Метелик у мистецтві: як художники та майстри відтворювали красу крил (ФОТО)
У різних видах мистецтва та протягом століть ця крилата комаха була джерелом художнього натхнення.
Чим же метелики приваблюють нас так, що ми, буває, скрикуємо від захвату, коли вони пурхають поруч? Від крил, що нагадують дорогоцінні камені, до невагомої грації — метелик несе в собі радість, яка здається надмірною для такої крихітної істоти. Ця особливість надихала митців зафіксувати у вічній формі те, що природа зробила таким швидкоплинним: художники зображували його на полотнах, майстри інкрустували його крилатий силует у вишукані меблі, а ювеліри відтворювали його переливи у блискучих дорогоцінних каменях. У образотворчому мистецтві, декоративно-прикладному мистецтві та моді метелик залишається ніжним нагадуванням про красу світу.
Картина «Дочки художника, що ганяються за метеликом» була написана в той час, коли Томас Гейнсборо (1727–1788) ще тільки закріплював свої позиції в Іпсвічі, містечку в графстві Саффолк, Англія. Цей подвійний портрет його дочок, Мері та Маргарет, є одним із найніжніших зображень у британському мистецтві. Дві маленькі дівчинки, тримаючись за руки, ганяються за метеликом у лісі. Тут немає ні формальної студійної постановки, ні запозичених міфологічних мотивів. Гейнсборо ставиться до своїх дітей з тією ж пильною невимушеністю, яку він згодом втілить у своїх пейзажах: дівчатка існують у природному світі, а не позують на його тлі.
Гейнсборо влучно передає зосередженість дітей у розпалі гонитви через їхні милі, зосереджені вирази обличчя. Метелик, ледь помітний у верхньому лівому куті, закріплює сцену дитячої радості, водночас натякаючи на те, як швидко минають такі миті.
Століття потому в Америці Вінслоу Гомер (1836–1910) знайшов свій власний підхід до цієї теми через спокійні ритми природного світу. До 1878 року Вінслоу Гомер працював у меншому, більш інтимному масштабі, зосередивши свою увагу на неквапливих аспектах американського сільського життя. Картина «Метелики» належить до цього споглядального періоду. На «Метеликах» крилаті комахи зависли серед трави та польових квітів, а молода жінка простягає руку, щоб зловити їх у свою сітку; все це виконано у характерній для художника манері.
Манера Гомера відкидає сентиментальність. Там, де академічний художник міг би розташувати метеликів так, щоб створити романтичний ефект, наче з дорогоцінних каменів, Гомер трактує їх як факти видимого світу. Його палітра жовтих і зелених відтінків навіює спеку пізнього літа, передвіщаючи ліричну стриманість його пізніших акварелей з Адірондаків та штату Мен.
Шафа XVIII століття з орнаментом у вигляді метеликів є зразком японської традиції лакового мистецтва Рюкю: червоний лаковий фон оживає завдяки метеликам, виконаним у чорному та золотому лаку з інкрустацією перламутром. Отвір у задній стінці свідчить про те, що колись у цьому виробі зберігалися священні предмети.
Метелики зображені в польоті, їхні крила покриті шарами кольорового лаку, що змінюють відтінки та мерехтять залежно від руху глядача. У японському декоративному мистецтві метелики асоціюються з сімейним щастям та довголіттям, що робить їх ідеальною прикрасою для предмета, призначеного для дому.
На іншому кінці світу європейські майстри тієї ж епохи втілили подібні декоративні імпульси у легкій пишності стилю рококо. Виготовлена у 1755 році робота «Кошик з квітами» є одним із найчарівніших збережених творів недовгої фабрики «Сент-Джеймс», яка діяла в Лондоні з 1749 по 1759 рік під керівництвом французького ювеліра Шарля Гуена. Хоча сусідня фабрика «Челсі» мала значний вплив, фабрика «Сент-Джеймс» сформувала власну самобутню та чарівну візуальну ідентичність. Вироби фабрики «Сент-Джеймс» є яскравими прикладами англійського рококо: вони химерні, асиметричні та оживлені барвистими квітковими мотивами.
Метелик з фіолетовим тілом сидить на верхівці купки порцелянових квітів. Делікатна за матеріалом, але грайлива за духом, «Кошик з квітами» демонструє, що вишукана порцеляна може бути безтурботною.
Більше ніж через два століття американська керамістка Сьюзан Тейер перенесла скромний чайник у світ фантазії завдяки твору «Чудо дня прання». Назва декоративного твору Тейер навіює думки про домашнє життя, повсякденність, щось ретельно вимите. Але цей чайник — це набагато більше. Тейер наповнила його поверхню цілою екосистемою: тигр, що крадеться біля основи, гусениці, які повзуть з грона винограду, та метелики, що сидять на ручці, носику та кришці.
Цей твір вписується в багату американську традицію наративної керамічної скульптури, що черпає натхнення з народного мистецтва, природничої історії та традиційного ремесла. «Чудо» дня прання полягає не у видаленні плями, а у відкритті бурхливого уявного світу всередині звичайного предмета. Цей твір, подарований Смітсонівському інституту на честь матері художниці, несе в собі додаткові відтінки дива та ностальгії.
По той бік Атлантики швейцарські майстри 1840-х років прагнули зробити подібне захоплення несподіванкою та перетворенням, приховуючи його в деяких із найвишуканіших витворів годинникового мистецтва. Ці годинники, що заводилися ключиком і були спроєктовані як приховані підвісні годинники, мали форму квітів та комах, а їхні поверхні були прикрашені емаллю у техніках «шамплеве» та «гільоше». Вони були об’єктом жадання європейської та азіатської еліти і були не лише годинниками, а й справжніми ювелірними прикрасами.
Крила годинника у формі метелика були виконані з напівпрозорої емалі на золотій основі, а потім розписані так, щоб відтворити візерунки конкретного виду метелика. Механізм був прихований усередині корпусу, а крила можна було розкласти, відкриваючи циферблат, що дозволяло власнику одним жестом здивувати та порадувати оточення.
Поки швейцарський годинникар приховував диво під крилами метелика, ювелір прагнув змагатися з самою природою: Метелики зачаровують самі по собі, але метелик, інкрустований діамантами, — це зовсім інша справа. Ця брошка кінця XIX століття, що входить до числа найвизначніших екземплярів у знаменитій колекції комах Дебори Кавендіш, герцогині Девонширської, виконана в золоті; її крила складаються з діамантів круглої огранки та діамантів у формі подушки, а очі виконані з рубінів-кабошонів.
Ця брошка була частиною традиції, що започаткувалася в день її весілля 1941 року, коли майбутній герцог Девонширський подарував їй діамантову брошку у формі метелика. Майже на кожну річницю їхнього 63-річного шлюбу він дарував їй нову прикрасу у вигляді комахи. Вона стала відомою тим, що носила свої брошки густими скупченнями вздовж оксамитових рукавів своїх жакетів, і один лише одяг містив у собі цілу колекцію природничої історії.
Ця брошка, що датується приблизно 1880 роком, відображає європейське відродження ювелірних технік епохи Ренесансу та бароко: у її крилах майстерно використано тонкі асиметрії каменів різного огранування, щоб відтворити фактуру справжніх крил метелика.
Від лісу Гейнсборо до рукава герцогині Девонширської метелик пройшов через фарбу, лак, порцеляну, емаль і золото. Кожен матеріал вловлює у своїх крилах щось своє: швидкоплинну радість дитини, винахідливість майстра, відданість чоловіка, що відновлюється з кожною річницею. Хоча теми та масштаби не можуть бути більш різними, у всіх них є схоже бажання утримати, і той самий імпульс залишається незмінним: утримати й зберегти швидкоплинну красу.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
15 жовтня 2026
