Самозвернення до лікарні: чому тяжкохворий пацієнт може залишитися без госпіталізації
65-річну тяжкохвору жінку родичі були змушені власним транспортом возити між кількома лікарнями, перш ніж один із медзакладів погодився її прийняти. Про цей випадок розповів президент Всеукраїнської ради захисту прав та безпеки пацієнтів Віктор Сердюк на тлі підготовки в Україні єдиних критеріїв госпіталізації.
Нові правила госпіталізації.
Самозвернення до лікарні: право пацієнта чи небезпечна ілюзія?
Реальна історія, яка могла завершитися трагедією і триває прямо зараз.
Жінці 65 років. Висока температура, сильний біль у животі та гній у колінному суглобі, запалення нирок, пролежні. Через тяжкий стан вона практично не ходила і тривалий час лежала дома.
У п’ятницю стан різко погіршився, родичі привезли її до Васильківської районної лікарні.
П’ятниця для тяжкохворого пацієнта – особливо небезпечний час: робочий тиждень завершується, частини лікарів уже немає, а попереду два вихідні.
За словами родини, у госпіталізації жінці відмовили. Письмового висновку про причини негоспіталізації не надали. Порадили власним транспортом їхати до обласної лікарні.
Уявімо: тяжкохвору, лежачу людину з високою температурою, болем і пролежнями не перевозить медична бригада. Родина повинна самостійно возити її між лікарнями, щоразу сподіваючись, що десь її нарешті приймуть.
В обласній лікарні – знову відмова і направлення до однієї з лікарень Києва.
Там картина повторилася. Цього разу родичам порадили відвезти жінку до сестри додому, вже звідти викликати швидку і надіятись що десь її приймуть.
Тобто критично хвора людина мала спочатку залишити медичний заклад, поїхати до квартири, а потім знову повертатися в систему охорони здоров’я через виклик 103.
На щастя, ця історія поки має шанс на добрий фінал. У першій міській лікарні Києва пацієнтку все-таки прийняли, негайно почали обстеження та лікування.
Маю велику надію, що вона житиме. Але це не скасовує головного запитання:
Скільки тяжкохворих пацієнтів не витримують такої подорожі між лікарнями?
Самозвернення до лікарні не означає автоматичної госпіталізації. Рішення має приймати лікар за медичними показаннями.
Але самозвернення повинно означати щонайменше:
– обов’язкову реєстрацію факту звернення;
– медичне сортування та повноцінний огляд;
– оцінку життєвих показників і ризику погіршення;
– письмове обґрунтування рішення про негоспіталізацію;
– безпечний маршрут пацієнта;
– медичне транспортування, якщо людина не може пересуватися самостійно;
– персональну відповідальність за прийняте рішення.
У цій історії, як і у тисячах інших, відмови були усними. А усна відмова майже не залишає сліду.
Для статистики такого пацієнта начебто не існувало: його не госпіталізували, не виписали, можливо, належно не зареєстрували. Але для родини кожна така відмова – це додаткові години болю, ризику та страху.
Саме тому особливо небезпечним є новий проєкт критеріїв госпіталізації, у тому випадку, якщо в ньому не буде чітко закріплено право людини на самозвернення, обов’язкову реєстрацію такого звернення та документування рішення про відмову.
Не можна контролювати лише «зайві» госпіталізації. Потрібно чітко фіксувати:
– смерті після відмови у госпіталізації;
– погіршення стану після відправлення додому;
– повторні звернення протягом 24–72 годин;
– повторні виклики швидкої;
– випадки, коли тяжкохворого пацієнта змушують самостійно їздити між лікарнями.
Найнебезпечніший пацієнт для системи – не той, кого госпіталізували без достатніх підстав. Найнебезпечніший – той, кому відмовили, залишивши про це жодного документа.
Правила госпіталізації мають захищати не лише бюджет. Насамперед вони повинні захищати людину, яка у критичному стані звернулася по допомогу.
Самостійне прибуття до приймального відділення справді не означає, що людину обов’язково госпіталізують. Рішення ухвалює лікар після оцінювання стану та медичних показань.
Водночас у Програмі медичних гарантій на 2026 рік самозвернення пацієнта у невідкладному стані зазначене серед підстав для отримання стаціонарної допомоги без електронного направлення.
Крім того, законодавство забороняє відмовляти в медичній допомозі людині, яка перебуває у невідкладному стані, або створювати перешкоди для її надання.
У лікарнях також має вестися форма первинної медичної документації №001/о — «Журнал обліку прийому хворих у стаціонар та відмов у госпіталізації». До нього вносять дані як про госпіталізованих пацієнтів, так і про тих, яким відмовили.
У березні 2026 року Міністерство охорони здоров’я оприлюднило для обговорення проєкт єдиних критеріїв госпіталізації. Документ має визначити підходи до прийняття пацієнта у стаціонар, продовження лікування, переведення до іншого закладу та виписки.
У липні в МОЗ відбулося обговорення доопрацьованої версії документа. У міністерстві пояснили, що критерії мають допомагати лікарю приймати рішення, однак остаточний висновок повинен бути індивідуальним і враховувати стан пацієнта та ризики для його здоров’я.
Віктор Сердюк застерігає: якщо в остаточному документі не буде чітко врегульоване самозвернення, реєстрація кожного пацієнта та документування відмов, контроль необґрунтованих госпіталізацій може створити іншу небезпеку — тяжкохворих людей відправлятимуть додому або змушуватимуть самостійно шукати інший медзаклад.
Коли стан людини є невідкладним, потрібно телефонувати за номером 103, а не перевозити лежачого пацієнта між лікарнями звичайним автомобілем без медичного супроводу.
У разі відмови варто попросити зареєструвати звернення, надати інформацію про результати огляду та пояснити подальший маршрут пацієнта. Також можна звернутися до керівника медзакладу та на гарячу лінію Національної служби здоров’я України за номером 16-77.
Раніше Житомир Онлайн повідомляв про скаргу родини жителя Баранівки, в якого після кількох днів лікування виявили інсульт.
Читайте також
Стежте за важливими новинами Житомира й області у Telegram, Facebook та Viber.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
27 липня 2026
