Ці культові продукти – зовсім не радянські: що СРСР "запозичив" у США та Європи
Вони мають західне походження. Насправді СРСР скопіював американські та європейські технології, повідомляє "Телеграф".
Цікаво Не радянська розробка та провальна технологія: чому в СРСР продавали молоко у трикутниках
Більшість продуктів і технологій потрапили до Радянського союзу після знаменного візиту тодішнього наркома харчової промисловості Анастаса Мікояна до США у 1936 році. Саме тоді відбулось масштабне запозичення технологій виробництва популярних продуктів.
Як згадував Мікоян у своїй автобіографічній книзі "Так було", Сталін доручив йому вивчити американський досвід США у галузі харчової промисловості. А найкраще слід було перенести до Радянського Союзу.
Зберіть соуси та поїжте нормально! У матеріалах рубрики Смачно 24 знаходьте 5 клікабельних баночок соусу для пікніка та беріть участь у розіграші подарунків. А 6 травня можна забрати головний приз – мультипіч Tefal.
У підсумку СРСР закупив у США цілі заводи з виробництва харчових продуктів і тари для їх пакування. Також прибуло холодильне обладнання для продажу. І так у Радянському Союзі з'явилося, зокрема, морозиво.
Мікоян особисто відібрав у США найпопулярніші види: молочний і вершковий пломбір, ескімо, крем-брюле та фруктове морозиво. Хоча його виготовляли за державним стандартом, але воно було повною копією американського.
У СРСР навіть спочатку продавали ескімо з оригінальною американською назвою – "Ескімо-пай" ("Пиріжечок ескімоса") / Фото Eirik Sundvor / Municipal Archives of Trondheim
Також Мікоян після візиту на Чиказький м'ясокомбінат придбав обладнання та технології для виробництва вареної ковбаси. Згодом радянські технологи додали назву "Лікарська" та її призначали для "поправки здоров'я громадян, підірваного громадянською війною та царатом". Але загалом А загалом Лікарська ковбаса – це радянський варіант італійської мартадели та німецького ягдвурста (німецька мисливська ковбаса, – 24 Канал).
Крім того, із США прийшли майонез, кетчуп і навіть традиція пити томатний сік. Спершу Мікоян хотів запровадити американську звичку пити апельсиновий сік на сніданок. Однак апельсини у Радянському Союзі не вирощували, тому його вибір пав на томатний. Його додали до обов'язкового меню у дитсадках, школах і заводських їдальнях.
Щодо кетчупу, то у середині 30-х років про нього говорили всюди. Радянські люди спершу насторожено поставилися до появи нового соусу з дивною назвою, тому була розгорнута масштабна рекламна кампанія, яка наголошувала, що кетчуп можна та потрібно додавати скрізь. Однак після завершення Другої світової його заборонили, і з'явився він на полицях магазинів лише після розпаду СРСР, пише OBOZ.UA.
Річ у тім, що у 1948 році радянська влада почала боротьбу з космополітами. Водночас США перетворилися з друга та союзника СРСР на ворога та конкурента. Відтак, навіть і мови не могло бути, щоб пропонувати людям щось американське.
У 30-х роках у СРСР закликали людей приправляти страви кетчупом / Фото взято із соцмереж
"Адаптував" СРСР і шампанське. Але зробив це доводі нахабно, адже незаконно використав географічний бренд. Ба більше, перетворив його ще й на "совєтське".
Довідка! Згідно з міжнародними конвенціями, шампанським можна називати лише продукт, виготовлений у французькій провінції Шампань. Для решти використовують назву "ігристе вино".
У 1936 році хімік Антон Фролов-Багрєєв адаптував технології німецьких і французьких виноробів. Однак доволі спростив процес виробництва. Напій вийшов хоч і дешевим, але доволі низької якості. Тому у світі його ніхто не цінував.
Дивіться відео 1936 року про виробництво шампанського у СРСР
Навіть знаменита система радянського громадського харчування не з'явилася б без США.
У 1950-х роках радянське керівництво відвідало завод IBM. І зрештою перейняло американську модель організації їдалень з конвеєрним подаванням їжі, самообслуговуванням та відповідним обладнанням.
Як працювали їдальні в СРСР: сюжет радянського телебачення 1976 року
Мовиться про "Пташине молоко". У часи СРСР цей неординарний десерт вважали справжнім делікатесом.
Однак придумали його не у СРСР, а у Польщі – у 1936 році. Унікальний рецепт винайшов власник польської кондитерської фабрики E.Wedel – Ян Ведель. До речі, вона випускає цукерки досі, зокрема "Пташине молоко".
А у СРСР "повітряні" ласощі з'явилися після відрядження міністра харчпрому Василя Зотова до Чехословаччини, де він їх і спробував. Після повернення чиновник поставив завдання місцевим кондитерам приготувати такий самий смаколик своїми силами.
Найкраще впоралася технологиня Владивостоцької кондитерської фабрики Анна Чулкова. Результат повністю задовольнив міністра, і "Пташине молоко" почали виробляти у СРСР.
Більше про історію "Пташиного молока" та чому цукерки мають таку назву – у матеріалі 24 Каналу.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
18 квітня 2026
