«Закохатися. Дочекатися. Зберегти» — щемлива поезія Вікторії Якобчук з Тернопільщини
Є вірші, які читаєш очима, а відчуваєш усім серцем. У них — щось дуже близьке й знайоме: тихі мрії, довгі очікування, тепло рідних обіймів і щастя нарешті бути поруч із тим, на кого так чекало серце.
Саме такою є поезія Вікторії Якобчук «Закохатися. Дочекатися. Зберегти». У цих трьох словах — ціла історія кохання: зустріти почуття, пройти крізь сумніви й відстані, дочекатися своєї людини та зберегти ту ніжність, яка робить світ теплішим.
Цей вірш — про любов без зайвих обіцянок, про бажання затримати щасливу мить і про щирість, із якою хочеться відкрити іншій людині своє серце. Про те особливе відчуття, коли поруч стає так рідно, що більше нічого не потрібно.
Закохатися.Дочекатися.Зберегти.
В цьому світі незнаномустільки заплаканих осеней.
Може, легше було б від тебе втекти?Може й легше…а потім хоча би ще нічку попросимо…
Так намріятись.Цілувати знов.На вікИ.
Щоб в обіймах було найтеплішена цілому світі.
Ми так палко торкались любові рукиІ любилися так,як малесенькі діти.
Дочекалась тебе.
Таке рідне все.І моє.
Засинала щовечораз теплою ніжністю літа.
Скільки світ нам щоразулюбові і світла дає?
Стільки ж часу в очах…
я безмежною щирістю гріта…
- Останні
- Популярні
- Жовтень, 25
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
Новини по днях
26 жовтня 2026
