Час розплати настав? Трамп і республіканці перед виборами – скандали і сюрпризи
На екваторі президентської каденції у Сполучених Штатах традиційно відбуваються проміжні вибори.
Зазвичай інтерес до них обмежений.
Але не цього разу, бо на кону – надзвичайно багато, пише ВВС.
У першу чергу – політичний прогноз на наступні два роки не лише для Дональда Трампа та його оточення, але для всієї республіканської партії.
Фактично відбуватиметься референдум про довіру консервативній політичній силі.
І справи в неї геть кепські – проголосувати за республіканців готові 35% виборців. У той час, як за демократів готові віддати голоси 47% американців.
Ще гірша соціологія у лідера партії, який керує нею з Білого дому: Дональд Трамп входить у вибори з історично низьким рейтингом у 31%. Рекордні 68% респондентів соцопитування Pew Research Center не схвалюють діяльність Трампа у питанні економіки.
На цьому тлі обрання республіканської більшості у повністю оновленій Палаті представників видається вкрай малореалістичною задачею.
А збереження хиткої більшості в Сенаті перетворюється на смертельний бій в кожній із 35 битв за крісло сенатора.
То якими є ключові особливості цьогорічних проміжних виборів і що їхній результат означатиме для України?
Саме в такому аспекті надто часто аналізують вибори на пострадянському просторі.
Тим дивніша релевантність його у сучасній Америці, коли в телеефірах президент США і члени його кабінету продовжують розповідати про те, наскільки “гарячою” і привабливою для життя є країна, у той час, як виборці скаржаться на погіршення свого рівня життя.
Саме криза вартості життя – стала тим домінуючим чинником, який здатен забрати в республіканської партії панівну роль у Конгресі.
Присягаючи на вірність Сполученим Штатам на інавгурації майже два роки тому, Дональд Трамп обіцяв американцям привести їх до “золотої доби”.
Ця доба мала б стати синонімом достатку і багатства, відсутності війн та соціальної справедливості, нехай з поправкою на особливе бачення цієї справедливості прихильниками руху МАГА.
Натомість американський електорат фіксує зростання цін набагато швидшими темпами за збільшення зарплат, відтак праця не оберігає звичайного робітника від бідності.
Найбільше по кишені людей б’є здорожчання пального, без якого левова частка американців просто не може пересуватися країною, в якій система громадського транспорту достатньо розвинена лише у кількох мегаполісах.
І хоча в останні передвиборчі тижні Дональд Трамп намагався перекласти відповідальність за зростання цін на дизель на Київ через удари України по російських НПЗ, та 86% американців саме розвʼязану Трампом війну проти Ірану називають тією причиною, через яку заправити машини їм стало набагато дорожче.
Надзвичайно гостро американське суспільство відчуло й зміни у медичній сфері після повернення Дональда Трампа на посаду.
Білий дім зупинив розширені податкові пільги на медичне страхування.
Відтак постраждали найбідніші американці – ті, що купували поліси через державні платформи Affordable Care Act (ACA), також відомого як Obamacare.
І тепер щорічні витрати на страхування серед цих громадян у середньому зросли у понад пʼять разів.
Половині працюючих американців уже доводилося відтерміновувати або й скасовувати похід до лікаря через непідйомність цін на медичне обслуговування.
А серед незастрахованих американців частка таких людей становить понад 70%.
Подорожчало й корпоративне страхування, коли працівники отримують страховку від працедавців.
Цьогоріч робітник має викласти майже $7,5 тисячі з власної зарплати лише за право мати сімейну страховку – це на 9% більше, ніж торік. Водночас середня зарплатня зросла на 3,7%.
І це все на додачу до двох хвиль зростання цін – спершу через запровадження адміністрацією Трампа тарифів, а згодом – на тлі війни з Іраном.
Зазвичай кордони округів у США затверджують у кінці кожного десятиліття після перепису населення.
Втім під час кампанії до проміжних виборів у квітні 2026 республіканці змогли провести через Верховний суд США рішення у справі “Луїзіана проти Каллаїса”.
Раніше друга стаття Закону про виборчі права зобовʼязувала штати створювати виборчі округи там, де було багато меншин і вони компактно проживали.
Наприклад, у Луїзіані третину населення складають афроамериканці. Утім, з шести виборчих округів лише в одному більшість населення складали темношкірі виборці. Такий конгресовий округ називається “переважно темношкірим” – majority Black district.
Відповідно до статті 2 Закону про виборчі права і після низки судових рішень у Луїзіані ухвалили нову виборчу мапу, де зʼявився другий переважно темношкірий округ.
Прикметно, що в південних штатах США, таких як Джорджія, Флорида, Луїзіана, Північна Кароліна, існує величезна кореляція між расовою приналежністю виборця і його електоральними вподобаннями. Приміром, 85-90% тамтешніх темношкірих виборців голосують за демократичну партію, а більшість білих виборців віддають голоси за республіканську партію.
Однак у випадку Луїзіани проти рішення законодавців штату виступив 60-річний білий житель міста Батон-Руж і активіст республіканської партії Філіп “Берт” Каллаїс.
Він аргументував, що новий округ сформували за расовою ознакою, яка, на його думку, дискримінує біле населення.
Цікаво, що Каллаїс також брав участь у мітингу Трампа у Вашингтоні 6 січня 2021, що передував штурму Капітолію.
29 квітня Верховний суд США виніс рішення у справі, фактично дозволивши штатам перемальовувати виборчі мапи так, аби знищувати округи меншин. Головне стверджувати, що роблять це не через расову ненависть, а де-факто заради вигоди власної партії.
У короткостроковій перспективі це рішення надало партіям юридичний механізм ліквідовувати округи суперницьких партій всюди у США, коли вони могли приходити в суд і казати, що хочуть перемалювати мапу округів не тому, що є расистами, а фактично заради покращення результатів на виборах для своєї партії (звісно, не кажучи це напряму).
Це рішення дозволило республіканській партії запустити процеси “розмивання” й “упаковки” округів, де проживає електорат демократичної партії.
Великі округи, де мешкала темношкіра більшість, алгоритм розрізав на кілька частин і приєднував до сусідніх білих округів, тим самим розмиваючи ці голоси у першу чергу демократичного електорату.
А якщо розмити округ не вдавалося, республіканці насичували округ демократичними районами.
І в такому випадку демократи все одно, як і раніше, вигравали цей округ, але через приєднані до нього шматки свого електорату, не могли вже боротися за перемогу на сусідніх округах.
Таким чином республіканській партії вдалося переформатувати або навіть легально ліквідувати приблизно 15-19 виборчих округів, які раніше були або традиційно демократичними, або ж такими, де демократи мали шанс поборотися за перемогу.
Утім демократам вдалося зменшити цю цифру. У першу чергу – власним перемалюванням округів, зокрема, у Каліфорнії, де демократична партія змогла потенційно додати собі до 5 місць у Палаті представників.
Утім такі технології не є новиною.
У США перемалювання навіть має спеціальний термін – “ґеррімендерингом” – у пам’ять про губернатора Массачусетсу Елбріджа Джеррі.
Він понад 200 років тому ініціював перемалювання округів так, щоб його партія перемогла майже всюди.
Відтак один з округів виглядав неначе саламандра. Звідси й назва – Джеррі плюс кінець слова “саламандра”.
Попри те, що проміжні вибори – прерогатива влади штатів, у нинішній кампанії Білий дім відкрито чинить тиск на виборчий процес на місцях.
Зокрема, міністерство юстиції, яке очолює колишній адвокат Дональда Трампа Тодд Бланш, превентивно подало судовий позов у кейсі штату Аляска ще до завершення голосування.
У цьому загалом “червоному”, тобто республіканському за електоральною традицією, штаті, у бюлетені є відразу двоє Деніелів Салліванів.
Один Ден Салліван – чинний республіканський сенатор, який прагне переобратися втретє.
Його основна конкурентка і непевна, але лідерка соцопитувань – демократка Мері Пелтола.
Утім ім’я незалежного кандидата – також Ден Салліван.
Відтак чинний сенатор був змушений додати в бюлетень до свого імені літеру “С”, ставши Деніелом С. Салліваном, а його конкурента-самовисуванця можна розрізнити за “Дж” – він Деніел Дж. Салліван-молодший.
Для України така ситуація не є чимось незвичним, а на Алясці республіканці забили на сполох і звинуватили демократичну партію у спробі заплутати виборців технічним кандидатом.
Проте Верховний суд Аляски дозволив кандидату-двійнику залишитися.
Відтак днями мін’юст США подав позов, вимагаючи заблокувати сертифікацію, тобто офіційне затвердження результатів виборів, на Алясці, якщо чинний сенатор програє.
Таке рішення міністерства юстиції вже називають прямим втручанням федерального уряду у виборчі процеси штатів і прогнозують йому поразку у судах.
Найбагатша людина світу і в минулому очільник Департаменту ефективності уряду став найбільшим в історії США донором на виборах – і всі гроші він надав партії Дональда Трампа.
Загалом Маск влив у республіканську кампанію на проміжних виборів $445 млн – це більше, ніж $290 млн у 2024, коли він підтримував на президентських виборах кандидатуру Дональда Трампа.
Ці майже пів мільярда покривають його внесок у Фонд лідерства Сенату, який бореться за збереження республіканської більшості там, а також до комітету America PAС, який займається мобілізацією республіканських виборів і організовує їхній фізичний обхід від дверей до дверей з метою переконати і прийти на дільниці, нехай у людей і немає особливого настрою цього року голосувати.
Прикметною є увага Маска до Техасу, де він живе і ставить на колишнього генпрокурора штату – одіозного Кена Пакстона, якого ще називають техаським Дональдом Трампом.
Це порівняння важливе хоча б тому, Кен Пакстону оголошували імпічмент Палата представників штату та довгий хвіст фінансових скандалів і звинувачень у шахрайстві.
На кампанію Пекстона Ілон Маск виділив $10 млн. А його конкурента– демократа Джеймса Таларіко – мільярдер розкритикував у власній соцмережі Х, заявляючи, що той “ненавидить Техас”.
Що ж на кону для Ілона Маска?
У першу чергу, його бізнес-інтереси, а саме – лояльні
- Останні
- Популярні
Новини по днях
29 жовтня 2026
