Український досвід, польська база, європейські компоненти: як Molfar створює нове покоління тактичних радарів
Чому R&D в цій ніші «з’їдає» мільйони євро та як стартап знаходить такі грошіУкраїнсько-польський стартап Molfar Defence Technologies, заснований лише 2026 року, нещодавно залучив 1,5 млн євро. Команда розробляє компактні тактичні радарні системи для раннього виявлення малих безпілотників, мікродронів і FPV – на тлі сильних завад, атмосферних аномалій і рельєфу.Потреба в таких рішеннях зростає разом із самою дроновою війною. «Нещодавно НАТО випустило стратегічний репорт із пріоритетами на найближчі 5–10 років, де трендом №2 назвали протидію БпЛА та захист повітряного простору. Бачимо, як масштабування вимірюється вже сотнями тисяч і мільйонами одиниць на рік. З'являються FPV-інтерцептори, які працюють на 100 км, змінюються діапазони радіозв'язку, додається автономія», – пояснює співзасновник Molfar Defence Technologies Максим Джеріхов.Як стартап залучає капітал у складний DeepTech-продукт? Чому розробка тактичного радара потребує десятків мільйонів євро? Як компанія закриває ланцюги постачання без китайських компонентів і формує команду з фахівців космічної галузі? Про це та багато іншого Mind розповів Максим Джеріхов.Як четверо співзасновників зібрали Molfar навколо радарної технології«У мене завжди була амбіція створити власну компанію. До того ж мав непоганий досвід роботи в динамічному середовищі глобального стартапу, де треба було будувати всі операції з нуля, – пригадує співзасновник Molfar. – Вирішальним моментом стало запрошення від давніх знайомих. Вони розробляли глибокі технології, але розуміли, що для створення системного бізнесу потрібна людина, яка візьме на себе операційну рутину, побудову процесів, залучення інвестицій і міжнародну стратегію».Співзасновник Molfar Defence Technologies Максим Джеріхов. Фото надано стартапомТак сформувалося ядро компанії, де ролі чітко розділили. Технічну частину взяли на себе три співзасновники з бекграундом у DeepTech: раніше вони створювали квантові гіроскопи, розробляли лідари та системи керування. Максим же очолив комерційний і стратегічний напрям, фандрайзинг, хайринг (використовуючи власну рекрутингову компанію) та очолив напрям розбудови відносин із партнерами й державою.Molfar заснували 2026 року. Спочатку під конкретну проблематику розробили й запатентували технологію, і лише після цього навколо неї почали будувати команду та юридичну структуру.Чому розробка радара потребує десятків мільйонів євроСтворення власного радара – принципово новий рівень. Стартап одразу потрапив у середовище надвисоких фінансових і технологічних бар'єрів, де доводиться опосередковано конкурувати з корпораціями, які будують свої системи десятиліттями.«Запуск розробки фінансували з власних заощаджень засновників: закривали базові задачі, збирали перші прототипи, фінансували RD. Завдяки кастомізації та власним інженерним рішенням вдається суттєво знижувати вартість розробки. Наприклад, проєктування та виготовлення першої AESA-антени обійшлося приблизно ушестеро дешевше, ніж аналогічні розробки в конкурентів або готові рішення», – пояснює Джеріхов.Та уточнює: «Але RD у галузі радіолокації – дуже дорога історія. Нещодавно залучили в команду фахівця, який до цього розробляв стратегічний радар із дальністю понад 1600 км. Так от, у його попередній компанії бюджет лише на розробку становив 2,5 млрд євро».У компанії наразі не розкривають ціноутворення. «Можу сказати, що системи подібного класу від провідних світових виробників коштують орієнтовно від 200 тис. євро до 2 млн євро – залежно від конфігурації та можливостей. Порівнювати нашу майбутню ціну з українськими аналогами на цьому етапі було б передчасно», – каже спікер.У цьому бізнесі самі лише компоненти коштують астрономічних грошей, а спеціалізоване вимірювальне обладнання й оренда лабораторій вимірюються десятками, а часом сотнями тисяч євро.«Оцінюючи аналоги, один із наших колег по ринку нещодавно заявив, що витратив на розробку свого радара 16 млн євро, – ділиться Джеріхов. – Ми не оприлюднюємо точну суму, скільки вже вклали та скільки ще залучимо, але точно йдеться про десятки мільйонів євро для створення системи, яка може конкурувати на світовому рівні. Забезпечувати такий масштаб виключно власним коштом неможливо, тому від початку розробили багатораундову інвестиційну стратегію».Чому радар, який працює в симуляції, розсипається на полігоніСтворити перший концепт і розробити Proof of Concept (PoC) команда змогла за дев’ять місяців, однак у радіолокації шлях від робочої гіпотези до стабільного серійного приладу – неперервна дистанція випробувань.«На папері й у симуляторах будь-який радар працює ідеально, – посміхається співрозмовник. – Та будь-який DeepTech-проєкт починається з математики і фізики: ти сідаєш із науковцями та прораховуєш фундаментальні обмеження. Далі створюється віртуальне середовище, де крутиш алгоритми, але, як тільки виходиш у реальний світ, усе розсипається».Першим бар’єром для Molfar Defence на шляху RD стала лабораторна інфраструктура, доступ до якої в Європі сьогодні нагадує боротьбу за дефіцитний ресурс.«Щоб просто протестувати та відкалібрувати антенні системи, тобі потрібні спеціальні безлунні камери. Це приміщення площею від 20 до 100 кв. м, повністю обшиті поглинальними матеріалами, де немає жодного зовнішнього радіосигналу чи відбиття. Кількість подібних камер в усій Польщі та Україні можна перерахувати на пальцях однієї руки – та й там черги розписані на місяці наперед.Але справжній реаліті-тест починається, коли вивозиш прототип із лабораторії на полігон. Там у повітрі висять сотні БпЛА, кругом працює РЕБ, літають птахи, шумить кластер – і після кожного такого виходу повертаєшся в офіс і повністю перекалібруєш математичну модель», – розповідає Максим.Фото надане стартапомНині продукт перебуває на етапі розробки та тестування функціонального прототипу. До кінця цього року в Molfar планують досягти рівня TRL 6 – бетапрототипу, випробуваного в середовищі, максимально наближеному до бойового.«DefenseTech передбачає значну кількість регуляторних і сертифікаційних процедур, над якими ми вже працюємо. У планах також кодифікація, але це наступний етап після завершення поточної фази розробки та тестування», – пояснює Джеріхов.9 параметрів детекції та мобільність: у чому особливість технологіїЗа словами співзасновника Molfar, ключова проблема більшості класичних локаторів полягає у фокусуванні виключно на ефекті Доплера та мікродоплера.«Класичні системи дивляться на зміну частоти хвилі від об'єкта, що рухається. Але якщо пластиковий дрон висить у повітрі, рухається повільно або ховається за деревами, рівень відбитого доплерівського та мікродоплерівського сигналу зменшується в сотні разів, через що дрон фактично зливається із шумом», – пояснює співрозмовник.У Molfar пішли іншим шляхом: «Використовуємо декілька детекторів: класичні енергетичний і CFAR (це алгоритм з адаптивним порогом виявлення, який підлаштовується під поточний рівень шуму й фону, щоб кількість хибних спрацювань залишалася сталою. – Mind), а також власні детектори на основі структури цілі та зі складовою машинного навчання», – розповідає Джеріхов.Структурний детектор компанії одночасно аналізує ціль за дев’ятьма каналами. «Шукали і знайшли додаткові фізичні й алгоритмічні канали детекції, завдяки яким бачимо унікальну математичну сигнатуру саме безпілотника. Система каже: «Це не вітер, не журавель і не хмара, це точно Mavic або FPV». До того ж заклали таку довжину хвилі, яка працює в будь-яку негоду: сніг, зливу чи туман», – уточнює спікер.Перший оглядовий тактичний радар Molfar заточений під найгострішу проблему фронту – малогабаритні коптери.«Наш таргет №1 зараз – мультикоптерні дрони: FPV, Mavic, бомбери та інтерцептори. Саме під них калібруємо наші алгоритми й додаткові канали детекції, – пояснює співзасновник стартапу. – Звісно, радар бачить і «шахеди» чи літакові планери, але саме на коптерах даємо суттєву перевагу. Далі плануємо розвивати це як універсальну платформу та поступово адаптувати її під увесь спектр повітряних загроз».Джеріхов додає, що радари на сьогодні – одна з пріоритетних цілей для ворога. Тому, щоб зберегти життя наших військових, команда намагається зробити систему максимально мобільною: вона має швидко розгортатися, переміщатись і згортатися.«При цьому радар не працює у форматі Plug and Play. Він вимагає обов'язкового калібрування та базового навчання операторів. Наше завдання – зробити інтерфейс максимально user-friendly, щоб екіпаж міг швидко зрозуміти всі додаткові фічі та розкрити потенціал приладу на 100%», – зазначає він.Але самотній радар у сучасній війні – лише половина рішення, пояснюють у компанії. Справжня ефективність досягається тоді, коли локатор стає «мізками» для цілої мережі датчиків і засобів ураження.«Радар – первинний тригер, який має першим сказати: «В умовній точці X на такій-то висоті з'явилася ціль». Але далі за справу беруться інші системи, – розповідає Джеріхов. – Ми закладаємо архітектуру так, щоб наш радар миттєво віддавав точні координати на оптико-електронні станції, акустичні датчики, засоби РЕБ або безпосередньо на автоматизовані вогневі групи чи FPV-інтерцептори. Оптика підтверджує тип цілі, радар її супроводжує, а засіб ураження – знищує. Саме за такими мультисенсорними платформами – майбутнє захисту об'єктів критичної інфраструктури та міст».Пошук «мізків»: де Molfar знаходить інженерівНе меншим викликом для стартапу виявився пошук фахівців.«Увесь світ останні 12 років масово біг у софт, мобільні застосунки та IT, про складні антенні системи й радіофізику майже всі забули. А в Україні через війну ситуація ще гостріша: ринок БпЛА висмоктав практично всіх інженерів, які вміють працювати з платами й радіочастотами. Зрозуміти, як будувати АЕСА-антени, можуть поодинокі спеціалісти. Саме тому ми розгорнули RD-лабораторію у Варшаві й почали хантити фахівців із топових світових радарних компаній – людей, які до цього конструювали супутникові системи та стратегічні локатори з дальністю понад 2000 км», – розповідає Джеріхов.Зараз у команді Molfar – 9 фахівців (7 інженерів та 2 бізнес-мен
- Останні
- Популярні
Новини по днях
27 серпня 2026
