Теремки на межі нового вибуху: після вирубки дерев Київ зробив несподівану заяву
Теремки у Києві опинилися в епіцентрі конфлікту через вирубку дерев. Навіщо місту резервна тепломережа та що змінилося після протестів.
На Теремках у Голосіївському районі Києва загострився конфлікт між місцевими мешканцями та міською владою через будівництво резервної тепломережі. Для реалізації проєкту на зеленій ділянці розпочали видалення дерев. Мешканці району вийшли на протести, намагаючись зупинити роботи та домогтися зміни маршруту прокладання тепломережі.
Однак 13 серпня у комунальному підприємстві «Київзеленбуд» заявили, що питання щодо долі зрізаної деревини має окрему відповідь: стовбури, за словами підприємства, не вивозили невідомо куди, а зберігають на виробничій базі КП УЗН Голосіївського району. Там кожне дерево розмічене, а сама деревина обліковується.
Водночас головний конфлікт навколо Теремків нікуди не зник. Питання тепер полягає не лише в тому, куди поділи зрізані дерева, а й у тому, чи було необхідним саме таке прокладання резервної тепломережі, чи існували альтернативні маршрути та наскільки прозоро місто пояснило свої рішення громаді.
Водночас у міській владі наголошують: йдеться не про звичайне будівництво, а про проєкт, який має підвищити енергетичну стійкість Києва та забезпечити резервне теплопостачання Теремків у разі пошкодження критичної інфраструктури внаслідок російських атак.
Таким чином, ситуація на Теремках перетворилася з локального конфлікту навколо дерев на значно ширше питання: як під час війни місто має знаходити баланс між енергетичною безпекою, захистом довкілля, правами громади та необхідністю прозорого ухвалення рішень.
Йдеться про будівництво резервної тепломережі, яка має забезпечити альтернативну схему теплопостачання для житлових масивів Теремки-1 та Теремки-2.
За поясненням міської влади, необхідність такого проєкту пов'язана передусім із ризиками для критичної інфраструктури столиці. У разі пошкодження обладнання ТЕЦ-5 через російські обстріли без теплопостачання можуть залишитися понад 280 будівель у Голосіївському районі.
Саме тому місто створює резервну схему, яка, за задумом, дозволить у разі надзвичайної ситуації переключити споживачів на альтернативне джерело тепла.
Тобто базова логіка проєкту зрозуміла: Київ, який уже кілька років живе в умовах постійної загрози ударам по енергетичній інфраструктурі, намагається створити додаткові можливості для проходження опалювального сезону.
Однак питання, яке викликало найбільше обурення мешканців Теремків, стосується не самої необхідності резервного теплопостачання.
Громада фактично ставить інше питання: чи справді для реалізації цього проєкту необхідно знищувати саме цю зелену зону і чи були належним чином перевірені всі альтернативні маршрути.
Саме тут і виникає головна точка конфлікту.
За даними, які поширюють критики проєкту, йдеться про видалення сотень дерев, серед яких є великі та старі дуби. У матеріалах громадської ініціативи «Голка» фігурує цифра у 662 дерева.
Місцеві мешканці наголошують, що ця територія є важливою зеленою алеєю для району, а окремі дерева можуть мати значний вік.
Саме тому для людей це питання значно ширше, ніж просто кількість зрізаних дерев.
З одного боку, місто говорить про необхідність прокласти критично важливу інженерну мережу.
З іншого — мешканці бачать знищення сформованої зеленої зони поруч із житловими кварталами, яку після завершення робіт уже неможливо буде відновити у первісному вигляді за кілька років.
Навіть якщо після завершення будівництва будуть висаджені нові дерева, екологічний ефект від дорослого дуба та молодого саджанця очевидно не є однаковим.
Сформована зелена зона виконує одразу кілька функцій:
Тому аргумент «після будівництва висадимо нові дерева» не знімає питання повністю.
Він відповідає на питання про майбутнє благоустрою, але не на питання про втрату сформованої екосистеми сьогодні.
У Києві наголошують, що видалення частини дерев є вимушеним заходом, необхідним для прокладання резервної тепломережі.
Міська влада фактично пропонує дивитися на проблему через призму енергетичної безпеки.
У її поясненні ключовий аргумент звучить так: якщо ТЕЦ-5 буде пошкоджена внаслідок обстрілу, без альтернативної схеми теплопостачання взимку можуть залишитися сотні будівель.
Місто також заявляє, що альтернативні маршрути прокладання мережі опрацьовувалися, однак вони нібито виявилися значно дорожчими або потребували більше часу.
Крім того, у КМДА зазначають, що «Київтеплоенерго» має необхідні дозвільні документи та діє відповідно до законодавства.
Проєкт пов'язують із рішенням Київради від 10 березня 2026 року №358/10825 щодо забезпечення енергетичної стійкості територіальної громади Києва.
Після завершення робіт влада обіцяє рекультивацію території та відновлення благоустрою.
Серед можливих варіантів називають:
У КМДА також закликають не поширювати неперевірену інформацію та не подавати роботи як безпідставне знищення зелених насаджень.
Протестувальники не заперечують самого факту необхідності забезпечення Києва теплом.
Це важлива деталь, адже в публічній дискусії позиції сторін нерідко зводяться до формули «тепло або дерева».
Однак противники нинішнього маршруту стверджують, що питання поставлене неправильно.
Їхня позиція полягає в тому, що Київ має забезпечити і резервне теплопостачання, і максимальне збереження зеленої зони, якщо для цього існують технічно та юридично можливі альтернативи.
Саме тому одним із головних запитань громади є: які саме альтернативні маршрути розглядалися, чому їх відхилили та де можна ознайомитися з відповідними розрахунками.
Це питання має принципове значення.
Теза «іншого варіанту немає» є не поясненням, а висновком. Щоб вона стала переконливим аргументом, громаді необхідно показати підстави для такого висновку.
Наприклад:
Якщо такі документи існують і підтверджують необхідність саме цього маршруту, їх оприлюднення могло б суттєво знизити напругу.
Якщо ж частина інформації не може бути оприлюднена з безпекових причин, тоді влада має чітко пояснити, яка саме інформація обмежена, на якій правовій підставі та які дані все ж можуть бути відкритими для громади.
Одним із найбільш суперечливих моментів цієї історії стала комунікація навколо вибору між зеленими насадженнями та теплопостачанням.
Формула «або дерева, або тепло» емоційно дуже сильна.
Особливо в умовах війни.
Для будь-якого киянина перспектива залишитися взимку без опалення є реальною загрозою. Після попередніх опалювальних сезонів та масштабних російських атак українці чудово розуміють, наскільки вразливою може бути енергетична система.
Тому згадка про можливе відключення тепла автоматично підвищує емоційну вагу аргументів влади.
Але проблема полягає в іншому.
Страх перед холодною зимою сам по собі не доводить, що саме цей маршрут тепломережі є єдиним можливим.
Це дві різні тези:
«Місту необхідно мати резервне теплопостачання».
І:
«Для створення резервного теплопостачання необхідно вирубати саме цю ділянку».
Перша теза може бути обґрунтованою необхідністю. Друга потребує окремого доказування. Саме змішування цих двох питань і створює ризик маніпулятивної комунікації. Адже людина, яка виступає проти вирубки конкретної зеленої зони, автоматично може бути представлена як така, що виступає проти тепла для мешканців. Хоча фактично вона може вимагати лише зміни маршруту або додаткової перевірки альтернатив.
Війна безумовно змінює підхід до інфраструктурного планування. Київ повинен готуватися до можливих ударів по ТЕЦ, тепломережах, електростанціях та інших об'єктах.
Проте війна не скасовує необхідності обґрунтовувати містобудівні рішення.
Навпаки, в умовах війни питання довіри між суспільством і державою стає ще важливішим.
Саме на цьому наголошує депутатка Київради та військовослужбовиця Аліна Михайлова.
Вона заявила:
«Сила ж держави вимірюється не тим, наскільки швидко вона може придушити конфлікт, а тим, наскільки ефективно вона здатна його вирішити, не втрачаючи довіри власних громадян».
Її позиція полягає в тому, що силовий сценарій не вирішує сам конфлікт, а лише переносить його на наступний рівень.
Якщо люди не отримують відповідей на свої запитання, посилення охорони будівельного майданчика не усуває недовіру. Навпаки, воно може її посилювати.
За словами Аліни Михайлової, під час робіт для охорони території залучили ППОП — спеціальний підрозділ поліції.
На думку депутатки, це виглядає непропорційно з огляду на те, що протестувальниками були місцеві мешканці, серед яких жінки, люди старшого віку та батьки з дітьми.
Саме присутність силовиків стала одним із найбільш резонансних моментів конфлікту.
Учасники протестів повідомляли про спроби фізично перешкоджати роботам, зокрема люди лягали під техніку.
Така форма протесту сама по собі також створює ризики: конфлікт може перейти від дискусії щодо містобудівного рішення до протистояння між громадянами, поліцією та працівниками підрядних організацій. І тут виникає ще одна важлива проблема.
Коли замість пояснення технічних рішень громада бачить будівельну техніку, паркани та силовиків, у неї може виникнути відчуття, що рішення вже ухвалене, а будь-яка дискусія лише заважає його реалізації.
Саме це відчуття і є одним із головних ризиків для міської влади.
Після протестів територію, за повідомленнями місцевих мешканців, почали додатково огороджувати. Для влади це може бути питанням безпеки проведення робіт. Для громади — символом закритості процесу.
У результаті виникає парадоксальна ситуація: чим більше влада намагається фізично захистити будівельний майданчик, тим більше частина мешканців сприймає це як підтвердження того, що від них щось приховують.
Це не обов'язково означає, що документи справді приховуються. Але комунікаційний ефект саме такий. Тому в подібних конфліктах важлива не лише юридична законність дій, а й їхня зрозумілість для суспільства.
Окремий блок претензій стосується доступу до документації. Критики проєкту заявляють, що частина інформації може бути недоступною громаді під приводом обмеженого доступу або грифу «ДСК».
Тут важливо розділяти дві речі.
По-перше, у воєнний час дійсно можуть існувати обмеження щодо поширення
- Останні
- Популярні
Новини по днях
14 серпня 2026
