За місяць до виборів до ворожої Держдуми: замальовки з натури
Трохи більше місяця залишилося до виборів до Держдуми держави-агресора, але пристрасті з цього приводу вирують нежартівливі навіть з урахуванням відсутності бодай мінімальної подоби електорального змагання, оскільки всі партії, допущені до виборів, у єдиному пориві підтримують політику керівної путінської кліки, а чимало з них безпосередньо є її складовою частиною.
Єдиною «білою вороною» можна вважати тільки Партію «Яблуко», яку з великими труднощами допустили до виборів під тиском певних сил усередині путінської влади, щоб зобразити видимість демократії. Цю партію вважають антивоєнною і чи не «проукраїнською», хоча з «проукраїнськістю» у неї взагалі ніяк, та й до її «антивоєнності» є ціла низка запитань. Утім, її ще можуть зняти з виборів, оскільки деякі пропутінські «шавки» подали з цього приводу позов до суду, а в медіа ведеться кампанія з дискредитації та шельмування.
Суворо кажучи, 20 вересня 2026 року відбудуться вибори не лише до Держдуми. Це буде так званий «єдиний день голосування», у який пройдуть виборчі кампанії різного рівня, включно з виборами депутатів Державної думи, очільників 11 суб’єктів федерації (8 прямих, а також 3 через голосування в парламенті суб’єкта) та виборами депутатів законодавчих органів державної влади у 39 суб’єктах РФ.
Але далі йтиметься саме про вибори до Думи, яким присвячено цілий масив цікавих публікацій у соцмережах та опозиційних російських медіа, що перебувають за кордоном. Окрім чвар навколо «Яблука», у цих публікаціях містяться цікаві замальовки з натури, а також деякі висновки, прогнози та рекомендації.
Наприклад, на основі аналізу даних попередніх виборів робиться висновок про те, що на них сфальсифіковано не лише підсумки, а й саму явку, а для того, щоб оцінити реальну явку, пропонуються спеціальні методи збору та обробки даних.
Утім, також робиться висновок, що вибори ці абсолютно безглузді, оскільки нічого не змінять як за участі «Яблука», так і без нього.
Про те, як можна оцінити реальну явку на майбутніх виборах у Росії, пише в соцмережі Х економіст Констянтин Сонін:
«Звісно, немає можливості інтерпретувати результати майбутніх 18–20 вересня «виборів» як вираження суспільної думки.
По-перше, вибори мають сенс лише за умови допуску всіх можливих кандидаток та кандидатів, а в Росії це не виконувалося після 2003 року. У 2026 році більша частина політичного спектра не представлена.
По-друге, як показав досвід виборів 2008–2019 років, фальсифікації результатів мали настільки масштабний характер, що навіть за можливості голосувати проти чинної влади було дуже важко оцінити, скільки людей реально проголосувало за і проти.
Електронне голосування, як показали вибори до Мосміськдуми, дало можливість не лише вкидати, а й фактично вигадувати результати. (Насправді були дільниці, на яких перемогли опозиційні кандидатки й кандидати, але за допомогою ДЕГ результати було сфальсифіковано.)
Як [академічний] експерт, я не бачу можливості витягнути будь-яку змістовну інформацію з результатів голосування у вересні 2026 року. Якби це було можливо, її змінять на останніх стадіях, як це було зроблено за допомогою ДЕГ на виборах до Мосміськдуми перед війною.
Утім, у мене є ідея, як можна оцінити явку. Явка, звісно, теж масштабно фальсифікувалася в попередні роки. Першою великою фальсифікацією, що привернула мало уваги, але яку добре видно в даних, пізніше опублікованих Сергієм Шпилькіним, була фальсифікація явки на президентських виборах 2008 року.
Але явку можна перевірити, не наражаючи спостерігачок та спостерігачів на небезпеку. Ідея у мене така. Уявимо, що хтось хоче перевірити реальність даних про явку, не наражаючи спостерігачів на небезпеку.
Створюємо сайт-канал-бот (з усіма потрібними дзеркалами), на який може прийти кожен охочий спостерігач. Сайт видає йому «ідентифікатор спостереження» і «час спостереження» — годину протягом трьох днів. Протягом цієї години спостерігач має порахувати кількість людей, які зайшли на дільницю. Може сходити проголосувати сам, може не ходити, а порахувати, сидячи неподалік на лавці. Після цього потрібно повідомити боту отриманий ідентифікатор і пораховану цифру. Усе – повна анонімність в усіх відношеннях.
Якщо в цьому візьмуть участь тисячі людей, процедура дасть хорошу оцінку явки. Вона стійка до багатьох речей — наприклад, якщо хтось хоче провести процедуру спостереження кілька разів — теж чудово (щоразу з новим ідентифікатором).
До чого вона нестійка — до того, що хтось спробує нею маніпулювати, рандомізуючи маніпуляції. Якщо хтось скаже своїм співробітникам або просто ботам отримувати ідентифікатори й повідомляти завищені цифри явки, то це буде дуже легко побачити в даних. Легко — якщо вони не будуть додатково рандомізовані.
Але навіть якщо раптом в адміністрації президента/ФСБ/де завгодно додумаються до ідеї генерованої випадковості, то у них немає фахівців зі статистичної обробки, хоч скільки-небудь порівнянних із тими, що є у списках іноагентів та політичних емігрантів.
Сам я не фахівець із роботи з даними й не зміг би на належному рівні проконсультувати такий проєкт оцінки явки. Але серед «іноагентів» є кілька людей, кожен з яких більш кваліфікований у роботі з даними, ніж усі фахівці обох ВЦВОМів чи інших організацій у Росії разом узяті (про виборчком навіть смішно говорити).
Масова участь, необхідна для такого проєкту, буде проблемою. Але спроби маніпулювати процесом підрахунку, навіть масштабні, навряд чи завадять».
Про те, навіщо до виборів було допущено єдину антивоєнну партію «Яблуко» і що вона насправді являє собою, пише тг-канал «Воля».
29 липня російський Центрвиборчком зареєстрував список партії «Яблуко» на виборах до Держдуми.
«Яблуко» — єдина партія в РФ, у програмі якої прямо йдеться про припинення вогню, дипломатію та досягнення миру: «За угоду про припинення вогню, дипломатію та досягнення миру! Наша мета – недопущення ядерної війни! За Росію, вільну від страху та політичних репресій! За збереження життя, повагу, гідність та благополуччя людини! Наша мета — процвітаюча демократична Росія!».
Щоправда, не йдеться про те, з ким потрібно домовлятися, куди раптом подівся мир і з ким його потрібно відновити, ну і – по кому треба припиняти вогонь. Але це вже тягнуло б не на реєстрацію в Центрвиборчкомі, а на колективний заїзд партії в СІЗО.
Реєстрація «Яблука» — це жоден не сигнал до змін у внутрішніх російських справах, не демонстрація лібералізації політики і не шанс для «антивоєнних росіян» продемонструвати, як їх багато.
Рішення про реєстрацію ухвалювалося в адміністрації Путіна. Лобіював його, причому довго і з великими труднощами, Сергій Кирієнко, який послідовно бажає бачити на «виборах» демократичну опозицію, щоб створити для західних спостерігачів реалістичнішу картинку повноцінних виборів та політичної конкуренції в РФ.
За Бориса Надєждіна, який вирішив піти в президенти, Кирієнку добряче дісталося від путінського ближнього кола, але від своїх ідей заступник голови АП не відмовився і цього разу зумів переконати керівництво в необхідності «Яблука», причому саме з гаслами за мир у програмі.
За словами одного з співрозмовників в АП, «Яблуко» набере у вересні від 0,8 до 1,2% голосів, і цей результат можна буде використати для того, щоб показати власному населенню мізерність прихильників антивоєнної позиції. Для Заходу ж участь «Яблука» у виборах знову вказуватиме на те, що в Росії не все так однозначно, Путін, звісно, не світоч демократії, але й не тиран, допускає опозицію до виборів.
Щоб уникнути непотрібних сюрпризів, у тих регіонах, де «Яблуко» могло б претендувати на другий-третій рядки в підсумковому підрахунку, партію не допустили до виборів — у Карелії та Санкт-Петербурзі.
Чому цього разу на роль кишенькового опозиціонера було обрано «Яблуко»? Потому що вибирати особливо немає з кого, крім того, за словами співрозмовників в АП, це подяка Кирієнка особисто Явлінському за послідовний пацифізм, який грав на руку Кремлю.
Фактичний лідер «Яблука» за час війни написав кілька статей, у яких закликав негайно припинити конфлікт без будь-яких умов і по лінії зіткнення (травень 2023); перекладав відповідальність за війну з Путіна на реформи 90-х, безвідповідальну політику країн Заходу та українських президентів, починаючи з Ющенка (червень 2022); критикував Захід за військову допомогу Україні, тому що вона вселяє в них безпідставну впевненість у швидкій перемозі, а також стверджував, що санкції проти Росії шкодять ні в чому не винним росіянам (березень 2024).
Усе це, на думку співрозмовника тг-каналу в АП, сильно допомагало Сергію Кирієнку сіяти розбрат у і без того розгубленій та роз’єднаній частині російської опозиції.
«Явлінський давно перестав бути популярним політиком, але для частини опозиціонерів він залишався таким собі моральним камертоном. Камертон видав правильну ноту «ля», до нього дослухалися, може, п’ять-шість тисяч людей у Росії, але головніше, що до нього дослухалися й деякі умовні лідери опозиції. Галяміна бігає всюди зі своїм Габермасом, Свєтов зовсім перетворився на Соловйова для малоліток. Роль Явлінського в цьому не слід переоцінювати, звісно, але вона безумовно є», — каже джерело.
Та не встигли «Яблуко» зареєструвати в центризбіркомі, як навколо нього почалася чвара. Вона виразилася в тому, що ціла низка «патріотів» звинуватила цю відверто «ніяку» опозицію в «зраді національних інтересів», «екстремізмі», «низькопоклонстві перед Заходом» (точно, як за Сталіна!) та інших гріхах. А деякі особливо активні подали позов до суду з тим, щоб зняти партію «Яблуко» з виборів.
До Верховного суду подали позов про зняття «Яблука» з виборів до Думи, пише видання The Moscow Times.
Із заявою звернувся голова партії «Родина», депутат Держдуми Олексій Журавльов.
«Це національні зрадники. Це люди, які працюють на Захід. Це люди, яким близькі західні цінності. Ті, які вимагають нашої капітуляції», — зазначив Журавльов.
До цього він раскритикував допуск «Яблука» до участі в голосуванні, звинувативши кандидатів партії у тому, що вони не їздили «в зону СВО».
Також із критикою «Яблука» виступив очільник КПРФ Геннадій Зюганов, яки
- Останні
- Популярні
Новини по днях
10 серпня 2026
