Повернувся з-за кордону, аби захищати Батьківщину: у Кременчуці попрощалися із воїном Сергієм Коршаком
Сьогодні, 4 серпня, у Кременчуцькому міському паоаці культури попрощалися із військовослужбовцем Сергієм Коршаком. Народився захисник 25 жовтня 1980 року у Кременчуці. Навчався у гімназії №16, далі освіту здобував у педагогічному училищі. Певний час жив за кордоном.
Попрощатися із військовослужбовцем зібралися багато людей — рідні та близькі, знайомі та друзі, однокласники. Приїхали і побратими полеглого. Усі, хто знали Сергія, прийшли віддати йому останню шану і подякувати за захист.
Антон товаришував із Сергієм із дитинства — багато часу проводили разом. Але згодом війна їх роз’єднала: обоє пішли боронити Батьківщину, але у різних підрозділах.
Під час служби ми спілкувалися, трохи перетиналися в місті, коли були на реабілітації тут. Це була дуже щира людина, — пригадує товариш.
Тетяна Миколаївна товаришує із мамою Сергія. Каже: із ним самим спілкувалася мало, але усіма силами підтримували родину, коли військовому потрібна була допомога на фронті.
На початку війни він був в Ізраїлі — гостював у мами. А тоді повернувся і пішов воювати. Вона дуже пишається, що має такого сина. І він про неї турбувався, — ділиться жінка.
Провести Сергія в останню путь прийшла і його класна керівниця, Ірина Скиба. Спілкування між ними не припинилося після випускного — продовжували переписуватись у соцмережах, а при нагоді — й бачилися, каже жінка.
Сергій був дуже сміливий, дуже добрий, ніколи нікому ні в чому не відмовляв, завжди йшов на допомогу. Після закінчення школи він пішов в педагогічне училище. Ну а потім, через деякий час, вони родиною поїхали за межі України, — пригадує пані Ірина.
А вже потім, незадовго після початку повномасштабної війни, побачила у соцмережах його фото у військовій формі.
За словами жінки, вона це її не здивувало — адже Сергій був упевнений, рішучий і дуже любив Україну.
Кілька місяців тому жінка зустрілася в місті із Сергієм. Каже, була дуже рада його бачити. Поговорили про життя, про батьків і розійшлися. А вже через деякий час надійшла звістка про його смерть.
Ні в душі, ні в серці, ні в голові не вкладається, що це таке могло статися. Мені так здавалося, що він сильний, мужній, що все буде добре і з ним не може такого трапитися. Уклінна дяка Сергію, дяка батькам за виховання такого сина, — додає Ірина.
За словами офіцера відділення цивільно-військового співробітництва Кременчуцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки лейтенанта Іванчикова, до лав Збройних сил України Сергій приєднався у квітні 2022 року.
Служив на посаді розвідника-навідника розвідувального відділення. Помер 9 червня 2026 року під час лікування у медзакладі на Тернопільщині від інфаркту міокарда. Вічна шана захиснику, — додає Іванчиков.
У військовослужбовця лишилися батьки. Після панахиди у Свято-Миколаївському соборі поховали воїна на Свіштовському кладовищі у меморіальному секторі почесних поховань захисників і захисниць України.
Редакція «Кременчуцького Телеграфа» висловлює щирі співчуття рідним і близьким військовослужбовця.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
4 серпня 2026
