Близько 10 тисяч втрачених експонатів: як російські окупанти пограбували Херсонський художній музей
Херсонський художній музей імені Олексія Шовкуненка — це понад століття історії, тисячі унікальних творів і одна з найцінніших мистецьких колекцій півдня України. Тут зберігалися роботи Марії Примаченко, Миколи Пимоненка, Івана Айвазовського, Пітера Лелі та сотень інших митців.
Восени 2022 року, під час російської окупації Херсона, музей став жертвою одного з найбільших пограбувань культурної спадщини України. За даними українських правоохоронців, окупанти незаконно вивезли понад 10 тисяч експонатів. Значна частина колекції опинилася в окупованому Криму.
Як відбувалося пограбування, що допомогло ідентифікувати викрадені твори, скільки з них уже внесли до міжнародних баз і чи є шанс повернути колекцію додому — розповідаємо у рубриці «КультСходу».
Історія музейної справи в Херсоні розпочалася наприкінці XIX століття. У 1890 році в місті відкрився археологічний музей, який став одним із перших осередків збереження місцевої історичної та культурної спадщини.
Згодом музейна діяльність розширювалася, а в місті почали формувати мистецькі зібрання. У 1912 році тут уже демонстрували твори образотворчого мистецтва. Колекція поповнювалася завдяки надходженням із різних джерел, зокрема через передачу творів державними установами та іншими музейними осередками.
На шляху до створення сучасного художнього музею були революції, війни, зміни установ і втрати. Колекцію доводилося зберігати й відновлювати в умовах політичних потрясінь. Проте музей продовжував розвиватися.
27 травня 1978 року Херсонський художній музей відкрився в окремій будівлі в центрі міста — колишній міській ратуші, пам’ятці архітектури початку XX століття. Згодом закладу присвоїли ім’я Олексія Шовкуненка — українського художника, майстра живопису й акварелі, уродженця Херсона.
До повномасштабного російського вторгнення музейна колекція налічувала понад 13 тисяч творів мистецтва. У ній були представлені український і зарубіжний живопис, графіка, скульптура, іконопис і декоративно-ужиткове мистецтво.
Серед авторів — Іван Айвазовський, Марія Примаченко, Микола Пимоненко, Сергій Васильківський, Олексій Шовкуненко та інші відомі художники. Колекція поєднувала різні художні школи, епохи й напрямки, тому мала значення не лише для Херсона, а й для української культурної спадщини загалом.
Музей був не просто місцем зберігання картин. Тут проводили виставки, досліджували твори, працювали з відвідувачами й розповідали про мистецтво.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії Херсон опинився під окупацією. Музей, як і інші культурні установи міста, втратив можливість повноцінно працювати.
У листопаді 2022 року, напередодні відступу російських військ із Херсона, окупанти організували масштабне вивезення музейної колекції. Про пограбування зокрема повідомляла міжнародна правозахисна організація Human Rights Watch.
За свідченнями працівників музею, наприкінці жовтня до вивезення предметів залучили людей, які представлялися музейними фахівцями з Росії, а також інших осіб. Експонати виносили з фондосховищ і виставкових залів, пакували та завантажували для транспортування.
Після пограбування в приміщеннях залишилися порожні місця на стінах, рами, пакувальні матеріали та сліди поспішного вивезення колекції.
За даними українських правоохоронців, загалом із музею незаконно вивезли понад 10 тисяч експонатів. Окупаційні представники подавали переміщення культурних цінностей як «евакуацію», однак українська сторона розслідує подію як злочин проти культурної спадщини та порушення законів і звичаїв війни.
Одним із ключових напрямків переміщення музейної колекції став окупований Крим. Українські правоохоронці та музейники повідомляли про вивезення експонатів до Центрального музею Тавриди в Сімферополі.
Саме там згодом вдалося ідентифікувати частину викрадених творів. У вересні 2026 року портал «Музейний фонд України» повідомив про ідентифікацію майже 150 творів Херсонського художнього музею в Центральному музеї Тавриди.
Водночас немає підстав стверджувати, що місцеперебування кожного з понад 10 тисяч предметів встановлено. Невідомо також, чи всі твори, які опинилися в Криму, залишаються там і сьогодні.
Російська сторона називала вивезення колекції збереженням культурних цінностей. Однак переміщення музейних предметів із території окупованої держави не дає окупаційній владі права привласнювати їх або змінювати їхнє походження.
11 листопада 2025 року, до третьої річниці звільнення Херсона, Головне управління розвідки Міністерства оборони України оприлюднило на порталі WAR&SANCTIONS інформацію про 1233 культурні цінності, викрадені з Херсонського художнього музею. Про це повідомило саме ГУР МО України.
У базі представлені відомості про живопис, графіку, скульптуру та іконопис. Серед ідентифікованих предметів — твори українських і європейських художників XIX–XX століть, зокрема Пітера Лелі, Марії Примаченко, Миколи Пимоненка, Івана Айвазовського та Сергія Васильківського.
Переглянути оприлюднені записи можна в розділі «Викрадені об’єкти» порталу WAR&SANCTIONS.
Важливо розуміти різницю між цими цифрами: 10 223 — це кількість експонатів, незаконно вивезених, за даними українських правоохоронців; 1233 — кількість культурних цінностей, щодо яких на порталі оприлюднили окремі дані. Це не повний перелік викраденого.
Після пограбування Херсонський художній музей не припинив діяльності. Заклад продовжує працювати з колекцією в цифровому форматі, досліджувати втрати й розповідати про викрадені твори. Про діяльність музею після пограбування розповідала його директорка Аліна Доценко в інтерв’ю «Укрінформу».
Цифрові архіви, музейні дослідження, публікації про викрадені твори та виставкові проєкти допомагають повертати колекцію в український культурний простір хоча б через зображення, документи та історії окремих робіт.
У травні 2026 року Міністерство закордонних справ України повідомило про виставковий проєкт «Повернення пам’яті Херсона. Викрадене мистецтво, збережене в музейних артпринтах. Херсонська колекція». Проєкт покликаний привернути увагу до творів, які Росія вивезла з музею, та дати змогу побачити їхні відтворення поза окупованою територією.
Такі ініціативи не замінюють оригіналів і не скасовують потреби їхнього повернення. Але вони допомагають зберігати пам’ять про колекцію, привертати увагу міжнародної аудиторії та нагадувати, що викрадені предмети мають конкретне походження й законного власника.
Викрадення понад 10 тисяч музейних предметів — це удар по культурній спадщині України та по можливості наступних поколінь досліджувати й бачити ці твори в оригіналі.
Кожен експонат має власну історію: від створення художником до потрапляння в музейні фонди. Разом вони формують колекцію, яка розповідає про мистецькі зв’язки, історію регіону та культурне життя країни. Коли ці твори незаконно вивозять, втрачається не лише фізичний доступ до них, а й можливість повноцінно працювати з ними в українському музейному середовищі.
Тому фіксація викрадених предметів, збереження документації, міжнародний розшук і юридичне переслідування причетних є частинами одного процесу. Його мета — встановити долю кожного можливого експоната, домогтися повернення культурних цінностей і не дозволити стерти інформацію про їхнє походження.
Читайте також: Викрадені артефакти й незаконні розкопки: як Росія привласнює «Кам’яну Могилу»
- Останні
- Популярні
Новини по днях
31 жовтня 2026
