«У серці Україну не закриють ґрати». Історія азовця Ігоря Хая, який провів у полоні чотири роки
Нікнейм його інстаграму — «Kill them all». На тілі — татуювання у вигляді «іксів» — радикальної відмови від речовин, що викликають залежність. Він — азовець, який провів у полоні 4 роки. В ексклюзивному інтерв’ю Ігор Хай (псевдо «Севедж») розповів, що підтримує його після повернення з полону, а що змушує відчувати сум і розпач.
Ігор Хай народився у Львові у 2001 році. Після 9 класу він вступив до професійного училища та навчався на кухаря-кондитера. З 15 років почав активно займатися спортом та цікавитися історією України. Одного літа парубок просто вирушив активно провести свої канікули. Він дізнався про можливість відпочинку у спортивному таборі «Азовець», що був у Київській області. Ці два тижні змінили його життя назавжди.
Через невеликий проміжок часу його друзі, які вже служили в полку «Азов», запропонували вступити до молодіжно-патріотичної організації «Юнацький корпус». Після співбесіди з керівником осередку Ігор долучився до його лав та став активним учасником. Перша акція, в який брав участь юнак, була присвячена загиблим захисникам України. На острові Хортиця активісти висаджували дуби.
До того ж у житті хлопця відбулася духовна трансформація. Він обрав шлях «Straight Edge» («Чітка грань») — людини, яка свідомо обирає життя без залежностей у вигляді наркотиків, алкоголю та тютюнопаління й активно займається розвитком тіла та духу.
Згодом у його житті з’явилися друзі зі спортивних секцій, а потім він познайомився з тими, хто розповів йому про «Straight Edge».
Патріотизм став стилем його життя. Тому щойно йому виповнилося 18 років, він вступив до полку.
З квітня 2020 року «Севедж» став бійцем «Азову». Виїзд з дому на Базовий курс військової підготовки львів’янин називає одним із найемоційніших моментів у житті.
Один з найулюбленіших фільмів Ігоря — «Ми були солдатами». Один із персонажів потрапив в оточення, але бився до кінця, утримуючи позиції. З підліткових років Ігор вважав, що це хоч і вигаданий, але гідний приклад для наслідування. Тоді ще він не міг уявити, що також опиниться в оточенні та буде битися з супротивником на вулицях Маріуполя…
24 лютого 2022 року Ігор Хай перебував на базі полку в Лівобережному районі Маріуполя. Він пригадує, як о 5:00 ранку до них у казарму зайшов командир взводу та сказав, що скоро розпочнеться тривога і вже треба прокидатися та готувати свої речі. Але через декілька секунд пролунало кілька потужних вибухів. Саме тоді прийшло усвідомлення того, що розпочалося повномасштабне вторгнення РФ.
Бійці зібрали свої тривожні сумки, зброю та інше бойове спорядження й висунулися на позиції. Район відповідальності «Севеджа» був на околицях мікрорайону «Східний».
Під обстріл Ігор потрапив у селищі Широкине, де виконував завдання у складі мобільної групи.
Стрілецькі бої на близькій відстані для азовця розпочалися в селищі Калинівка, що біля Сартани. Ігор каже, що дистанції були такими, що можна було побачити вирази облич супротивників. Там же Ігор вперше потрапив під танковий обстріл та зрозумів, що засобів проти важкої техніки критично не вистачає. Але допомогла підготовка, яку він отримав під час навчання.
3 квітня 2022 року він отримав важке поранення, після якого не міг пересуватися. В одному з бункерів «Азовсталі» йому зашили палець та брову.
З двома іншими побратимами на бойовій машині «Севедж» поїхав на допомогу, але потрапив під обстріл.
Уламки потрапили «Севеджу» в ноги та плече. «На адреналіні» він зміг вилізти з техніки та став кликати поранених побратимів. Танк вистрілив вдруге, але мимо. Третій постріл, на жаль, став фатальним для побратимів Ігоря. Вони загинули під уламками бойової машини, а він втратив свідомість, а коли прийшов до тями — намагався витягнути одного із загиблих.
Побратими надали йому першу медичну допомогу та евакуювали на «Азовсталь», де зробили операцію.
Ігорю Хаю заліковували важкі поранення. Хлопець пригадує, що в той період поклявся собі якомога швидше стати на ноги, щоб продовжувати боротьбу. Навколо нього були смерть і страждання, але він змушував себе навчитися ходити на милицях. «Севедж» готувався знову взяти зброю до рук.
«Севедж» був готовий стати до строю, але пролунав наказ на вихід у полон. Він розумів, що з одного пекла просто переміститься в інше.
Першим місцем перебування у неволі для Ігоря стала Оленівська колонія. Взагалі на його рахунку п’ять етапів: ще Донецьке СІЗО, Горлівка, Кіровськ та Торез. «Севедж» переконаний, що говорити про умови перебування у полоні небезпечно для інших хлопців. До того ж він не зможе розповісти нічого нового, що вже було сказано іншими.
Водночас помічними для «Севеджа» були базові речі його ідеології. Боєць знав, що має повернутися збереженим фізично, морально та ментально для того, щоб батьки, друзі та побратими впізнали його.
Ігоря Хая мали судити за так званою статтею про «тероризм». Окупанти вважають, що, «шиючи» карні справи бійцям Маріупольського гарнізону, вони виправдають жорстоке ставлення до бранців.
Азовець, звичайно, не повірив таким словам. Полон робить скепсис частиною натури. Однак незвично гуманне ставлення вказувало на те, що це правда.
9 квітня 2026 року Ігоря вивезли з Тореза, а 11 квітня він уже перетнув український кордон.
Шлях зайняв декілька діб. Перельоти двома літаками, ночівля в холодному ангарі, пересування із зав’язаними руками та очима. За дві доби вдалося поспати лише кілька годин у літаку. Як тільки ноги торкнулися землі, «Севедж» уже був переконаний, що скоро опиниться в Україні.
Азовець каже, що не може описати словами свої емоції, які нахлинули на нього після перетину кордону. Слова гімну лилися разом зі сльозами. Звільнені захисники обіймали один одного та вітали з омріяною волею.
У перший місяць після повернення, окрім лікування, він зосередився на інформації. Передивлявся масиви новин в інтернеті, вивчав бойові операції та обдзвонював родичів полонених побратимів.
«Севедж» переконаний, що в будь-якому випадку знову стане до строю. Це він вирішив ще під час виходу з комбінату «Азовсталь» у травні 2022 року. Це рішення остаточне, але коли його вдасться реалізувати — залежить тільки від швидкості відновлення.
Ігор Хай у неволі був майже чотири роки. За цей час країна змінилася. Є речі, які радують та допомагають адаптації бійця, а є ті, що засмучують.
Та є речі, які не вписуються в його уявлення про світ. По-перше, це байдужість деяких людей до долі своєї країни.
До того ж Ігор уже встиг почути у свою адресу зовсім образливі фрази на кшталт: «Якщо живий — погано воював», «Я тобі зарплату плачу» та інше.
Але і зараз азовець продовжує нести ідею здорового способу життя і досі. Звільнення з полону нічого не змінило в його житті. Ігор, як і раніше, не вживає алкоголь та ставиться з відразою до всіх шкідливих речовин. Він не називає себе героєм, але переконаний, що всі українці повинні бути сильними в цей непростий час.
Читайте також: «Хто твій ворог?» – «Росія»: за чесну відповідь окупанти катували азовця Євгена Смірнова
- Останні
- Популярні
Новини по днях
12 липня 2026
