Голова правління Таскомбанку: «Потреба бізнесу у оборотних коштах збільшилась майже вдвічі»
Український бізнес дедалі більше потребує фінансування, але сьогодні воно вже не зводиться лише до класичного кредиту. Зростання вартості енергоносіїв, сировини та логістики змушує компанії залучати більше оборотного капіталу, а нові драйвери економіки – оборонна промисловість, енергетика та будівництво – потребують значних інвестицій. Водночас ринкове кредитування залишається дорогим: з урахуванням вартості фондування, маржі банку та страхування воєнних ризиків кінцева ставка для позичальника може перевищувати 20% річних.За таких умов бізнесу доводиться шукати інші способи залучення коштів. Банківські гарантії, акредитиви, лізинг і факторинг можуть доповнювати або навіть замінювати класичний кредит, дозволяючи фінансувати оборотний капітал без надмірного боргового навантаження.Особливо перспективним є факторинг, який дає змогу компанії отримати гроші одразу після постачання, не чекаючи розрахунку від покупця. До того ж новий закон «Про факторинг», що набув чинності 30 липня, створив необхідну правову основу для подальшого розвитку цього інструменту та заклав базис для цифровізації, яка дає змогу швидше оформлювати угоди та отримувати фінансування без паперових документів.Водночас війна змінює сам підхід банків до оцінки позичальників. Вони дивляться не лише на звітність і заставу, а й на те, наскільки бізнес здатний пережити дефіцит енергопостачання, втрату складських приміщень чи пошкодження виробництва. Від цього безпосередньо залежить готовність банку фінансувати компанію, розмір позикових ресурсів та їх вартість.Mind у межах спецпроєкту «Бізнес і банки: діло кредиту» поспілкувався з головою правління Таскомбанку Володимиром Дубєєм про те, який бізнес банки зацікавлені кредитувати, чому якісний позичальник може отримати кошти навіть без застави, як війна змінює структуру кредитного портфеля та якими є перспективи факторингу й інших альтернативних інструментів фінансування.Про перебудову кредитного ринку під нову економіку– Що формує попит на позикове фінансування з боку бізнесу і які чинники впливають на динаміку кредитного портфеля?– По-перше, структура економіки кардинально змінилася. Україна знаходиться в стані війни, тому багато процесів перебудовуються під ВПК. Логічно, що цьому сектору потрібні величезні інвестиції та оборотний капітал. По суті, на наших очах з нуля виросла нова величезна галузь, з якою раніше банки майже не працювали. Сьогодні оборонна сфера є одним із драйверів економіки, водночас потенціал банківської підтримки цього сектору залишається значним.По-друге, якщо говорити про фінансування оборотного капіталу, то тут динаміка теж зрозуміла. Як приклад, паливно-енергетична галузь – за рік суттєво зросли не лише ціни на пальне, а й потреба бізнесу у оборотних коштах збільшилась майже вдвічі. Де компаніям шукати ці гроші? Звичайно, вони звертаються до банків.Плюс все ще активно працює державна програма «5-7-9%», хоча до неї є питання, які пов’язані з виплатами компенсацій за відсотками – заборгованість перед банками накопичується.Також, коли йдеться про зростання кредитного портфеля, важливо розуміти, які чинники формують його динаміку. З одного боку, збільшення обсягів гривневого кредитування багато в чому пов’язане зі зростанням собівартості бізнесу. Дорожчають електроенергія, паливо та сировина, зростають витрати на оплату праці, збільшення логістичного плеча також потребує додаткового фінансування. Тобто бізнес бере більше грошей не завжди для розширення, а й для того, щоб фінансувати той самий обсяг діяльності за вищої собівартості.З іншого боку, значна частина приросту – це чиста математика та девальвація. Коли валютні кредити перераховуються у гривневий еквівалент не за довоєнним курсом близько 28 грн/$, а за поточним курсом 45 грн/$, портфель статистично збільшується сам собою. По суті, це не реальне зростання обсягу видач валютних позик, а переоцінка старих боргів. І ці фактори потрібно чітко розділяти, щоб бачити реальну картину кредитування.– Хто ще, окрім ВПК, зараз стабільно кредитується?– Загалом сьогодні банківське фінансування поділяється на два напрями. Перше – це класична підтримка оборотного капіталу: тут зазвичай активні ритейл, торгівля паливом та харчова промисловість. Друге – кредитування розвитку тих секторів, які до війни банки практично не фінансували: той самий ВПК, енергетика, альтернативна енергетика зокрема.Окремо варто згадати про житлове будівництво. Після стагнації в перші місяці 2022 року девелопери, які залишилися на ринку, поновили роботи на вже розпочатих об'єктах та запускають нові комплекси. Причому змінився не лише обсяг, а й географія будівництва – йде зміщення на Київ та західні регіони України.Про вартість кредитів і новий портрет позичальника– Якщо подивитись на зворотний бік цих процесів: з якими обмеженнями та бар'єрами стикається бізнес, якому необхідні позикові кошти?– Перше – це вартість ресурсу. Програма «5-7-9%» доступна далеко не всім. А якщо брати ринкову ціну довгострокових депозитів населення та додати туди обов'язкові відрахування до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, то собівартість цього фондування для комерційного банку сягає 15-16% річних.Також, якщо закласти маржу банку з урахуванням 50% податку на прибуток та додати ще близько 8% на страхування воєнних ризиків – кінцева ставка для позичальника перевищить 20%. Рентабельність більшості компаній і реальна купівельна спроможність просто не дозволяють бізнесу обслуговувати такі дорогі кредити.Інший момент – операційна готовність та запас міцності потенційних позичальників. Як бачимо, українська логістика останніми місяцями перебуває під постійним ударом. І компанії змушені витрачати кошти на елементарне відновлення зруйнованих потужностей, для чого потрібен значний капітал.Тому при оцінці клієнта банк зараз дивиться не так на «паперову» фінансову звітність, як на стійкість бізнесу та його адаптивність до поточних викликів. Тобто нам важливо розуміти, чи має компанія чіткий план дій у кризових ситуаціях.І тут критично важливі три фактори: енергетична автономія та здатність підприємства продовжувати виробничий цикл на альтернативних джерелах енергії при блекаутах; логістична модель – чи зосереджені всі товарні запаси в одному гігантському хабі або зберігання розподілене між дрібнішими регіональними складами; як позичальник вирішує (чи має намір вирішити) питання релокації, дефіциту кадрів, нестачі земельних та інших ресурсів.Якщо ми бачимо, що компанія випрацювала життєздатну стратегію та антикризовий план дій – тоді є фундамент для предметної розмови про фінансування.– Виходить, позичальник з диверсифікованими активами є більш привабливим, ніж компанія, у якої все сконцентровано на одному майданчику?– Саме так. Банк оцінює як відстань до лінії фронту, так і те, наскільки якісно клієнт вміє мінімізувати ризики в тилу. Хоча зазначу, що багато компаній це вже усвідомили і активно розосереджують точки зберігання та логістику. Загалом портрет оптимального позичальника сьогодні – це гнучка операційна модель, адекватна оцінка реальності з боку менеджменту та готовність власників докапіталізувати і підтримувати свій бізнес.Про бюрократію, фінмоніторинг та перспективи зниження ставок– Представники бізнесу скаржаться, що процес отримання кредиту довгий, забюрократизований та складний. Через це деякі підприємці та компанії взагалі відмовляються йти до банків.– Це не нова проблема, так було й до війни. Процес видачі великих інвестиційних кредитів – ми зараз не беремо до уваги овердрафти чи інші прості продукти – справді не швидкий.Як можна прискорити фінансування та зробити його дешевшим? По-перше, через альтернативні інструменти: банківські гарантії, акредитиви – часом це вигідніше, ніж класичний кредит. По-друге, через комунікацію із клієнтом. Швидкість оформлення – завжди вулиця із двостороннім рухом. Якщо у компанії якісний менеджмент, чиста звітність, пройдено аудит, все нормально із заставою – процес рухається в рази швидше.Затримки найчастіше виникають на юридичних та технічних моментах. Ось простий приклад: ми оцінюємо завод як предмет застави, а в нього інвентарна справа ще 1971 року. Або наші спеціалісти приїжджають на об'єкт, а там стоять прибудови, яких взагалі немає у документах. І щоб усе це узаконити та оформити потрібен час.Те саме з землею: врегулювання земельних відносин, особливо в умовах воєнного стану, часто затягується.Банки зі свого боку теж намагаються прискорювати внутрішні процедури, використовують відкриті реєстри та бази даних, щоб не вимагати у клієнта зайві документи. Але треба розуміти: ми працюємо не зі своїми грошима. Це гроші наших вкладників, наших інвесторів. І якщо банк помиляється в оцінці проекту чи воєнних ризиків – це пряма загроза для наших вкладників, отже глибина аналізу є питанням нашої відповідальності.Тому коли клієнт новий, я завжди говорю і топ-менеджменту, і акціонерам таких компаній, що треба трохи потерпіти. Краще на старті все перевірити та прорахувати, зокрема моменти, пов'язані з фінансовим моніторингом. Проте потім банк зможе дати і максимальні ліміти, і вигідні ставки, і всі рішення буде приймати оперативно.– А фінансовий моніторинг, до речі, суттєво впливає на видачу кредитів?– Безперечно. Вкрай важливо, хто є кінцевим бенефіціаром компанії, чи немає в неї зв'язків із державою-агресором, з якими партнерами вона працює і чи не входять вони до санкційних списків.Можна на старті заплющити очі на якісь нюанси і швидко видати кредит. Але потім виникають проблеми, і позичальнику доводиться блокувати рахунки, що фактично рівнозначно зупинці його господарської діяльності. Чесніше і справедливіше – на березі все з'ясувати та витратити більше часу, і далі вже спокійно працювати. Тому принцип «знай свого клієнта», до якого банки ще кілька років тому відносились, скажімо так, формально, зараз має ключове значення.– Бізнес каже, що через проблеми із заставами банки могли б активніше кредитувати під грошові потоки, дебіторську заборгованість та інші альтернативні інструменти. Наскільки це реально?– Банки і так це роблять. Але для того, щоб виз
- Останні
- Популярні
Новини по днях
26 серпня 2026
