Джеймс Бонд на мінімалках: як російські спецслужби перетворили європейських підлітків на дешеві дрони-камікадзе
Епоха романтичних розвідників у смокінгах, складних шифровок і глибоко законспірованих «кротів» у високих кабінетах остаточно пішла в архів. Замість того, щоб десятиліттями ростити кадрових шпигунів і платити їм дипломатичні зарплати, Кремль перевів диверсії в Європі на звичайний аутсорс через месенджери
Сьогодні підпалити стратегічний склад, сфотографувати ешелон з бронетехнікою чи пошкодити залізничну колію можна за ціною вживаного автомобіля та пари сотень євро, скинутих на картку місцевому підлітку. Поки західні спецслужби шукають традиційну агентуру та сором'язливо висловлюють чергову «глибоку стурбованість», Москва створила дешеву армію одноразових найманців, для вербування яких не потрібна ідеологія — достатньо банальної нудьги та бажання легкого заробітку, зазначає видання МІЛІТАРНИЙ.
Якісні фотографії військових об’єктів або колон. Диверсії проти військової техніки. Підпали заводів, що виробляють військову техніку, або складів із допомогою для України. Погрози та фізичне насильство проти активістів чи керівників оборонних підприємств. У минулому, наприклад у часи Холодної війни, такі дії виконували висококваліфіковані кадровики розвідки або шпигуни.
Масштабні, чітко скоординовані шпигунські мережі під керівництвом розвідників і дипломатів, які перебували у ворожій країні. Саме так різні спецслужби, зокрема радянський КДБ (пізніше — російська Федеральна служба безпеки, ФСБ), проводили свої операції десятиліттями. Це вимагало колосальних ресурсів, фізичної присутності, індивідуального вербування та ризикованих таємних дій. Не кажучи вже про те, що в разі викриття агентурної мережі держава, яка її заслала, могла зіткнутися з масштабною відплатою.
Проте, як і всі форми війни, збір розвідданих і диверсії також еволюціонують. Поки очі всього світу прикуті до України, де дешеві дрони та безпілотні наземні платформи трансформують поле бою, схожа революція відбувається і у світі таємних операцій. Замість використання висококласних агентів і шпигунів Росія вербує звичайних цивільних для проведення різноманітних прихованих акцій.
Читайте також: Дроти, таймери та ліві радикали, у Німеччині натрапили на третю за тиждень диверсію
Сама по собі це аж ніяк не новина, адже ЗМІ часто згадували про те, як росіяни вербують людей у месенджерах, зокрема в Telegram. Міністерство оборони Литви, наприклад, навіть опублікувало статтю про загрозу вербування дітей для виконання таких завдань.
Проте європейські країни реагують на цю нову реальність доволі пасивно й навіть уникають називати Росію країною-організатором — як і згадана стаття литовського Міноборони, де прямо не згадується Росія. Через це я вважаю, що справжній масштаб загрози серйозно недооцінений, і в цій статті проаналізую, як це вплине на майбутнє військових операцій та національної безпеки.
Чому Росія вербує цивільних для виконання своєї роботи? Після повномасштабного російського вторгнення в Україну у 2022 році сотні російських дипломатів (багато з яких були офіцерами розвідки та шпигунами) були вислані з Європи, США та Канади, тоді як ті, хто залишився, опинилися під значно пильнішим наглядом, а Європа посилила свій контррозвідувальний потенціал. Це істотно підірвало можливості Росії. Зіткнувшись із дефіцитом людських та інших ресурсів, російські спецслужби, такі як ФСБ та ГРУ (офіційно — Головне управління Генерального штабу Збройних сил РФ), перейшли до вербування цивільних осіб і кримінальних елементів у європейських країнах. Результатом цього стала безпрецедентна хвиля диверсій і шпигунства, які дехто називає актами гібридної війни.
Використання цивільних не є новим саме по собі (і Росія — не єдина країна, яка до цього вдається), проте в поєднанні з соціальними мережами та інтернетом сам масштаб, доступність і низька собівартість роблять це явище дійсно революційним. Це створює новий виклик для європейських військових і органів національної безпеки — нову реальність, де їм доводиться протистояти масі супротивників зсередини.
Читайте також: Чемодан, вокзал, тайга: у Європарламенті запропонували виганяти росіян із ФРН через диверсії
Але щоб зрозуміти, як це працює, ми спершу повинні з’ясувати, як саме людей вербують для виконання таких завдань. У медіа часто згадують про те, що вербувальники використовують популярний месенджер «Telegram», проте це не розкриває всієї картини. Ніхто не звертається до людей зі словами: «Привіт, не хочеш влаштувати диверсію на користь російської розвідки?». Вербувальники шукають потенційні цілі в соціальних мережах, на онлайн-форумах, у Telegram-каналах та інших месенджерах. Повідомляється, що існують Telegram-групи, де такий «підробіток» пропонується масово.
Виявивши потенційну ціль, вони виходять на зв’язок, надсилаючи невинні повідомлення та намагаючись здобути довіру, замість того щоб одразу пропонувати завдання. Якщо людина виявляється надійною (принаймні для базових доручень), вербувальники пропонують їй гроші або подарунки за виконання конкретних простих дій, наприклад перенести посилку з точки А в точку Б. Наприклад, чоловікам, які підпалили склад IKEA у Вільнюсі (Литва) у 2024 році, пообіцяли 10 тисяч євро та старий автомобіль BMW. Також людей можуть схиляти до співпраці за допомогою психологічного тиску чи шантажу.
Якщо завербовані особи успішно справляються із завданням (і мовчать про це), їм зазвичай дають подальші, часто значно небезпечніші завдання, такі як шпигунство чи диверсії. На відміну від традиційних форм розвідувальної діяльності, вербувальникам не потрібно фізично контактувати з кимось або взагалі перебувати в цільовій країні. Співробітники розвідки можуть вербувати людей і виконувати завдання в повній безпеці й заперечуваності, без ризику бути спійманими, викритими та викликати дипломатичний скандал.
Читайте також: Консулат — на вихід: Німеччина офіційно вказала Кремлю на його «гібридні» двері
Щоб зрозуміти масштаб цієї проблеми, ми маємо проаналізувати, ким є люди, які погоджуються виконувати таємні завдання для Росії. Хоча логіка підказує, що це можуть бути ображені на державу особи, проросійські елементи, злочинці тощо, реальність інша. Згадані групи людей справді є потенційними рекрутами, але ідеологічні мотиви не є головною рушійною силою цих дій. Основна причина прагматична — гроші. Росія націлюється на тих, хто шукає «легких» грошей, особливо на людей з уразливих верств (залежності, фінансові труднощі, кримінальне минуле), іммігрантів із Росії чи Білорусі (або навіть українських біженців).
Тривожною тенденцією є дедалі активніше залучення російськими спецслужбами підлітків, які прагнуть заробити, самоствердитися або діють через банальну нудьгу. Іншими словами, хоча ідеологічні екстремісти й корисні, Росії не обов’язково потрібні ті, хто ненавидить НАТО, Україну чи власний уряд. Усе, що їй потрібно, — це людина, яка відчайдушно хоче заробити кілька сотень євро.
І це розкриває справжній, дедалі більший масштаб проблеми. Йдеться не про жменьку ідеологічних «корисних ідіотів» чи радикалів, а про величезний пул потенційних помічників російської розвідки, які працюють заради грошової вигоди. Сучасні армії функціонують в екосистемі з величезною кількістю цивільних підрядників: кухарів, прибиральників, обслуговуючого персоналу, техніків, водіїв, логістів тощо. Не кажучи вже про безліч людей, задіяних в оборонному секторі, які виготовляють військову техніку та боєприпаси.
Водночас усе це співіснує з людьми, які просто живуть поруч із військовими об’єктами, важливою інфраструктурою чи заводами. І всі ці люди мають сім’ї, друзів, родичів. У менших країнах це десятки тисяч людей, у більших — потенційно десятки мільйонів. Маса людей, серед яких будь-хто потенційно може працювати на російську розвідку. І якщо органи нацбезпеки здатні виявляти й відстежувати радикалів або групи «п’ятої колони», а також перевіряти цивільних підрядників військових, передбачити, чи стане звичайний громадянин агентом російської розвідки, неможливо.
Читайте також: Диверсанти за оголошенням: як Росія використовує діаспори, кримінал та криптовалюту для дестабілізації Заход
Масштаб цієї проблеми стає ще загрозливішим, якщо поглянути, як працюють ці російські операції. Як уже зазначалося, кадровики не звертаються до потенційних цілей із запитанням, чи хочуть ті працювати на ФСБ. Завербовані, особливо підлітки, часто взагалі не знають, на кого вони насправді працюють або що виконують протизаконну роботу. Звісно, якщо в Telegram-каналі пропонують завдання на кшталт «підпалити техніку НАТО», можна здогадатися, кому це вигідно, проте це приклади більш прямих і насильницьких завдань.
Дуже часто завербована особа є лише однією ланкою у великому розвідувальному ланцюжку. Наприклад, агенту з Москви доручено знайти й пошкодити ділянку залізниці, якою перевозять військову допомогу для України. Через соцмережі агент може знайти когось із логістики (наприклад, водія), щоб з’ясувати точний напрямок руху допомоги.
Визначивши локацію, агент може зв’язатися з кимось іншим — працівником залізниці чи місцевим жителем, — аби підтвердити (наприклад, зробити фото), чи проходять потяги з допомогою через цю ділянку. Після підтвердження куратор може найняти людину з того району, щоб вона доставила інструменти для диверсії у визначене місце. Зрештою ще одна особа бере ці інструменти та пошкоджує колію.
У такому ланцюжку кожен діє окремо, не підозрюючи про існування інших, а сама диверсія планується та безпечно керується співробітниками розвідки прямо з Москви. Це надзвичайно ускладнює роботу контррозвідки, оскільки тут немає згуртованої групи кадрових агентів, а є лише кілька розрізнених людей. Навіть якщо одного спіймають, він нічого не зможе розповісти про решту.
Ситуацію погіршує й те, що через специфіку таких завдань завербовані можуть навіть не усвідомлювати, що працюють на іноземну розвідку. Прохання сфотографувати потяг, що проїжджає повз, або склад може здатися цілком безневинним. Розповідь інтернет-знайомому про військовий вантаж, який ти перевозиш, звучить невинно. Доставити сумку з інструментами з точки А в точку Б само по собі не викликає підозр. Наві
- Останні
- Популярні
Новини по днях
5 вересня 2026
