Як змінюється сучасна українська мова: львівська мовознавиця розповіла про діалект, суржик і сленг
27 жовтня в Україні відзначають День української писемності та мови. Це ще одна нагода згадати про багатство рідної мови, її історію та сучасний розвиток. У різних регіонах країни побутують свої діалекти, у молодіжному спілкуванні поширюються сленг та англіцизми, а суржик залишається предметом мовних дискусій.
Чим діалект відрізняється від суржику, чи збагачує сленг українську мову та як удосконалити власну грамотність? Про це розповіла кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри української мови імені професора Івана Ковалика Львівського національного університету імені Івана Франка, провідна фахівчиня Лабораторії діалектологічних та ономастичних студій Оксана Мосур.
У кожній області України можна почути різні слова, які позначають одне й те ж явище чи предмет. Наприклад, навіть звичайне, на перший погляд, слово «картопля» на Львівщині та Івано-Франківщині найменуватимуть по-іншому, як-от: бульба та мандебурка. До слова, раніше Інститут мовознавства імені O.O.Потебні НАН України опублікував карту назв картоплі, які використовують в різних областях країни. Саме такі слова називають територіальним діалектом.
Мовознавиця Оксана Мосур розповідає, що діалект — різновид певної мови, що разом із літературним становить національну мову, а також — це засіб спілкування між представниками однієї територіальної чи соціальної групи. Загалом у мовознавстві розрізняють територіальні і соціальні діалекти.
В українській мові виділяють три наріччя: північне, південно-західне та південно-східне. Вони й поділяються на окремі територіальні діалекти (або також їх називають говори), а ті — на говірки, які характерні для певних населених пунктів.
«Наприклад, південно-західне наріччя складається з наддністрянського, гуцульського, надсянського, покутсько-буковинського, бойківського, лемківського, закарпатського, подільського і волинського говорів. Вони ж є об’єднаннями говірок (мовлення окремого населеного пункту). У говорах часто збережені архаїчні риси української мови, наприклад, давні форми двоїни (дві руці, дві нозі замість літературного дві руки, дві ноги), минулого часу (жилисмо замість літературного ми жили, жилисте замість ви жили)», — пояснює мовознавиця.
На законодавчому рівні підтримку українських діалектів і говірок офіційно закріпили в Законі України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», який ухвалили 25 квітня 2019 року. Як підкреслює фахівчиня, у третій статті (у пункті 6е) цього закону затвердили підтримку української мови шляхом сприяння популяризації діалектів і говірок української мови та їх збереження. За словами мовознавиці, в цьому контексті популяризація територіальних діалектів у культурному просторі є позитивним явищем, оскільки діалектна мова побутує переважно в усній формі.
«На мою думку, ставлення до українських діалектів сьогодні змінилося. Маємо позитивні тенденції. Використання регіональних говорів у піснях, художніх творах, фільмах передає колорит зображуваної події, стилізує мовлення, і, водночас, стає джерелом для вивчення діалектів, знайомить громадськість з багатством діалектного мовлення», — каже Оксана Мосур.
Підкреслимо, на філологічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка функціює Лабораторія діалектологічних та ономастичних студій, працівники якої укладають архів авдіо- та відеозаписів діалектного мовлення респондентів з різних регіонів України. Окремі записи можна послухати на YouTube-каналі лабораторії.
Серед соціальних діалектів (або соціолектів) у мовознавстві вирізняють сленг, жаргон і арго, що є соціальними різновидами національної мови, які вживають у середовищі окремих соціальних, професійних, вікових та інших груп.
«Територіальні діалекти (говори), про які ми говорили, виявляють специфіку на всіх мовних рівнях, а соціальні діалекти відрізняються від літературної мови лише на лексичному і фразеологічному рівні», — наголошує мовознавиця.
Як вона пояснює, сленг — це різновид соціолекту, неофіційна, емоційно забарвлена, динамічна система слів і виразів низького і фамільярного стилю, яку використовують певні соціальні, вікові, професійні групи для неформального спілкування.
Сучасний сленг активно поширюється через соціальні мережі, цифрові платформи та глобальні культурні тенденції. Особливо помітним є вплив англійської мови: у повсякденному спілкуванні молоді з’являються нові запозичення, скорочення та вислови, які швидко стають популярними в інтернеті. Для прикладу, сьогодні та крайні роки є популярними такі сленгові слова як-от:
«Сленг і збіднює мову, бо його базою є англізми, малозрозумілі іншим соціальним групам слова, але, водночас, і збагачує її новими словами, хоч і неофіційними, оскільки показує, що лексична система мови є динамічною, може поповнюватися новими одиницями, а деякі виходять з ужитку. Соцмережі сприяють швидкому поширенню таких слів, особливо серед молоді», — зазначає Оксана Мосур.
За словами Оксани Мосур, первісно слово «суржик» означало «суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю, ячменю й вівса тощо; борошно з такої суміші». Зокрема, у мовознавстві суржиком відповідно називають нечисту мову; елементи двох або кількох мов, об’єднані штучно, без дотримання норм літературної мови.
Як пояснює мовознавиця, виникнення суржику в Україні пов’язане зі складними історичними обставинами. Зокрема, російська та українські мови протягом тривалого періоду на території України співіснували в нерівних умовах і соціально-політичному статусі.
«Суржик — це негативне явище, яке є наслідком колонізації, примусової росіянізації і витіснення української мови практично з усіх сфер її функціонування. Нейтрально суржик можна сприймати хіба в тих випадках, коли людина намагається перейти на українську мову, але ще не до кінця засвоїла мовні норми», — наголошує Оксана Мосур.
Окреме місце суржик посідає в літературі та музиці. За словами фахівчині, автори та авторки можуть свідомо використовувати його для індивідуалізації персонажів, передавання особливостей певного регіону або реалістичного відтворення мовлення в конкретну історичну епоху. У таких випадках суржик є одним із елементів авторського стилю.
Важливо також розрізняти суржик і діалект. Як підкреслює мовознавиця, територіальний діалект — це історично сформоване мовне явище, характерне для певної місцевості. Натомість суржик — виключно штучне мовне явище.
Як діалект, так і суржик можуть використовувати у своїй творчості сучасні музиканти.
Так, гуцульський діалект можна почути у піснях сучасної виконавиці FIЇNKA:
Водночас суржик та слобожанський діалект використовує у своїх піснях гурт «Курган і Agregat»:
Увага! Контент нижче може містити ненормативну лексику, 18+:
Щоб удосконалювати власне мовлення, варто не лише запам’ятовувати правила, а й регулярно взаємодіяти з якісними українськомовними текстами. Оксана Мосур радить звернути увагу на щоденні звички, які допомагають поступово покращувати грамотність.
Зокрема, мовознавиця рекомендує:
Водночас цей перелік не є вичерпним. Як наголошує Оксана Мосур, найважливіше — мати бажання змінювати власні мовні звички та послідовно працювати над собою.
Раніше Оксана Мосур також розповіла, як правильно писати слова за українським правописом 2019 року.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
27 жовтня 2026
