Донеччини в Telegram. Підписуйтеся на наш канал – там оперативно публікуємо головне протягом дня.

Через постійні російські обстріли та близькість лінії бойового зіткнення у Слов’янській громаді залишається складною ситуація з електропостачанням. За інформацією ДТЕК «Донецькі електромережі», наразі неможливо подати електроенергію до багатоквартирних будинків мікрорайону Хімік, Семенівки, Черевківки та Словкурорту, а також до трьох котелень.

Про це повідомив начальник Слов’янської міської військової адміністрації Вадим Лях.

У Слов’янській громаді через постійні російські обстріли та близькість до лінії бойового зіткнення виникли серйозні проблеми з електропостачанням. Енергетики не можуть відновити подачу електроенергії до кількох мікрорайонів через небезпеку проведення робіт і значні пошкодження обладнання.

Щоб з’ясувати, чи є технічна можливість відновити електропостачання в усіх мікрорайонах громади, міська військова адміністрація направила офіційний запит до ДТЕК «Донецькі електромережі».

У відповіді енергетики повідомили, що наразі неможливо відновити подачу електроенергії до таких об’єктів:

багатоквартирних будинків мікрорайону Хімік;

котелень № 13, 22 та 24;

мікрорайону Семенівка;

мікрорайону Черевківка.

Також немає технічної можливості подати електроенергію до мікрорайону Словкурорт через знищення підстанції.

В інших мікрорайонах громади технічна можливість для електропостачання є. Однак мешканцям доведеться чекати завершення ремонтних робіт.

Енергетики продовжують працювати над відновленням електропостачання, попри складну безпекову ситуацію та пошкодження мереж.

Команда «Антикризового медіа-центру» представила першу річ із власної лінійки мерчу – футболку з принтом «Донеччина – Жнива». Її створили за мотивами журналістського матеріалу про аграріїв Донеччини, які продовжують сіяти та збирати врожай поблизу лінії фронту.

Про це йдеться на фейсбук-сторінці «Антикризового медіа-центру».

Ідея мерчу – продовжити розповідати історії в іншому форматі. Принт «Донеччина – Жнива» натхненний матеріалом журналістки «Антикризового медіа-центру» Ірини Мартинової – «Дрони над головою, під ногами міни: як сіють та жнуть в умовах війни фермери Донеччини». В інтерв’ю з Андрієм Журавльовим йдеться про роботу аграріїв, які вирощують і збирають урожай приблизно за 10 кілометрів від лінії фронту. Фермер родом зі Званівської громади, але через російську війну змушений був евакуюватися та почати працювати у Краматорській громаді. Під час інтерв’ю він розповів, як довелося самотужки розміновувати поле. Зокрема на футболці зображені трактор, що працює під ворожими дронами, та російський снаряд, що стирчить на полі, – це ілюструє роботу фермера на Донеччині. Крім того, на мерчі представлена одна зі стел на в’їзд до Донецької області на півдні регіону. Йдеться про знак, розташований на межі із Запорізькою областю. Його російські окупанти демонтували після захоплення території під час повномасштабного вторгнення.

До створення футболки долучилися представниці Донеччини. Ескіз розробила художниця з Краматорська Оксана Гольська, яка нині живе в Польщі. Пошиття футболок і друк принта виконала майстерня «Промка» Альони Кучерук – переселенки з Краматорська, яка зараз працює в Дніпрі.

У планах команди «Антикризового медіа-центру» – розвивати мерч як продовження своїх журналістських історій. Нині редакція працює над створенням на сайті окремого розділу для власної продукції, а в перспективі планує запустити повноцінний інтернет-магазин.

Люди часто більше довіряють локальним медіа, ніж владі. Але як зберегти цю довіру, коли редакція втрачає місто, аудиторія роз’їжджається по світу, а грошей на роботу постійно бракує? Анастасія Харіна, головна редакторка «Волноваха.City», розповіла журналісту «Антикризового медіа-центру», як команда продовжує працювати для своєї громади та шукає фінансування і нові підходи в роботі.

Як ви долучилися до «Волноваха.City» і як змінилася ваша роль у медіа після початку повномасштабного вторгнення?

Я прийшла у видання як журналістка. Писала новини, репортажі, інтерв’ю, історії людей із Волновахи. Після початку повномасштабного вторгнення стала редакторкою, а зараз фактично очолюю редакцію. Власником медіа залишається мій колега Павло Єштокін. Тепер мої обов’язки охоплюють не лише підготовку матеріалів, а й стратегічний розвиток «Волноваха.City», управління командою, пошук фінансування та партнерів, роботу над новими форматами для релокованого видання.

Як зараз працює команда «Волноваха.City»?

Більшість контенту роблю я. Павло Єштокін час від часу публікує матеріали. Є журналіст-фрилансер Євгеній, який створює відео для TikTok та Instagram на основі наших матеріалів. Також іноді пише Ксенія, дружина Павла.

Яким було видання «Волноваха.City» до повномасштабного вторгнення? Для кого працювало медіа, які завдання ставила перед собою редакція?

Це було класичне локальне медіа. Ми писали про місцеву владу, освіту, культуру, бізнес, людей, проблеми й досягнення громади. Нас читали жителі Волновахи та навколишніх сіл Волноваського району. Ми хотіли бути майданчиком для діалогу: допомагати людям краще розуміти життя своєї громади, дізнаватися, зокрема, про програми, які діють в межах міста. До 2022 року ми були медіамайданчиком, який існував переважно коштом реклами. Це була відповідальність Павла Єштокіна. Він спілкувався з підприємцями, а ми робили і відеоконтент, і статті, і банерну рекламу.

Команда «Волноваха.City» до повномасштабного вторгнення

Як змінилася робота після окупації Волновахи?

Ми втратили місто. Залишатися й працювати там, як раніше, вже не могли. Команда роз’їхалася по різних містах України. Нині Павло Єштокін створив видання у Жовтих Водах (Дніпропетровська область – ред.). Робота стала дистанційною, змінилися й теми. Ми почали більше писати про переселенців, допомогу людям, релоковану громаду, окупацію та відновлення. Наше завдання – залишатися на зв’язку з жителями, які роз’їхалися по Україні та світу. Дехто відкриває бізнес у США, хтось живе за кордоном, займається спортом. Усі вони залишаються частиною нашої спільноти.

Хто ваша аудиторія нині і чи вдалося зберегти читачів, які жили у Волновасі до окупації?

Наша аудиторія насамперед – це переселенці з Волноваської громади та Волноваського району загалом. Попри те, що люди живуть в різних областях країни, вони продовжують цікавитися новинами рідного краю, історіями жителів Донеччини, Луганщини, бо це об’єднує. І нам вдалося зберегти значну частину аудиторії саме тому, що ми не перестали писати про це.

Як ви працюєте з інформацією про життя на окупованій території?

Ми продовжуємо спілкуватися з тими, хто залишається там, але робимо це дуже обережно. Безпека людей для нас важливіша за ексклюзив. Використовуємо незалежні джерела, відкриту інформацію, документи окупаційної адміністрації, супутникові знімки, офіційні українські джерела. Також працюємо зі свідченнями людей, які нещодавно виїхали, та тих, хто досі перебуває в окупації.

Що означає бути локальним медіа, коли жителі громади розкидані по Україні та світу?

Локальність сьогодні – це не лише фізична територія, це спільнота. Якщо люди й далі ідентифікують себе з Волновахою, Волноваським районом, Донеччиною, цікавляться майбутнім своєї громади й хочуть залишатися на зв’язку, локальне медіа продовжує існувати завдяки їм.

Читайте також: «Без свого міста, але зі своєю аудиторією: Анна Мурликіна про роботу видання з Маріуполя»

За останні десять років багато чого змінилося в журналістиці: від підходів до пошуку інформації читачами до способів спілкування із аудиторією медійниками. А що, на вашу думку, залишається незмінним у роботі регіональної журналістики?

Насамперед близькість до людей. Саме локальні журналісти найкраще знають контекст своєї громади, її історію, проблеми, потреби, жителів. І жодне загальнонаціональне медіа не може настільки глибоко це розуміти.

Головна редакторка «Волноваха.City» Анастасія Харіна

Що сьогодні для вас означає «формувати сучасну Україну»? Яку роль у цьому може відігравати регіональне медіа?

Для мене це означає будувати країну, у якій голос кожної громади має значення. Я би так сказала. Не можна говорити про майбутнє України без тих громад, які сьогодні перебувають у тимчасовій окупації або були змушені релокуватися. І регіональні медіа допомагають зробити так, щоб ці люди залишалися видимими для держави.

Чи має локальне медіа впливати на рішення влади та громади?

Так, але не в політичному сенсі. Впливати можна через якісну журналістику: виявляти проблеми, ставити запитання, аналізувати бюджети, пояснювати людям наслідки рішень влади. Я створила чат із прессекретарями релокованих адміністрацій, де ставлю запитання й можу показати, що саме цікавить людей. Якщо не отримую відповіді, подаю запити через міністерство. Посадовці відповідають на мої запитання і люди розуміють, що комунікація можлива. Без медіа владі було б складніше охопити таку кількість жителів і переселенців.

А де, на вашу думку, проходить межа між журналістикою та адвокацією інтересів громади?

Я вважаю, що між журналістикою та адвокацією є дуже чітка межа. Медійник може відстоювати права людей, але не має права маніпулювати фактами. Якщо ми чесно збираємо інформацію

Читати повністю…