"Крокодил жаху", який полював на динозаврів, повернувся через 76 мільйонів років
У США вперше створили науково точну повнорозмірну модель скелета Deinosuchus schwimmeri – гігантського доісторичного крокодилоподібного плазуна, який жив приблизно 83 – 76 мільйонів років тому та вважався одним із найнебезпечніших хижаків своєї епохи. Про це пише Sciencedaily.
Проєкт реалізували для музею Tellus Science Museum у штаті Джорджія. Робота стала результатом понад 40 років досліджень професора геології Університету штату Колумбус Девіда Швіммера, на честь якого цей вид і отримав свою назву. Про досягнення повідомив Університет штату Колумбус.
Новий експонат має довжину близько 9,45 метра – приблизно як шкільний автобус. За словами дослідників, саме такі розміри разом із надзвичайно потужними щелепами дозволяли хижаку нападати на великих тварин, зокрема динозаврів, які наближалися до водойм.
Попри зовнішню схожість із сучасними алігаторами, Deinosuchus належав до давньої гілки крокодилоподібних, яка включала предків сучасних крокодилів, алігаторів, кайманів і гавіалів.
Палеонтологи вважають, що цей плазун був домінуючим хижаком у своїй екосистемі. Через здатність полювати навіть на великих динозаврів його нерідко називають "крокодилом жаху" або "вбивцею динозаврів".
У музеї зазначають, що саме повнорозмірна реконструкція дозволяє повною мірою усвідомити масштаб цієї тварини.
Tellus наразі є єдиним музеєм, який має копію скелета Deinosuchus schwimmeri, тому наші відвідувачі не можуть отримати такий досвід більше ніде. Масштаб динозаврів та інших істот, які жили в пізній крейді, важко передати словами чи фотографіями. Ми можемо сказати, що Deinosuchus мав довжину 30 футів, але побачити його на власні очі набагато вражаюче, – зазначила координаторка музейних колекцій Ребекка Мельсгаймер.
Побудова науково достовірної моделі вимагала значно більшого, ніж просто копіювання відомих кісток. Команда Triebold Paleontology Inc. виконала високоточне тривимірне сканування викопних решток, після чого спеціалісти відновили правильне розташування кісток і реконструювали відсутні елементи, використовуючи знання про споріднених тварин.
Окрему увагу приділили відтворенню кісткових пластин, або остеодермів, які формували характерну броню на спині цього гігантського плазуна.
За словами Девіда Швіммера, така реконструкція має не лише видовищне значення. "Ці моделі створюють не лише для того, щоб справити моторошне враження. Розуміння того, як полювали динозаври та інші давні хижаки, допомагає нам розшифрувати одні з найефективніших стратегій виживання в природі. Досліджуючи цих древніх верхівкових хижаків, ми фактично зазираємо в минуле, щоб зрозуміти, як життя пристосовувалося до мінливого світу й домінувало в ньому", – пояснив учений.
Вид Deinosuchus schwimmeri офіційно описали лише у 2020 році. Результати дослідження були опубліковані в журналі Journal of Vertebrate Paleontology. Назву новому виду дали на честь Девіда Швіммера як визнання його багаторічної роботи з вивчення палеонтології пізньої крейди на південному сході США.
У науковій статті автори зазначили, що таким чином відзначили "його невтомну працю з дослідження палеонтології пізньої крейди південного сходу та східного узбережжя США".
Протягом більш ніж чотирьох десятиліть учений знаходив, розкопував і досліджував викопні рештки цього хижака. Частину експедицій фінансувало National Geographic. Знайдені ним скам'янілості нині зберігаються в провідних музеях США, зокрема в Смітсонівському інституті, Американському музеї природничої історії та Tellus Science Museum.
За роки роботи Девід Швіммер зробив низку важливих відкриттів, пов'язаних із Deinosuchus. Зокрема, у 2010 році він став співавтором двох досліджень, які привернули міжнародну увагу.
Одне з них аналізувало сліди укусів на кістках динозаврів. Вони стали прямим доказом того, що гігантський крокодилоподібний плазун взаємодіяв із динозаврами та, ймовірно, полював на них. Друге дослідження було присвячене копролітам – скам'янілому посліду давніх тварин. Такі знахідки дозволяють ученим з'ясувати особливості харчування, травлення та середовища існування давно вимерлих видів.
На думку Девіда Швіммера, повнорозмірні реконструкції виконують значно важливішу роль, ніж просто музейні експонати. Вони допомагають ученим точніше аналізувати анатомію вимерлих тварин, перевіряти наукові гіпотези та краще розуміти, як функціонували давні екосистеми.
"Кістки та викопні рештки розповідають лише частину історії. Повністю зібрані моделі у натуральну величину стають своєрідним кресленням, яке допомагає краще зрозуміти, якими насправді були такі динамічні тварини, як Deinosuchus", – підсумував дослідник.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
5 серпня 2026
