У Краматорську медзаклади змінюють графік роботи з 1 листопада

28.10.2026, 15:49 acmc.ua

Із 1 листопада 2026 року медичні заклади Краматорська працюватимуть за зміненим графіком через подовження комендантської години. Центр сімейної медицини прийматиме пацієнтів у будні з 11:30 до 13:30, поліклініка міської лікарні № 2 — з 11:00 до 16:00, а комунальна аптека працюватиме щодня в ті самі години.

Про це повідомляють у Краматорській міській раді.

Із 1 листопада 2026 року заклади охорони здоров’я Краматорська змінять режим роботи через подовження комендантської години. Новий графік стосуватиметься Центру сімейної медицини, поліклініки міської лікарні № 2 та комунальної аптеки при лікарні.

Центр сімейної медицини Краматорська прийматиме пацієнтів у будні з 11:30 до 13:30.

Перед відвідуванням амбулаторії необхідно заздалегідь записатися до лікаря. Це можна зробити онлайн або через call-центр за телефонами:

050-357-07-05;

095-274-18-02;

42-00-98;

050-458-33-75.

Поліклініка КНП «Міська лікарня № 2» Краматорської міської ради працюватиме з понеділка до п’ятниці з 11:00 до 16:00.

Call-центр продовжить роботу у звичному режимі. Уточнити, які фахівці приймають пацієнтів, або записатися на консультацію можна в будні з 08:00 до 16:00 за телефонами:

050-171-44-55;

050-870-77-99.

Комунальна аптека КНП «Міська лікарня № 2» працюватиме щодня з 11:00 до 16:00.

Пацієнтам варто врахувати новий графік і заздалегідь планувати візити до медзакладів.

Стежте за новинами Донеччини в Telegram. Підписуйтеся на наш канал – там оперативно публікуємо головне протягом дня.

27 жовтня у Краматорську два російські FPV-дрони переслідували службовий автомобіль аварійно-диспетчерської служби Краматорського управління газового господарства АТ «Донецькоблгаз». Водієві вдалося уникнути прямого влучання, однак уламки першого безпілотника пошкодили автомобіль. Працівники не постраждали.

Про це повідомляють у службі Краматорського управління газового господарства АТ «Донецькоблгаз»

27 жовтня близько 16:10 російські FPV-дрони атакували службовий автомобіль аварійно-диспетчерської служби Краматорського управління газового господарства АТ «Донецькоблгаз». Інцидент стався на вулиці Марії Булгакової у Краматорську.

За словами працівників, під час руху за автомобілем Mitsubishi L200 почав переслідування російський безпілотник. Водій збільшив швидкість, намагаючись уникнути влучання.

Дрон не наздогнав автомобіль, почав набирати висоту, зачепився за гілки дерева та здетонував. Уламки пошкодили службовий транспорт.

Невдовзі за автомобілем почав переслідування ще один FPV-дрон. Водієві вдалося відірватися від безпілотника. Усі працівники залишилися живими.

Голова правління АТ «Донецькоблгаз» Вадим Батій наголосив, що найважливішим результатом інциденту стало те, що працівники не постраждали. За його словами, швидка реакція водія та обставини допомогли уникнути трагедії.

У компанії зазначають, що газовики в прифронтовому Краматорську щодня працюють в умовах небезпеки. Атака на службовий автомобіль вкотре продемонструвала ризики, з якими стикаються працівники аварійно-диспетчерських служб під час виконання своїх обов’язків.

З 1 листопада 2026 року відділення ПриватБанку в Краматорську та Слов’янську працюватимуть за зміненим графіком. Через подовжену комендантську годину клієнтів обслуговуватимуть із 11:00 до 16:00, а у вихідні відділення не працюватимуть.

Про це повідомляють у Краматорській раді.

З 1 листопада 2026 року ПриватБанк змінить графік роботи відділень у Краматорську та Слов’янську на Донеччині. Через подовжену комендантську годину клієнтів прийматимуть із 11:00 до 16:00 без перерви.

У Краматорську працюватиме одне відділення банку. Воно розташоване в центральній частині міста, у районі ЦУМу та Будинку культури НКМЗ, за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 13-11Н.

У Слов’янську клієнтів обслуговуватиме відділення на вулиці Центральній, 38.

Відділення працюватимуть із понеділка до п’ятниці, субота та неділя – вихідні.

До кінця жовтня, з 26 до 30 числа, відділення ПриватБанку в Краматорську та Слов’янську працюватимуть за попереднім графіком — із 08:00 до 16:00.

«Я хочу в той Краматорськ, що був до війни», – говорить Надія Корабльова, яка після повномасштабного вторгнення виїхала з родиною до Німеччини. Там вона вивчила мову, працювала в реабілітаційній сфері й тепер навчається на фізіотерапевтку. Її чоловік лікується та працює на кухні у медзакладі. Попри нове життя, роботу й можливості, Надія сумує за домом і не знає, чи зможе повернутися до рідного міста. Свою історію вона розповіла журналістці «Антикризового медіа-центру».

У Краматорську я професійно викладала йогу шість років до повномасштабного вторгнення. Мала проводити заняття зранку 24 лютого, але всю ніч не могла заснути через погане передчуття. Я бачила, як до аеродрому летіли ракети, наче метеорити, й вибухали. Це було жахливо. Відразу розбудила чоловіка і шестирічну доньку, і ми поїхали в Білозерське біля Добропілля. Здавалося, в маленькому містечку буде не так страшно. Там ми прожили пару тижнів, але тихіше не ставало, і ми повернулися до Краматорська за речами. Планували зняти квартиру чи хатинку на заході України. Зрештою зупинилися в Луцьку, прихисток вдалося знайти у спортзалі. Нам не вдавалося винайняти житло за адекватною ціною. Також пробували влаштуватися на роботу. Я пішла в йога-студію, де мені запропонували лише волонтерити. Ще знайшла єдине оголошення про роботу касиром, але зарплати не вистачило б навіть на оренду.

Мій чоловік має інвалідність. Його перевірили у військкоматі й дали дозвіл на виїзд за кордон. Тоді у фейсбуці була група, де німці пропонували допомогу українським біженцям. Я написала туди оголошення про нашу родину, і відгукнулося дуже багато людей. Ми вибрали німкеню, яка жила з двома доньками в Нижній Саксонії, неподалік від Нідерландів. Їхали дуже довго, ночували в Польщі. Коли опинилися в Німеччині, то у якийсь момент подумали повернутися назад, бо все здавалося дуже дорогим – боялися, що не вистачить грошей.

Ночували на заправці, вже брудні й замучені, аж раптом зустріли одного чоловіка. Він розповів, що й сам був біженцем із Туреччини, й запросив нас до себе в Лейпциг – переночувати, поїсти й помитися. Ми відмовилися, а він дав нам 50 євро на бензин. У цьому ми побачили знак і поїхали далі. Наша німкеня зустріла нас із тортом, бо в чоловіка був день народження. Вона багато допомагала українським родинам, приймала їх і швидко знаходила квартири. Та ми в неї затрималися на чотири місяці й допомагали по господарству. Вдень я ходила на мовні курси, а ввечері поралася на стайні та готувала їжу. Однак нам було складно так довго жити в одному господарстві без власної кухні й туалету. Зрештою німкеня знайшла нам окрему квартиру й допомогла з переїздом.

Серце мого чоловіка слабшало – й лікарі рекомендували термінову операцію. Однак перша була невдалою. Я ще погано розуміла німецьку й не розібралася в усіх тонкощах. Зрозуміла, що частина його серця не працювала й потрібна друга операція. Чоловіку поставили кардіостимулятор, але виникло ускладнення. Тільки після четвертої операції, два роки тому, все налагодилося, і він навіть зміг почати працювати.

Операції покрила страховка, але ми мали доплачувати 10 євро за кожен день перебування в стаціонарі. Тут у лікарнях дуже добрий догляд: хороше харчування, реабілітація в центрі з басейном. Але, коли йдеться про операції, потрібні зв’язки – як тут кажуть, «вітамін B» (від «bitions» – стосунки). Четверту операцію ми так і робили: одна жінка порекомендувала мені свого знайомого професора. Та ми нічого не доплачували. Він навіть не прийняв подарунка.

Коли я приїхала в Німеччину, одна жінка запропонувала мені влаштуватии йога-день. Тоді ще майже не розмовляла німецькою. Однак усі були задоволені, й мене найняли на роботу. На жаль, лише викладанням йоги тут не проживеш – це може бути тільки підробітком.

Фото героїні

Поки лікували чоловіка, я закінчила мовні курси до рівня «B2» і знайшла роботу практиканткою у фізіотерапії. Це вже було моє основне джерело доходу. Я робила масажі, проводила вправи, а також працювала йога-тренеркою. Сподівалася, що тут визнають мій диплом українського інституту з фізіотерапії, але навіть за допомогою адвоката цього не вдалося домогтися.

Мене любили і колеги, і керівниця. Її дуже тішило, що я допомагала людям, використовуючи методи, які опанувала в Україні. Вона давала мені премії й оплачувала бензин для поїздок на роботу. Однак це було дуже важко: годинами на ногах, до того ж у зовсім іншому темпі – лише 20–25 хвилин на пацієнта. Психологічно складно приймати по 15–20 пацієнтів, які постійно говорили німецькою. Хоча сама робота мені дуже подобалась, і віддача була чудовою: серед пацієнтів та колег у мене з’явилося багато друзів. В Україні я ніколи так не працювала й не навчалася, як у Німеччині: зранку – мовні курси, потім – до чоловіка в лікарню, далі – на роботу. І ще треба доньку нагодувати. Це був дуже складний період, і тільки робота йога-інструкторкою приносила мені розраду. Я утримувала нашу сім’ю, постійно була втомлена й замучена, а чоловік перебував у депресивному стані під час тривалої реабілітації.

Зараз моє основне заняття – навчання на фізіотерапевтку, за яке отримую стипендію від міста. В Україні я теж навчалася за цією спеціальністю, але тут мені дуже складно: анатомію викладають латиною, як для лікарів. Я – єдина іноземка в групі й поки не впевнена, що залишуся, адже вимоги дуже високі. Якщо складу пробний іспит, то навчатимуся три роки, а стипендію підвищуватимуть щороку. Якщо пройду цей шлях, то зможу відкрити власну невелику фізіотерапевтичну практику. Мою роботу для людей оплачуватиме медична страховка. Хоча це фізично важка робота, такий варіант надійний, бо медичним працівникам дають робочу візу. Другий варіант мого розвитку – робота йога-інструкторкою. Однак він може стати перспективним лише через 5–10 років.

Фото героїні

Мій чоловік та

Читати повністю…