Лише 11% госпіталізованих дітей з опіками в Україні отримують реабілітацію, – результати дослідження
Дослідники проаналізували понад 5 600 випадків лікування дітей з опіками за рік і виявили, що реабілітаційна допомога досягає лише незначної частини пацієнтів, а її необхідний початок у перші дні лікування – фіксується вкрай рідко.
Дослідження провели у співпраці Благодійного фонду «Пацієнти України», ГО «Фонд досліджень у сфері наук про здоров'я», Норвезького інституту громадського здоров'я (NIPH) та Реабілітаційної лікарні Sunnaas за фінансової підтримки Норвезького агентства з розвитку співробітництва (Norad). Про це Район.Медицина повідомили у БФ «Пацієнти України».
Мета дослідження – проаналізувати, як організована реабілітація дітей з опіками в Україні на всіх етапах: від екстреної допомоги та госпіталізації до хірургічного лікування та реабілітації.
Дослідники використали знеособолені дані з електронної системи охорони здоров’я щодо дітей віком 0–18 років з опіками (з термічними та хімічними опіками, опіками очей, дихальних шляхів, внутрішніх органів тощо), та визначили наскільки фактичні процеси відповідають вимогам наказу МОЗ щодо реабілітації при опіковій травмі (№1869 від 06.11.2024).
Експертка проєкту, завідувачка опікового відділення Київської міської дитячої клінічної лікарні N1 Леся Стрілка зауважила, що найкращі результати з пацієнтом з'являються тоді, коли лікарі мислять не тільки закриттям ран, а враховують майбутню функцію дитини, її соціалізацію, гру, ріст, самостійність і також повернення до життя.
Загальна вибірка склала 5 660 дітей з опіками, з яких 2 438 (43,07%) були госпіталізовані – саме ця група, як пацієнти з потенційно тяжчими травмами, стала основним фокусом подальшого аналізу.
Головні цифри
Окремо дослідники перевірили, чи продовжується реабілітація після виписки зі стаціонару. З 70 дітей, які отримали стаціонарну реабілітацію за пакетами НСЗУ (25/53), на амбулаторну реабілітацію (пакет 54) перейшли лише 4 дитини (5,71%). Це означає, що переважна більшість дітей, які почали реабілітацію в лікарні, не мають зафіксованого продовження допомоги після виписки.
Автори дослідження наголошують: результати свідчать про обмежену відповідністьреальної практики вимогам стандарту. Водночас вони підкреслюють – адміністративні дані НСЗУ не дозволяють точно з'ясувати, чому так відбувається. Низькі показники можуть означати як справжню відсутність реабілітації, так і її запізніле призначення, недостатнє документування або те, що допомога надається неформальними шляхами, які просто не потрапляють у звітність. Наприклад фахівці зазначають, що вони майже не документують реабілітацію в гострому періоді, бо вона не оплачується.
Дослідники також зазначають, що поза межами адміністративних даних залишаються важливі речі: роль сімей і доглядальників у процесі реабілітації, реальна координація між фахівцями різних спеціальностей, а також те, як самі діти й батьки оцінюють біль, функціональний стан, участь у повсякденному житті, повернення до школи.
Автори пропонують продовжити дослідження – цього разу якісними методами, – щоб з'ясувати:
Стратегічна лідерка ініціативи TRUE, БФ «Пацієнти України» Анастасія Бойчук підсумувала, що Україні потрібна системна робота з опіками, де пацієнта підхоплюватимуть в перші години і надаватимуть якісну спеціалізовану допомогу і реабілітацію.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
4 серпня 2026
