Москва вичікує, що після виборів у Європі підтримка України розвалиться
Стратегія Москви, яка полягає в затягуванні війни, спрямована не тільки і не стільки на виснаження України, яка не має таких ресурсів, як агресор, хоча і ця мета, безперечно, переслідується.
Але все більш очевидною стає інша мета затягування: дочекатися виборів 2027 року в Європі, у результаті яких до влади в цілій низці країн мають усі шанси прийти політичні сили, які якщо і не є промосковськими, то також і не є симпатиками України та/або виступають проти надання допомоги нашій країні.
У результаті ця допомога якщо не припиниться взагалі, то може істотно зменшитися, і це різко погіршить і без того складне становище України.
Тим більше, що, як бачимо, питання виділення допомоги та встановлення санкцій проти агресора в Європі вирішуються дуже складно.
Про вичікування зміни влади в низці країн Європи нещодавно в інтерв’ю західним медіа «проболтався» путінський прессекретар Пєсков.
А головне, про це нарешті заговорили в європейських медіа в тому сенсі, що за час, який залишився, слід розробити певну систему, яка дасть змогу надавати Україні підтримку незалежно від політичних коливань у Європі. Питання лише в тому, чи будуть європейці цим предметно займатися, чи знову все закінчиться красивими балачками?
Відверто кажучи, незрозуміло, чому про це заговорили тільки зараз, коли до президентських виборів у Франції у квітня-травні 2027 року залишилося менше року.
Адже цілком очевидно, що затягування Москвою війни, перемогти в якій вона не може, має на меті дочекатися таких змін у політичному ландшафті Заходу, щоб підтримка України якщо не припинилася повністю, то істотно знизилася.
Про це вже доводилося неодноразово писати, зокрема в недавній публікації Інтернет-видання «Економічні Новини» під назвою «Путін погрожує Європі, користується розколом Заходу, вичікує відмови від підтримки України після зміни «політичного клімату» Європи», відповідний фрагмент якої відтворимо нижче.
Москва вичікує критичних змін на політичній карті Європи, які можуть істотно знизити європейську підтримку України.
Насамперед це президентські вибори у Франції, у результаті яких від влади після другої каденції відійде Емманюель Макрон. Системні партії соціалістів і республіканців-голістів поки що нікого прохідного запропонувати не можуть.
Вельми ймовірним претендентом на посаду президента може стати Марін Ле Пен, лідерка націонал-популістської партії «Національне об’єднання». Вона та її партія вже висловлювалися в тому сенсі, що дії Москвы проти України вони, звісно, засуджують, але брати участь у допомозі Україні не мають наміру, оскільки вважають, що це «не їхня війна». Нагадаємо, що Франція — це країна з потужним військово-промисловим комплексом, повним космічним циклом і абсолютно незалежною від США ракетно-ядерною програмою, на відміну від Великої Британії, другої ядерної держави Європи…
Зміна прем’єра у Великій Британії, яка є ще одним наріжним каменем європейської підтримки України, формально ситуацію наче й не погіршує, оскільки новий прем’єр від Лейбористської партії, що поки залишається при владі, Ендрю Барнем є переконаним прихильником України, який багато зробив для допомоги нашій країні на попередній посаді мера Великого Манчестера.
Але Барнем є запеклим прихильником розширення соціальних програм, а це вимагає великих грошей, з якими у Сполученого Королівства зараз і без того проблеми, а тому на військові витрати, зокрема й на допомогу Україні, їх може не вистачити, про що детально йшлося в недавній публікації «Новий прем’єр Великої Британії Ендрю Бернем: з Великого Манчестера – до Великого Лондона».
У Німеччині падає рейтинг нинішньої урядової широкої коаліції соціал-демократів і ХДС на чолі з канцлером Фрідріхом Мерцем. Поки що питання про вибори там не стоїть, але неможливо передбачити напевне, як далі розвиватимуться події. Тим більше, що в лавах ХДС і СДПН щодо підтримки України існують різні думки. Але якщо постане питання про вибори, то нинішню урядову коаліцію та її окремі елементи поки що випереджають за рейтингами представники «Альтернативи для Німеччини», які мало того, що виступають проти допомоги Україні, так ще й декларують відновлення зв’язків з Москвою, повернення до закупівель російського газу, доступ на російський ринок і відмову від санкцій.
Уряд Італії на чолі з Джорджею Мелоні наче й підтримує Україну, хоча там не все однозначно. Мелоні доводиться балансувати, оскільки уряд коаліційний, і частина його учасників виступає за нормалізацію відносин з Москвою, постачання газу та проти санкцій і допомоги Україні.
На виборах у 2027 році, точний термін яких поки не визначено, у Мелоні та її ультраправої партії «Брати Італії» з’явився серйозний конкурент у особі партії Futuro Nazionale на чолі з колишнім генералом Роберто Ванначчі, нині депутатом Європарламенту. Цей политик відкрито виступає проти курсу ЄС, за нормалізацію відносин з Путіним, а також проти допомоги Україні.
Ситуація з Польщею зараз у всіх на слуху. Слід пояснити, що зараз представники партії «Право і Справедливість» контролюють посаду президента, повноваження якого обмежені. Якщо на парламентських виборах у 2027 році вони зможуть взяти під контроль уряд, яким поки що керує системний європейський політик Дональд Туск, то антиукраїнська риторика у Варшаві може досягти рівня, за якого співпраця між нашими країнами стане вкрай ускладненою. Охолодити ці настрої могло б хіба що усвідомлення реальної загрози агресії проти самої Польщі та/або сусідньої Литви, особливо в районі Сувалкського коридору, хоча до Литви у польських політсил також є історичні претензії, про що в Україні мало знають.
Такою узагальнено є картинка, яка може скластися в Європі у недалекому майбутньому. Можна бути впевненим, що в Москві все це враховують і з нетерпінням чекають на ці зміни.
На цьому тлі кремлівський прессекретар Дмитро Пєсков, який нещодавно відзначився тим, що чи не першим у Москві публічно назвав «СВО» тим, чим це і є, тобто «війною», дав інтерв’ю німецькому виданню Die Weltwoche.
Характерно, що публікація з інтерв’ю названа запитанням кореспондента до Пєскова: «War es das alles wert, Dmitri Sergejewitsch?», тобто «Чи варто було воно все того, Дмитре Сергійовичу?». Очевидно, мається на увазі, чи варто було затівати криваву бійню, що триває вже п’ятий рік, яке запитання видання винесло в заголовок.
Далі наведемо основні тези інтерв’ю Пєскова, який явно узгодив свою розмову з Кремлем.
▪️Про те, коли завершиться війна з Україною:
«Зеленський прийшов до влади і пообіцяв своєму народові, що покладе край війні. Це була його початкова обіцянка.
І він усе ще може покласти край війні, ухваливши відповідальне рішення про відведення своїх військ з Донбасу — з регіонів, які тепер стали частиною Росії — і визнавши ситуацію, яка де-факто вже склалася, де-юре.
На наступний день війна закінчиться.
▪️Про поріг застосування Росією ядерної зброї:
«Якщо щось становитиме загрозу для існування Російської держави, буде використано ядерну зброю.
У протилежному випадку – ні.
Усе інше – це чисті спекуляції».
▪️Про перетворення «спеціальної військової операції» на «війну»:
«З одного боку перебуває Росія. З іншого боку – Україна, а також низка європейських країн і США, які постачають Україні мільйони тонн зброї.
Це вже не операція. Це повномасштабна війна».
▪️Про можливість третьої світової війни:
«Росія занадто велика і несе занадто велику відповідальність, щоб починати Третю світову війну.
Що стосується Європи, у європейських політиків у головах рояться найрізноманітніші божевільні ідеї.
Ми ніколи не розпочнемо Третю світову війну. Ми ніколи її не починали. Подумайте про історію.
Але коли її розпочали проти нас, ми билися до кінця».
▪️Про мілітаризацію Європи:
«На жаль, історія має погану звичку повторюватися. Звісно, ми не хочемо, щоб ситуації, подібні до тих, що сталися в середині 1930-х років минулого століття, повторилися.
Але наразі відбувається багато речей, які дуже схожі.
Те, що ми спостерігаємо — мілітаризація Європи та створення образу ворога просто у нас на очах — природно, викликає у нас занепокоєння».
▪️Про зображення Росії ворогом Європи:
«Чи існує для європейців, на європейській території, щось більш зле, ніж Росія? Ні.
Це промивання мізків європейським платникам податків. Вони піддаються 100-відсотковому промиванню мізків.
Нас зображують як абсолютне зло.
Теорія про те, що всі перебувають у небезпеці, наполегливо просувається».
▪️Про трансформацію Європи:
Добра, тепла і дуже культурна Європа все ще існує.
Але вона відчуває величезний тиск з боку нового покоління політиків.
Тому ми щиро бажаємо європейцям отримати нове покоління мудріших політиків — нове покоління, подібне до де Голля, канцлера Коля.
Від себе зазначимо, що коментувати цю кремлівську нісенітницю – лише марно витрачати час. Усе це вже багаторазово повторювалося і є маніпуляціями, розрахованими на неграмотних і відстаючих у розвитку, яких на Заході, як виявилося, дуже багато.
Як бачимо, тут і Зеленський винний у війні, і Європа чомусь раптом вирішила мілітаризуватися у відповідь на «відповідальну та миролюбну» політику Москвы, і «нові території, що стали частиною Росії», та інша балаканина.
Але крізь «сюсюкання» про «добру, теплу і дуже культурну Європу», якій заважають залишатися такою «злісні нові політики», проглядається явне очікування приходу до влади «ще новіших політиків», які не заважатимуть Москві в реалізації реваншистських планів і в імперіалістичному переділі сфер впливу.
Нарешті, прямим тривожним попередженням стала публікація німецького видання Die Welt про те, що підтримка України може скоротитися після виборів у країнах Європи наступного року.
Як зазначається, на Європу чекає «супервиборчий рік»: окрім Франції та Польщі, вибори відбудуться в Італії та Іспанії, і вже зараз у цих країнах збільшення витрат на оборону протиставляється соціальній політиці. Також у відставку пішов прем’єр Британії Стармер.
«Небезпека полягає в тому, що все це відбувається саме в той момент, коли Україна особливо гостро потребує постійної стратегічної підтримки з боку Європи. Майбутні місяці будуть вирішальними для Києва — як
- Останні
- Популярні
Новини по днях
26 липня 2026
