Що читали житомиряни 140 років тому: як газета «Волынь» приносила місту новини без радіо й інтернету
У 1886 році — рівно 140 років тому — житомирянин, який хотів знати, що відбувається у місті й за його межами, міг розгорнути місцеву газету «Волынь». Тоді вона вже виходила тричі на тиждень. А за кілька років стала щоденною.
Ні радіо, ні телебачення, ні тим більше інтернету ще не було. Проте інформаційна стрічка у житомирян фактично вже існувала: офіційні рішення, міська хроніка, новини з інших регіонів, повідомлення з-за кордону, судові справи, театр, книжки, наука, реклама і термінові телеграми.
Газета «Волынь» почала виходити у Житомирі в 1882 році. Її попередником був «Житомирский листок», а ще раніше — «Житомирский листок объявлений», у якому переважали приватні та комерційні оголошення.
Поступово видання змінилося. Як зазначає Енциклопедія сучасної України, «Волынь» стала громадсько-політичною та культурною газетою. У 1882–1885 роках вона виходила двічі на тиждень, у 1886–1888 роках — тричі, а від 1889 року фактично перетворилася на щоденне видання.
Тобто саме 140 років тому житомиряни вже отримували новий номер кілька разів на тиждень — доволі швидкий інформаційний ритм для міста кінця XIX століття.
Дослідниця Олена Біла, яка аналізувала старі випуски «Волыни», описує набір рубрик, що дивовижно нагадує структуру сучасного новинного сайту.
Був офіційний відділ із новими розпорядженнями та іншими документами. Окремо виходили «Телеграммы “Волыни”» — короткі оперативні повідомлення. «Иностранные известия» та «Заграничные известия» розповідали про події за межами імперії, а «Внутренние известия» — про життя Волинської губернії, міське самоврядування та події регіону.
Була й своя «Судебная хроника». У розділі про мистецтво, літературу та науку читач міг натрапити на театральні новини, рецензію на книжку, повідомлення про винахід, літературний текст або вірш.
А поруч — звичайні оголошення. Те, що сьогодні розійшлося між новинними сайтами, соцмережами, афішами, дошками оголошень і рекламними сервісами, тоді могло сусідити на кількох газетних шпальтах.
Окремий інтерес становив спосіб, у який інформація потрапляла до Житомира. Газета передруковувала й аналізувала повідомлення інших видань, використовувала телеграфні новини, а згодом мала рубрики ранкової та нічної пошти.
На початку XX століття серед постійних назв уже зустрічалися «Телеграммы Волыни», «Утренняя почта», «Ночная почта», «Местная хроника» та «Земская хроника». З’являлися також кореспонденції з Бердичева, Рівного, Ковеля та інших міст.
Фактично читач отримував одну газету, але всередині неї — місцеву стрічку, регіональні повідомлення та добірку подій із великого світу.
Газетні сторінки сьогодні цікаві ще й тим, що зберегли реакцію міста на події, які давно стали історією.
Наприклад, коли у серпні 1899 року в Житомирі запустили електричний трамвай, «Волынь» описувала, як містяни звикали до нового транспорту. У нашому матеріалі про стару Соборну площу зберігся фрагмент тогочасної газетної реакції на появу трамвая.
Того ж періоду в газеті можна було знайти театральну афішу, повідомлення про концерти, велосипедні змагання, рекламу житомирських закладів або лист читача про міські розваги.
Такі дрібні повідомлення сьогодні іноді розповідають про повсякденний Житомир більше, ніж великі офіційні документи: куди люди ходили ввечері, що їх обурювало, за що платили, якими новинками захоплювалися.
У житомирської газети була й несподівана літературна сторінка. Наприкінці 1897-го — на початку 1898 року в редакції «Волыни» працював Михайло Коцюбинський. Він готував оглядові матеріали та вів рубрику «Світло і тіні російського життя».
У газеті також друкувалися твори й матеріали письменників, серед яких Олександр Купрін, Василь Стефаник та Іван Франко в перекладах. Видання писало про гастролі театральних труп і вистави за п’єсами українських драматургів.
Не варто уявляти, що «Волынь» лежала на столі в кожній житомирській оселі. Дослідження періодики наводить показовий факт: у 1900 році в усій Волинській губернії газету передплачували 1104 особи, тоді як населення губернії становило близько двох мільйонів.
Дослідники пояснюють це, зокрема, високою для багатьох мешканців вартістю передплати. Особливо обмежений доступ до преси мали селяни.
При цьому «Волынь» поступово розросталася. З 1910 року до неї почали виходити ілюстровані додатки з фотографіями, портретами, карикатурами та зображеннями визначних подій.
Для сучасного читача найцікавіше у «Волыни» навіть не те, що понад століття тому місто мало власну велику газету. А те, наскільки знайомими виглядають теми.
Міська влада. Транспорт. Суд. Театр. Ціни. Нові технології. Події в інших країнах. Листи читачів. Оголошення. Термінові повідомлення.
Змінювався спосіб доставки новин — від друкарського верстата й телеграфу до смартфона. Але бажання житомирян знати, що відбувається у власному місті й у світі, за 140 років майже не змінилося.
Стежте за історіями старого Житомира та новинами міста у Telegram, Facebook та Viber.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
4 жовтня 2026
