На зміну дипломатам-аматорам іде професійний шпигун?
На Заході нарешті гучно заговорили про непрофесіоналізм Віткоффа та Кушнера, що й недивно.
Обидва були й залишаються ділками-девелоперами, які не мають жодного дипломатичного досвіду та найменшого розуміння геополітичних процесів.
При цьому Кушнера одночасно жартома й всерйоз називають «впливовим дипломатом».
Результати їхньої діяльності щодо України, Ірану та Гази є нульовими, а часто навіть негативними.
Характерно, що досвідчений Рубіо, якому за посадою належить цим займатися, не особливо втручається у ті питання, де проявляють активність Віткофф і Кушнер, аби не псувати власну репутацію.
Очевидно, щось подібне почав усвідомлювати Трамп, який сам є ділком, а не президентом, до того ж ділком, схильним до самодурських учинків, які ведуть до банкрутства та краху бізнесу.
Трамп почав розуміти, що «щось пішло не так», і до українського питання він несподівано залучає професійного розвідника та/або «шпигуна» – директора ЦРУ Джона Реткліффа.
Нагадаємо, що Реткліфф уже їздив до Москви для передачі послань московській верхівці.
Тепер же в медіа з’явилася інформація, що Реткліфф опікуватиметься українським питанням на постійній основі — чи то замість, чи то, найімовірніше, спільно з Віткоффом та Кушнером, або ж тільки з Віткоффом.
Поки що говорити зарано, але, можливо, це й на краще для України, оскільки Реткліфф у команді Трампа вважається одним із антимосковських «яструбів» і прихильників якомога ширшої підтримки України. За даними медіа, саме він став одним із головних ініціаторів безоплатного надання Україні розвідувальних даних, які дозволяють завдавати чутливих та ефективних ударів по ворогу, зокрема й за допомогою безпілотників.
Щоправда, речниця Білого дому негайно спростувала чутки про заміну Віткоффа з Кушнером на Реткліффа у переговорному процесі щодо України, до того ж зробила це у доволі істеричній формі. Але суті це не змінює…
Далі – про все зазначене детальніше з посиланням на відкриті джерела.
Отож, у західних медіа нарешті гучно заговорили про непрофесіоналізм «осіб, наближених до тіла» Трампа – його давнього ділового партнера Стівена Віткоффа та зятя Джареда Кушнера, відомих як «Вітьок і Зятьок».
Видання The Financial Times описує «бурхливу діяльність» Кушнера та Віткоффа як «сліпий дилетантизм».
Оглядач видання Едвард Люс справедливо наголошує: помилкове переконання, що перспектива отримання потенційних прибутків після війни може привести до миру, заважає американській дипломатії — від України до Гази та Ірану.
Як зазначається, хоча Марко Рубіо й є держсекретарем США та радником із національної безпеки — першим, хто об’єднав ці посади з часів Генрі Кіссінджера, — Рубіо тонко відчуває, коли справа приречена на провал.
Автор публікації з тонким сарказмом пише: хай то буде спроба виступити посередником у переговорах між Росією та Україною, перемовини з ядерної тематики з Іраном чи врегулювання ситуації в Газі — Рубіо бракує досвіду у сфері нерухомості, який президент Дональд Трамп прагне бачити у своїх перемовників.
Політики, як правило, прагнуть уваги публіки. Те, що Рубіо не переймається відсутністю уваги й не втручається в діяльність Віткоффа з Кушнером, говорить про багато що.
Джаред Кушнер і Стів Віткофф дійсно знаються на нерухомості — і обоє вони мільярдери, які змішують бізнес із політикою. Це додає їм авторитету, коли вони виступають від імені Трампа. Відчасти саме тому і Путін, і Володимир Зеленський поставилися до них із такою повагою під час їхньої безрезультатної поїздки до Москви та Києва минулими вихідними.
Вони приїжджають із валізами, повними обіцянок «взаємовигідного» інвестиційного буму, який нібито настане за будь-якою угодою. Проте їхні бажання переважають реальні можливості. Напрацювати успішну угоду й без того вкрай складно. Однак якщо їхня справжня мета — десерт, то вони, найімовірніше, зіпсують основну страву.
Основна тактика Кушнера й Віткоффа полягає у тому, щоб звабити своїх співрозмовників перспективою повоєнних багатств: навіщо українцям і росіянам продовжувати вбивати один одного, якщо вони можуть співпрацювати зі США у видобутку найважливіших мінералів і будівництві центрів обробки даних для штучного інтелекту?
Такий підхід свідчить про хибне розуміння обох політиків.
Хотя оцінки різняться, статки Путіна значно перевищують статки будь-кого з посланців Трампа, як і самого Трампа. Путін прагне того, чого не купиш за жодні гіпотетичні домовленості після припинення вогню, а саме — повернути Україну під владу Москви, повністю чи частково.
Десерт так само не стоїть на першому місці в думках Зеленського. Його завдання — захистити Україну від Росії. На практиці саме бізнес-перспективи утримують Трампа та його посланців у грі, а не навпаки. Зацикленість на майбутніх вигодах лише віддаляє їх від Ельдорадо.
Аналіз ситуації в Росії та в Україні з точки зору бізнесу показує, що Росія має більше значення, оскільки вона більша й володіє більшими природними ресурсами.
Аналіз ситуації в контексті війни свідчить про те, що Україна має перевагу як сторона, що обороняється. Україна інноваційніша, бо змушена бути такою. Як мовиться: «Якщо Росія припинить воювати, війна закінчиться. Якщо Україна припинить воювати, Україна закінчиться».
Відвідавши Росію за останні 18 місяців сім і три рази відповідно, Віткофф і Кушнер мали б зробити Київ першою зупинкою у своїй нещодавній поїздці. Але спочатку вони вирушили до Москвы. Відтак вони представили Зеленському пропозицію Путіна, яка, за повідомленнями, була ще жорсткішою за ту, яку президент України відхилив раніше. Якщо нові умови виглядали так, ніби їх вигадали в Кремлі, то це тому, що саме там їх і вигадали.
Те саме стосувалося й незграбно перекладеного плану мирного врегулювання з 28 пунктів, який Путін підготував для Віткоффа у листопаді минулого року. Один із пунктів цього плану полягав у тому, що США виступатимуть посередником у будь-якій суперечці між НАТО та Росією. При цьому поза увагою залишався той факт, що США й надалі є членом НАТО. Навіть початківець помітив би такий викрутас.
Але Віткофф і Кушнер, схоже, так само мало знаються на геополітичних тонкощах, як добре розуміються на угодах із нерухомістю за залучені кошти. Як правило, на перемовинах їх не супроводжують експерти.
Безпідставна впевненість у власному розумінні ядерного паливного циклу під час зустрічі між США та Іраном у Женеві наприкінці лютого сприяла рішенню Трампа розпочати операцію «Епічна лють» двома днями пізніше.
Спостерігачі з Оману та Великої Британії вважали, що Іран зробив життєздатний хід. Віткофф і Кушнер так не вважали. Проте угода, рівноцінна чи навіть краща за угоду Барака Обами, вважалася досяжною, якщо дати їй час.
Обамі знадобилося 20 місяців, щоб домовитися про ядерну угоду між США та Іраном 2015 року. Американські експерти з ядерної енергетики брали участь у кожному етапі перемовин. Жоден із них не приєднався до Віткоффа й Кушнера в Женеві.
Якби Трамп міг отримати сьогодні те, що Іран пропонував на початку цього року — розбавлення більшої частини свого розщеплюваного матеріалу під наглядом, — він із радістю погодився б на це. Іншими словами, Кушнер і Віткофф не виправдовують покладених на них сподівань і коштів.
Те саме стосується й Гази, яку обидва посланці Трампа змальовують як привабливий прибережний регіон.
Кушнер стверджує, що Газа «могла б бути дуже цінною». І знову зять президента відволікається на гроші. Він запропонував поетапно виселяти населення Гази із сектора на час його відбудови. Минулого тижня Кушнер заявив, що Газа «по суті збудована неурядовими організаціями та терористами». На його думку, цю роботу мають узяти на себе девелопери.
Як і Віткофф, Кушнер формально відмовився від будь-яких особистих комерційних інтересів у зв’язку з передбачуваним майбутнім бумом у Газі. Білий дім нагадує нам, що кожен із них невтомно та безоплатно працює на благо американського народу.
Ділова репутація Кушнера за кордоном залишає бажати кращого.
Він допоміг довести Албанію до межі «кольорової революції» завдяки угоді щодо будівництва до 10 000 розкішних вілл у охоронюваній прибережній зоні. Учасники масових протестів обрали за талісман фламінго, які мешкають уздовж узбережжя.
«Якби не Джаред Кушнер… нікому б і діла не було до фламінго», — заявив газеті FT прем’єр-міністр Албанії Еді Рама, який опинився у скрутному становищі.
Нещодавно Кушнер відмовився від угоди щодо будівництва Trump Tower у Сербії, відчасти через аналогічну негативну реакцію.
«Албанія не продається», — заявляють албанці, які зазвичай налаштовані проамериканськи.
Якби посланці Трампа дослухалися, то зрозуміли б, що інші куточки світу намагаються сказати їм те саме.
Менше з тим, видання The Wall Street Journal називає Джареда Кушнера «одним із найвпливовіших дипломатів у світі», очевидно, теж із сарказмом, хоча тут є й частка правди, оскільки Трамп «тикає» свого геть некомпетентного в дипломатії зятя всюди, де тільки можливо.
Видання наголошує, що Кушнер — зять Трампа й дуже близька до президента людина. До того, як його тесть уперше став главою держави, Кушнер не мав значного геополітичного досвіду, але згодом залучився до всіляких перемовин, від торговельних до реальних воєн.
Одразу після того, як Трамп залишив посаду президента 2021 року, Кушнер заснував інвестиційний фонд Affinity Partners, де й надалі обіймає посаду генерального директора. Affinity управляє активами на суму понад 5 мільярдів доларів. А серед його перших інвесторів були великі близькосхідні гравці.
Це призвело до того, що демократи почали заявляти про «конфлікт інтересів», проте Кушнера це не зупинило.
Зараз він, схоже, став впливовішим, ніж будь-коли.
На публіці Кушнер справляє враження «доброго поліцейського», з привітними посмішками та обережними кивками. Він не свариться на людей пальцем (принаймні публічно).
Свій підхід він пояснив цими вихідними на пресконференції в Києві.
«Ви знаєте, президент Трамп прийшов із ділового світу, — сказав Кушнер. — У діловому світі ви мислите в контексті взаємовигідного співробітництва. Як створити можливості для обох сторін, щоб вони могли діяти у власних інтересах? Війна — це від
- Останні
- Популярні
Новини по днях
10 вересня 2026
