"Первісний смайлик" і петрогліфи: Алла Главенчук про знахідки на Миколаївщині

06.11.2026, 19:24 intent.press

Наукова співробітниця Одеського археологічного музею НАН України Алла Главенчук розповідає про нещодавню експедицію на острів Великий на Південному Бузі під Південноукраїнськом. Говоримо про загадкові петрогліфи та нові знахідки в "місцях сили", а також репресовану експедицію 30-х років.

Алло, розкажіть, де саме проходили дослідження і чому для експедиції обрали саме острів Великий на Південному Бузі, поблизу Південноукраїнська?

Історія почалася два роки тому. Місцеві краєзнавці Василь Селявін та Олександр Шива, що займаються історією Побужжя, помітили петрогліфи на гранітних скелях острова Великий. Василь повідомив мені про це, зняв знахідку на телефон і переслав фото.

Скеля у формі риби на острові Великий. ФОТО: Оксана Грицюта

Фото виглядало перспективно, але ж природа та світло, що падає на скелі, вміють вимальовувати химерні візерунки. Щоб розвіяти сумніви, краєзнавці залучили журналістку з Південноукраїнська Ларису Мініну з якісною апаратурою, вона зробила чи не сотню дуже якісних детальних знімків. Зображення явно виглядали штучними, навмисно зробленими. За чотири місяці ми влаштували туди мініекспедицію на розвідку, щоб роздивитись все на місці.

Йдеться про гранітні скелі на острові Великому (його ще називають Кривим), що знаходиться посеред Південного Бугу між селами Костянтинівка та Богданівка. Колись там вирували прадавні магматичні процеси, внаслідок яких сформувалися гранітні масиви. Сам острів наполовину складається зі скель і валунів, а наполовину з рівної місцевості, де згодом утворилися чорноземи. Фактично це – два суміжні острови, Малий і Великий, між якими можна переходити пішки, хоч сьогодні обидва частіше називають просто Великим або Кривим островом.

Що саме вдалося знайти під час того первісного візиту?

Тоді ми підтвердили два чіткі зооморфні зображення на стінах і навісах скель (кого саме там змалювали, трактують по-різному, це вже залежить від уяви спостерігача), а також рисунки риб в природному гранітному рові. Знайшли ще два зображення. Але головною несподіванкою стало інше: під однією зі скель знайшли гальку, якій була надана антропоморфна форма.

Галька утворюється шляхом тривалого обкатування водою, на що йдуть сотні чи навіть тисячі років. Знахідка лежала під скелею, на підвищенні острова, куди вода фізично не могла її занести й обкатати. Тож зрозуміло, що гальку туди принесла людина. У лабораторних умовах виявилося, що, крім надання загальної антропоморфної форми цій природній гальці, на неї було нанесено цілий комплекс зображень: там проглядаються фігури тварин (барана чи вівці з висячими вухами, риби, дельфіна) та своєрідний "первісний смайлик".

Антропоморфна галька зі "смайликом". ФОТО: Ната Чернецька

Минуло два роки, перш ніж ми змогли зібрати повноцінну експедицію, аби дослідити ці скелі на місці, зафіксувати петрогліфи та пошукати артефакти під шарами ґрунту, які допомогли б їх датувати. Адже самі по собі петрогліфи на скелях датувати напряму неможливо. Можна лише робити припущення за допомогою супутніх знахідок: керамічних виробів чи крем'яних знарядь.

Знайдені під час експедиції уламки кераміки. ФОТО: Ната Чернецька

Чи досліджувався цей острів археологами раніше?

Так, але його історія сповнена драматизму. Уперше острів у 1928–1933 роках досліджувала відома Богеська новобудовна експедиція під керівництвом Федора Андрійовича Козубовського. Активним учасником був також Теодосій Миколайович Мовчанівський та інші вчені з Києва та Одеси. Вони вивчали все Побужжя, від Вінницької й Одеської до Миколаївської областей, у зв'язку з проєктуванням майбутньої гідроелектростанції. На острові Великому, досліджуючи верхнє плато, вони знайшли відщепи з кременю та уламки керамічного посуду, які датували неолітичним часом. На сьогодні ці матеріали втрачені.

Доля цієї експедиції трагічна. У 1930-х роках більшість її учасників стали жертвами сталінських репресій і загинули, зокрема самі керівники – Козубовський та Мовчанівський. Серед небагатьох, хто був репресований, але вижив, був відомий історик та географ Федір Євграфович Петрунь з Одеси – батько нашого видатного геолога та петрографа Віктора Федоровича Петруня, який потім теж десятиліттями працював у Побужжі.

Через репресії імена дослідників "виривали" з публічного простору та пам’яті людей, їхні рукописи та публікації знищували, а знахідки експедиції з різних археологічних пам’яток Побужжя розпорошилися по фондах київських установ (Національного музею історії України, Інституту археології Національної академії наук України). Багато з цих матеріалів на сьогодні вважаються втраченими, це пов'язано, окрім іншого, і з Другою світовою війною. Але, можливо, щось із цих знахідок частково зберіглося і в Одеському археологічному музеї. У щоденниках членів експедиції, які ще не до кінця вивчені, є згадки про огляд скель у Побужжі. Не виключено, що дослідники теж бачили малюнки на острові Великий. А в опублікованих матеріалах є тільки інформація про петрогліфи, які вони бачили на скелях у цій місцевості, але не на острові. Ці написи та рисунки у вигляді хрестів, які виявили члени Богеської експедиції неподалік Гарду (чи й у самому урочищі), вони датували переважно середньовіччям і козацькою добою.

Наступні археологічні дослідження (розвідки та розкопки) на острові Великий проводилися у 1980-х роках київським археологом Миколою Тихоновичем Товкайлом та миколаївським дослідником Віктором Миколайовичем Фоменком. На плато, де були знайдені археологічні матеріали експедицією Козубовського в 1930-х роках, вони заклали розкопи загальною площею приблизно 30 квадратних метрів і виявили два шари археологічних матеріалів часів неоліту та енеоліту: уламки кількох керамічних посудин, різні крем'яні та кам'яні знаряддя. Майданчик, на якому проводилися розкопки, - відносно рівне плато без скель. Він розташований у середній частині острова, на деякій відстані від скель із петрогліфами, які ми досліджували цього року.

Розкажіть детально про цьогорічну експедицію. Як вона організовувалася та що виявила?

Цього року, у жовтні, ми нарешті доїхали туди. Це була спільна експедиція Одеського археологічного музею та Чорноморського національного університету імені Петра Могили. Загальне керівництво здійснював очільник наукового осередку (лабораторії археології та етнології) ЧНУ ім. Петра Могили Леонід Смирнов, який відповідає за виявлення в Миколаївській області пам'яток, що руйнуються і потребують нагального порятунку.

Експедицію допомогли організувати місцеві краєзнавці: Василь Селявін, Олександр Шива, Лариса Мініна, а також місцевий бізнесмен Юрій Левицький, який допоміг із житлом і доставкою на острів човном. Всі вони члени громадської організації “Гард туристичний”. Ми їм дуже вдячні за допомогу і підтримку. Олександр Шива також був безпосереднім учасником нашої експедиції на острові.

Нашим завданням було зробити якісні фото, різні заміри. Ми все це зробили. Цього року були виявлені нові зооморфні петрогліфи. Один із них помітив Василь Селявін.

Окрім того, ми заклали кілька шурфів. У першому шурфі одразу ж “пішла” скеля, тому нічого не виявили. А от у двох інших шурфах, під скелею з петрогліфами, на нас чекав сюрприз.

Знахідки в одному з шурфів на острові Великий. ФОТО: Ната Чернецька

Ми виявили шар давніх знахідок – розколоте каміння, схоже на пісковик, яке люди навмисно принесли під скелю. Зокрема, знайшли велику гальку з такого матеріалу зі сколом на одному боці. Це свідчить про "опробування" матеріалу: давня людина перевіряла його структуру, дивилася, як він розщеплюється і чи підходить для використання. Попередньо ці знаряддя нагадують вироби раннього або середнього палеоліту: ручні рубила для розбирання туш тварин і приготування їжі, скребла та відщепи.

Галька зі слідами "опробування" з шурфу острова Великий. ФОТО: Ната Чернецька

Ці знахідки залягали у шарі еолового ґрунту (пилу, нанесеного вітром в давнину), зверху заваленого уламками граніту, які законсервували культурний шар. Ми взяли зразки ґрунту для геологів та географів, щоб, якщо можливо, встановити точний вік відкладень.

Подальші дослідження в цьому місці можуть бути перспективними. Умови для перебування давніх людей тут практично ідеальні: досить просторий майданчик, із двох боків захищений високими скелями, а також печера-грот із входом з боку майданчика. Тобто тут могло бути прихистище або житло.

Сьогодні в печері є наноси ґрунту, але видно, що її висота сягає приблизно 1,2–1,5 метра. Давні люди, які були відносно невисокого зросту, могли комфортно почуватися тут, ховаючись від негоди. Навіть ми з нашим зростом можемо там розміститися…

Поруч зі скелею з петрогліфами, де два роки тому знайшли антропоморфну гальку, на відстані 2–3 метрів від першої знахідки, було знайдено ще одну гальку зі слідами додаткової обробки, залишками вохри, частково завапняковану. Обидві ці гальки, судячи з їхнього вигляду та обставин розташування, - це так звані чуринги, які в давніх суспільствах використовувались в якості сакральних предметів.

Ви також згадували про дослідження гроту та знахідки з жильного кварцу. Що це за предмети?

Ще одна група петрогліфів розташована практично поряд із місцем знахідок, про яке ми щойно говорили. Там зооморфні малюнки виявили на іншій гранітній стіні, на навісі над нею та всередині природного неглибокого гранітного "рову", що розташований унизу, під стіною та навісом. Поряд є також невеликий гранітний грот із низькою стелею, куди може протиснутися лише дуже струнка людина. Перебувати там можна тільки лежачи.

Я провела біля цього гроту пів дня, лежачи на животі й викочуючи пристосованою палицею кам’яні предмети. Найімовірніше, давні люди залишили їх там на зберігання. У гроті та поряд із ним я зібрала з поверхні предмети, схожі на артефакти й манупорти (тобто природні об’єкти, які не характерні для цієї місцевості й були принесені сюди людиною).

Алла Главенчук під час експедиції. фОТО: Оксана Грицюта

По-перше, це – жильний кварц, якого багато в Побужжі. Давні люди активно використовували його. Серед останніх знахідок є надзвичайно цікаві предмети. Наприклад, ми виявили цілий набір із кв

Читати повністю…